Постанова № 48004321, 04.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2015 справа №908/1816/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді Склярук О.І. Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Юрків Р.В., за довіреністю не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України", м.Артемівськ Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від09.06.2015р.у справі№ 908/1816/15-г /суддя Попова І.А./за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України", м.Артемівськ Донецької областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд", м. Артемівськ Донецької областіпростягнення 16 850 900,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк «Україна» м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіль України» м. Артемівськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний фонд», м. Артемівськ про стягнення 145028119,72грн. заборгованості за кредитом за договором поруки № 755/31/1-3 від 12.11.2013р., 1583213,47грн. заборгованість за простроченими процентами, 421 668,21грн. пені, 32748,78грн. річних процентів, 310449,82грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. (суддя Попова І.А.) по справі № 908/1816/15-г позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача 14502819,72грн. заборгованість за кредитом, 1583213,47грн. заборгованість за простроченими процентами, 32748,78грн. річних процентів, 310449,82грн. втрат від інфляції грошових коштів, 71253грн. судового збору. В задоволені інших вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіль України» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи. Вважає, що провадження по справі необхідно було зупинити у зв'язку з розглядом справи №908/1828/15-г, що знаходиться в провадженні господарського суду Запорізької області предметом якої є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, посилається, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором не настав, а вимоги позивача щодо дострокового повернення кредиту, є за своєю суттю, санкцією, види яких зазначено у ст. 230 Господарського кодексу України. Зазначені санкції не підлягають стягненню на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 908/1816/15 г.

30.07.2015р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

30.07.2015 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору також надійшло письмове пояснення, в якому вона просить суд рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, просили апеляційну скаргу розглянути без участі їх представників.

03.08.2015 р. від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладання розгляду апеляційної скарги у зв'язку з бажанням керівника підприємства особисто приймати участь у судовому засіданні, неможливість прибуття у судове засідання, призначене на 04.08.2015р. у зв'язку з проведенням Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією документальної планової перевірки відповідача.

Представник позивача, який з'явився у судове засідання проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись, що саме відповідач є заявником апеляційної скарги і мав можливість усі свої доводити викласти у апеляційній скарзі, явка сторін взагалі не була визнана обов'язковою.

Судова колегія, вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи, що в силу приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає рішення місцевого господарського суду за наявними у справі документами , ухвалою про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обов'язковою, достатність документів в матеріалах справи для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст. 101 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач у цій справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний фонд» (позичальник та третя особа по цій справі) 11 листопада 2013р. укладено договір кредитної лінії № 755/31/1-1, за умовами якого банк зобов'язався надати, а позичальник отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених договором. Кредит надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 08 листопада 2019р. (включно) п.2.2. договору. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 16 000 000грн. Згідно п.2.3.3. кредитного договору сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування та строки згідно з графіком, викладеному у договорі.

Відповідно до п.п.п.2.7.1. п.2.7. кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17 % річних , яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем належним чином виконано договірні зобов'язання щодо перерахування позичальнику суми кредитних коштів згідно його заявок, що підтверджується розпорядженнями про видачу кредитних коштів та платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредитної лінії №7554/31/1-3 від 11.11.2013 між позивачем, позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю « Сіль України» (поручитель та відповідач по цій справі) підписано договір поруки, за умови якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладено та можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі щодо збільшення розміру зобов'язань, розміру процентів та комісій, строку виконання зобов'язання та інших умов.

Відповідно до п.2.1. договору поруки у разі порушення позичальником виконання зобов'язання або будь-якої її частини, кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання позичальника перед кредитором згідно умов кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором.

Як зазначив позивач, Товариство «Індустріальний фонд» взяті на себе зобов'язання не виконував належним чином, кредитні кошти та відсотки за користування кредитними ресурсами своєчасно не повертав.

Пунктом 3.3.1. кредитного договору передбачено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки не виконання позичальником та / або майновим поручителем/ поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов передбачених цим договором та / або іншим договорами укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором) у тому числі , але не виключно, якщо зокрема позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користуванням кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором та / або за будь-яким іншим договором про надання кредиту, або договором про надання гарантії або договором про відкриття акредитиву, укладеним банком та позичальником.

Згідно п.3.3.2 кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку) відповідно до умов цього договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів у зв'язку з порушенням позичальником графіку погашення кредиту та відсотків.

Місцевим господарським судом також встановлено, що банк листами № 55/2-08/95-654 від 22.01.2015 р. та № 55/2- 08/97-655 від 22.01.2015 р. звертався до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки позичальником порушено умови та графік сплати процентів за користування кредитними коштами. Згідно розрахунку позивача, який підтверджено наявними у справі документами, заборгованість позичальника за кредитним договором № 75/31/1-1 від 11.11.2013р. складається з 14502819,72грн., заборгованість по кредиту, 1586213,47грн. заборгованість за простроченим процентами за період з 01.07.2014 р. по 28.02.2015 р.

Погашення заборгованості не відбулося, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено частково. Рішення обгрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Відповідно до приписів ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою передбачені ст. 554 ЦК України, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредиторами у тому ж самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються солідарними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань ним або позичальником за договором кредитної лінії № 755/31/1-1 від 11.11.2013р. За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача (поручителя) заборгованості за кредитом у розмірі 14502819,72грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 1583212,47грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для нарахування та стягнені пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 01.09.2014 по 11.03.2015 у розмірі 278105,56грн. та пені в розмірі 143 562,65грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у період з 11.08.2014р. по 11.03.2015р. з огляду на приписи ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Як зазначалося вище, заявник апеляційної скарги посилається, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором не настав, а вимоги позивача щодо дострокового повернення кредиту, за своєю правовою суттю, є санкцією, види яких зазначено у ст. 230 Господарського кодексу України. Зазначені санкції не підлягають стягненню на підставі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Судова колегія не може погодитися з таким твердженням заявника апеляційної скарги, оскільки відповідно до приписів глави 26 Господарського кодексу України, зазначений кодекс передбачає наявність як штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), так і оперативно-господарських санкцій, а також адміністративно-господарських санкцій.

У п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України за № 1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що у силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

При цьому, в тексті постанови пленуму не зазначено, що ця санкція є саме штрафною. Крім того, вимога про дострокове повернення кредиту, за своєю правовою природою, не може бути ані неустойкою, ані пенею або штрафом.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право, але не зобов'язаний, зупинити провадження по справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому засіданні у разі наявності обставин, визначених у ст. 79 ГПК України.

Не задоволення клопотання сторони про зупинення провадження по справі не є тією підставою з якою ст. 104 ГПК України пов'язує можливість скасування або зміни рішення по справі.

Крім того, діюче законодавства надає право кредитору вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом так і від будь-якого з них окремо.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи заявника апеляційної скарги про порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування рішенням місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіль Україна» м.Артемівськ на рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/1816/15-г від 09.06.2015р. залишити без задоволення

Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/1816/15-г від 09.06.2015 р. залишити без змін.

Постанова набуває чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.В. Будко

Н.О. Мартюхіна

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1.третій особі

1. у справу

1. ГСЗО

1. ДАГС