Постанова № 48004371, 05.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 920/978/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4027 С/1-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 19.01.15 у справі

за позовом Головного управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради, м. Ромни

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 68 221 67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2013р. Головне управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради (Рішенням Роменської міської ради від 24.12.2014р. перейменовано з 01.01.2015 року Головне управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради в Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 богу за договорами №13Р від 21.08.2009р. та №14/1 від 21.09.2009р. в розмірі 68 221, 67грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.07.2013р. у справі №920/978/13 позов Головного управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю: стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Головного управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради 61 155, 20грн. боргу та 7 066,47грн. пені, а також 1 720 грн. 50коп. витрат по оплаті судового збору.

19.08.2013р. на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Сумської області був виданий наказ.

22.12.2014р. до господарського суду Сумської області від Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції надійшла заява про затвердження мирової угоди між сторонами в процесі виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.01.2015р. у справі №920/978/13 (суддя Моїсеєнко В.М.) затверджено Затверджено мирову угоду від 19.12.2014 року у справі № 920/978/13 на стадії виконання рішення суду, в наступній редакції:

«МИРОВА УГОДА

по справі № 920/978/13 від 11.07.2013 р.

за позовом Головного управління міського господарства до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1 «19» грудня 2014 р.

Стягувач: Головне управління міського господарства виконавчого комітету Роменської міської ради

42000 м. Ромни вул. Луценка, 19 т./факс 05448 21778 Код ЄДРПОУ: 03352981 ГУДКУ у Сумській області м. Суми р/р 35420002001114 код 03352981 МФО 837013

Боржник: ОСОБА_2

АДРЕСА_1

(місце фактичного проживання)

Ми, сторони у справі № 920/978/13, Головне управління міського господарства (позивач по справі) в особі начальника управління ОСОБА_4, який діє на підставі Положення про Головне управління міського господарства, та фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач по справі), який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та укладеного договору, разом, в подальшому Сторони, зазначаємо нижче наведене.

Сторони, керуючись ч. 4 ст. 121 ГПК України, домовились відмовитися від застосування процедури примусу і врегулювати спір самостійно шляхом укладення

Мирової угоди на наступних умовах.

1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем (сума основного боргу - 68221 грн. 67 коп. (шістдесят вісім тисяч двісті двадцять одна грн. 67 коп.), згідно Договорів № 13Р від 21 серпня 2009 року та № 14/1Р від 21 вересня 2009 року), відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи № 920/978/13.

2. Сторони дійшли згоди, що Боржник зобов'язується передати стягувачу в рахунок повного погашення заборгованості в розмірі 69 942,17 грн. товар - металеві конструкції та надати послуги в строк до 31.01.2015 року.

3. Стягувач та Боржник, враховуючи ст. 89 ЦПК України, дійшли згоди стосовно розподілу судових витрат і погодили, що судові витрати у справі № 920/978/13 покладаються на Боржника.

4. Боржник гарантує своєчасне виконання умов даної Мирової угоди, після її підписання.

5. Стягувач заявляє, що у випадку належного виконання Боржником даної Мирової угоди, не матиме жодних претензій до Відповідача по справі № 920/978/13 та за Договорами № № 13Р від 21 серпня 2009 року та № 14/1Р від 21 вересня 2009 року

6. Наслідки укладення даної Мирової угоди сторонам роз'яснені та зрозумілі.

10. Стягувач і Боржник заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.

11. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

12. Дана Мирова угода укладена в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін та для Господарського суду м. Суми.

13. Дана Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Господарським судом м. Суми.

Від Позивача Від Відповідача

Головне управління Фізична особа підприємець

Міського господарства ОСОБА_2

Начальник

ОСОБА_4

М.п. (підпис) (підпис)

19 грудня 2014р. 19 грудня 2014р.».

2. Дана ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

3. Строк пред'явлення ухвали до виконання до 19.01.2016 року.

4. Ухвалу надіслати Державній виконавчій службі.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського від 19.01.2015р., Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та поновити виконавче провадження у даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення. Подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання зазначає про відсутність можливості його задоволення з огляду п"ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з положеннями пункту 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Відповідно до п. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Затверджуючи мирову угоду, місцевий господарський суд виходив з того, що мирова угода від 19.12.2014 року, укладена між сторонами, не суперечить інтересам сторін та інших осіб, а також чинному законодавству, містить розмір і строк виконання зобов'язання, підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками, тому, дана мирова угода підлягає затвердженню.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до частини 6 статті 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що затверджена оскаржуваною ухвалою мирова угода не відповідає загальним вимогам угод, а саме - порушує пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Проте, з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, та вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Так, сторони, включаючи позивача (стягувача), в пунктах 10 та 11 мирової угоди, поданої на затвердження суду вказали, що Стягувач і Боржник заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при затвердженні мирової угоди саме сторони є ініціаторами припинення примусового виконання рішення суду, оскільки вони подають мирову угоду на затвердження суду, а у даному випадку 19.01.2015 року сторонами також подавалась і заява про уточнення пункту 2 мирової угоди.

Колегія суддів звертає особливу увагу на наступне.

Так, дійсно, згідно з частиною 6 статті 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

В той же час, згідно частин 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

При цьому, в розділі 4 "Розрахунки між сторонами" договору №13Р від 21.08.2009 року сторонами не передбачено обов'язку відповідача перераховувати кошти безпосередньо до бюджету, а зобов'язано останнього сплачувати плату на рахунок позивача.

З правового аналізу вищевказаних норм Бюджетного кодексу України та укладеного між сторонами договору вбачається, що, оскільки сплата за договором безпосередньо до бюджету самим договором не передбачалась, то відсутні і підстави стверджувати, що на розрахунки між сторонами діє положення частини 6 статті 45 Бюджетного кодексу України, оскільки, як вказано вище доходи визнаються зарахованими до державного бюджету саме з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, а не на рахунок позивача.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави вважати, що мирова угода не відповідає чинному законодавству.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом першої інстанції затверджено мирову угоду яке не відповідає загальним вимогам угод, а саме - порушує пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.01.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.08.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.