Постанова № 48004363, 03.08.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 916/3052/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників процесу:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Печерська К.В. за довіреністю;

від Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок" - Гудков С.О. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на ухвалу господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р.

у справі №916/3052/14

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок"

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 49950,08 грн.

за зустрічним позовом Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок"

до відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання додаткового договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ

У серпні 2014 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №9/56 від 20.08.2003 р., укладеного між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючи інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок"; про виселення останнього з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 135,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Французкий бульвар, 12/1, а також про стягнення з Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 47162,89 грн. та пені в сумі 2787,19 грн.

28.08.2014 р. Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок" звернувся з зустрічним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсними пунктів 1.3, 1.4 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003 №9/56, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників БД, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок", який був ухвалою суду від 28.08.2014 прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. у справі №916/3052/14 в задоволені первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю: визнано недійсними пункти 1.3-1.4 додаткового договору №1 від 02.10.2013 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003 №9/56, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці "Порятунок".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року у справі №916/3052/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року у справі №916/3052/14 залишено без змін.

26.06.2015 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з заявою в порядку ст. 89 ГПК України, відповідно до якої заявник просив суд роз'яснити абзац 39 мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014р. по справі № 916/3052/14, а саме чи є продовженим строк дії договору оренди на 10 років, або строк дії договору оренди встановлюється п. 1.2 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. до договору оренди №9/56 від 20.08.2003 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р. (головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І., судді Степанова Л.В., Шаратов Ю.А.) відмовлено у задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про роз'яснення рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. по справі №916/3052/14 в порядку ст. 89 ГПК України.

В мотивах зазначеної ухвали, суд, посилаючись на приписи ст. 89 ГПК України та пункт 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення", зазначив, що підставою для роз'яснення рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року по справі № 916/3052/14 стала незрозумілість для Департаменту комунальної власності Одеської міської ради абзацу 39 мотивувальної частини рішення суду стосовно визначення строку дії договору оренди № 9/56 від 20.08.2003 р. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що питання визначення строку дії договору оренди № 9/56 від 20.08.2003 р. не було предметом судового розгляду в даній справі, а також вимоги заявника не вказують, який зміст рішення викликає складність виконання судового рішення.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Департамент комунальної власності Одеської міської ради з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р. по справі №916/3052/14, прийти постанову, якою роз'яснити абз. 39 мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. по справі № 916/3052/14, а саме чи є продовженим строк дії договору оренди на 10 років або строк дії договору оренди встановлюється п. 1.2 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. до договору оренди №9/56 від 20.08.2003 р., судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що ухвала господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р. по справі № 916/3052/14 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, через що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Так, апелянт зазначає, що у заяві про роз'яснення судового рішення від 26.06.2015 р. Департамент зазначив, що рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. має незрозумілий для заявника абз. а саме: «За умовами п.1.2 договору оренди №9/56 від 20.08.13 р. строк його дії був встановлений із 20.08.13 р. по 20.08.13 р., а за умовами п.7.7. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання умов договору. Оскільки ні одна із сторін не заперечувала проти продовження дії договору то відповідно до вимог ст. 764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір №9/56 від 20.08.13 р. вважається продовженим на наступні 10 років, яким визначена орендна плата в розмірі 1,0 грн. в рік». Однак, додатковим договором № 1 від 02.10.2013 р. (що є невід'ємною частиною договору оренди 9/56 від 20.08.2003 р.), що був предметом розгляду вказаної справи, в п. 1.2. зазначено що строк дії договору з дати підписання договору оренди до 02.09.2016 р. Зазначений пункт додаткового договору, на відміну від п. 1.3 та 1.4, не скасовано та не оскаржувався Фондом.

Посилаючись на приписи ст. 627 ЦК України, ч. 2 ст. 35 ГПК України, ч. 5 ст. 138 ГПК України, апелянт зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. по справі № 916/3052/14 визнано недійсними пункти 1.3-1.4 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003 р. №9/56, однак враховуючи положення ч. 2 ст. 35 ГПК України колегією господарського суду Одеської області вищезгаданим рішенням, внесено незрозумілість в договірні відносини суб'єктів господарювання, що, на думку апелянта, порушує права Департаменту, як представника власника спірного приміщення, на розпорядження приміщенням.

До того ж, скаржник вважає, що посилання колегії господарського суду в оскаржуваній ухвалі на те, що вимоги заявника не вказують, який зміст рішення викликає складність виконання судового рішення не є підставою в відмові в роз'ясненні рішення відповідно до постанови пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення».

Справу №916/3052/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Сидоренка М.В., суддів Аленіна О.Ю., Жекова В.І.

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду №332 від 28.07.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебування головуючого судді Сидоренка М.В. та судді Жекова В.І. у відпустці з 03.08.2015 по 04.09.2015 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2015 р., справу №916/3052/14 розподілено на розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 р. справу №916/3052/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

У п.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" зазначено, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Як вбачається із змісту поданої Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заяви, заявник просив суд роз'яснити абзац 39 мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014р. по справі № 916/3052/14, а саме чи є продовженим строк дії договору оренди на 10 років, або строк дії договору оренди встановлюється п. 1.2 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. до договору оренди №9/56 від 20.08.2003 р.

Звертаючись із заявою до суду першої інстанції, заявник вказав, що рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. має незрозумілий для Департаменту абзац, а саме: «За умовами п.1.2 договору оренди №9/56 від 20.08.13 р. строк його дії був встановлений із 20.08.13 р. по 20.08.13 р., а за умовами п.7.7. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання умов договору. Оскільки ні одна із сторін не заперечувала проти продовження дії договору то відповідно до вимог ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір №9/56 від 20.08.13 р. вважається продовженим на наступні 10 років, яким визначена орендна плата в розмірі 1,0 грн. в рік.», однак, додатковим договором № 1 від 02.10.2013 р. (що є невід'ємною частиною договору оренди 9/56 від 20.08.2003 р.), що був предметом розгляду вказаної справи, в п. 1.2. зазначено що строк дії договору з дати підписання договору оренди до 02.09.2016 р. Зазначений пункт додаткового договору, на відміну від п. 1.3 та 1.4, не скасовано та не оскаржувався Фондом.

Таким чином, виходячи із заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, заявник просить роз'яснити мотивувальну частину рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р., проте, як зазначено у п.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" якщо фактично порушується питання про, зокрема, роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

До того ж, у своїй заяві, заявник, фактично просить суд визначити строк дії договору, оскільки зазначає, що йому незрозуміло чи є продовженим строк дії договору оренди на 10 років, або строк дії договору оренди встановлюється п. 1.2 додаткового договору №1 від 02.10.2013 р. до договору оренди №9/56 від 20.08.2003 р. та яким встановлений строк дії договору до 02.09.2016 р.

Проте, така вимога заявника щодо роз'яснення рішення не може бути задоволена, оскільки, фактично зводиться до зміни мотивів та внесення до них нових даних, що суперечить приписам ст. 89 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки апелянтом інших підстав для скасування оскаржуваної ухвали наведено не було, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для її скасування або зміни.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 08.07.2015 р. у справі №916/3052/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.08.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Бєляновський В.В.