Постанова № 48004014, 29.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа№ 910/4039/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ауз Р. М. (довіреність від 18.09.2015 № Д-93);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015

у справі № 910/4039/15-г (суддя Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС"

до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

про стягнення 1875000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/4039/15-г у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" збитків та упущеної вигоди відмовлено повністю.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачем на виконання умов Договору фінансового лізингу № 202-002901 перераховано на користь відповідача 1332260,94 грн., у зв'язку з чим відповідачем підтверджено повне виконання позивачем всіх умов Договору фінансового лізингу № 202-002901 та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012 визнано укладеним договір купівлі - продажу предметів фінансового лізингу, то у позивача на підставі договору купівлі - продажу предметів фінансового лізингу, який визнано укладеним в судовому порядку згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, наявні майнові права на предмети лізингу, які позивач не позбавлений права реалізувати у встановленому законом порядку, навіть при наявності процедури банкрутства ВАТ «Капітал Лізинг», адже чинне законодавство не позбавляє особу певних майнових прав при наявності справи про банкрутство контрагента. Також в рішенні зазначено, що грошові кошти в сумі 1 332 260,94 грн. були перераховані позивачем на користь відповідача саме на виконання умов Договору фінансового лізингу № 202-002901, наведений договір є чинним, його дія сторонами у встановленому порядку - не припинена, а тому підстави для стягнення з відповідача в якості збитків 133260,94 грн. - у суду відсутні, оскільки правовою природою наведених коштів є саме їх договірне походження. А також позивачем не було доведено належними та допустимими доказами можливість реального набуття вигоди в грошовому еквіваленті 542739,06 грн., як не надано і доказів вжиття заходів, щоб запобігти виникненню такого виду збитків.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/4039/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки на позивача не було переоформлено право власності на оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць, розподільник добрив Sulky DPX Prima 900 with cable controls у кількості 3-х одиниць; сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD; сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution від третьої особи, то позивач втратив інтерес щодо предмету лізингу та просить відшкодувати йому матеріальні збитки понесені у зв'язку з виконання договірних зобов'язань щодо придбання предмету лізингу. Апелянт вважає, що саме з вини відповідача, який вирішив отримати окрім грошових коштів ще й предмет лізингу до позивача не перейшло право власності, а тому позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому повну початкову вартість предмету лізингу (18750000,00 грн.). Апелянт вважає необґрунтованим рішення в частині зазначеного, що у позивача наявні майнові права на предмет лізингу, які позивач не позбавлений права реалізувати, оскільки, як зазначає відповідач, у нього відсутні підстави для зняття обтяжень з рухомого майна (предметів лізингу) та на дату подання позову предмет лізингу було включено до складу заставленого майна, що підлягає реалізації на аукціоні. Наведений висновок в рішенні суду першої інстанції про те, що кошти в розмірі 1332260,94 грн. не можуть бути збитками оскільки перераховані на підставі договору, апелянт вважає необґрунтованим оскільки грошові кошти в розмірі 1332260,92 грн. перераховані в якості добровільного дострокового погашення заборгованості, а отже отримав право власності на предмет лізингу, однак внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем не одержано у власність предмет лізингу вартість 18750000,00 грн., чим заподіяно майнову шкоду на означену суму.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року у справі № 910/4039/15-г апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2015.

Ухвалою суду від 22.06.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.07.2015.

Ухвалою суду від 22.07.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.07.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2015 підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 29.07..2015 не з'явилися.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Капітал Лізинг», як лізингодавцем (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС», як лізингоодержувачем (далі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 202-002901 (далі - Договір фінансового лізингу № 202-002901).

Згідно з умовами даного Договору фінансового лізингу № 202-002901, лізингодавець прийняв на себе зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату Предмет лізингу (далі - майно): оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць за ціною 503000,00 грн.; розподільник добрив Sulky DPX Prima 900 with cable controls у кількості 3-х одиниць за ціною 72000,00 грн.; одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD за ціною 300000,00 грн.; одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution за ціною 350000,00 грн. (згідно зі специфікацією, що є додатком №1 до Додаткової угоди №1 до Договору), а лізингоодержувач (позивач) зобов'язався прийняти вказане майно, утримувати його й використовувати згідно зі звичайним призначенням, здійснювати експлуатацію і технічне обслуговування у відповідності до інструкцій виробника і продавця (п.4.2) та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 сторони визначили, що після закінчення строку лізингу лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості. Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі - продажу. Укладання договору купівлі - продажу предмету лізингу на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем, підписання сторонами акту звірки розрахунків, припинення дії кредитного договору та виведення банком предмету лізингу із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

17.04.2008 між лізингодавцем та позивачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу № 202-002901, якою встановлено ціну предмету лізингу в розмірі 371287,14 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до долара США станом на 17.04.2008 складає 1875000,00 грн.

22.05.2008 лізингоодержувач прийняв предмет лізингу: оприскувач тракторний причіпний Advance 3000 Vortex ЕЕ у кількості 2-х одиниць (серійні номери: 35362, 32886); розподільник добрив Sulky DPX Prima 900 with cable controls у кількості 3-х одиниць (серійні номери: 08/DX01163, 08/DX01165, 08/DX01191); одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD (серійний номер 601860001001); одну сівалку точного висівання РР Solo 5000 SLD Evolution (серійний номер 601860003001).

23.01.2008 між ВАТ «Капітал Лізинг», як заставодавцем, та ТОВ «УніКредитБанк», як заставодержателем, правонаступником якого є ПуАТ «УніКредитБанк», а правонаступником якого в свою чергу є відповідач, укладено Договір застави № 063-CB-PR майнових прав (далі - Договір застави) (з урахуванням договорів про внесення змін до Договору застави), згідно з яким відповідач набув прав вимоги на предмет застави, в тому числі і за Договором фінансового лізингу № 202-002901 у разі настання випадків невиконання з боку ВАТ «Капітал Лізинг» у зв'язку з здійсненням ВАТ «Капітал Лізинг» застави майнових прав за додатковою угодою № 1 від 17.04.2008 до Договору фінансового лізингу на користь ТОВ «УніКредитБанк» (правонаступником якого є відповідач).

Листом від 03.09.2012 № 193/1 ПАТ «УніКредитБанк» повідомив ТОВ «Верес» про те, що відповідно до умов Договору застави майнових прав № 063-CB-PR, первісний кредитор - ВАТ «Капітал Лізинг» передав на користь нового кредитора - ПАТ «УніКредитБанк» всі права щодо отримання лізингових платежів відповідно до Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008.

ПАТ «УніКредитБанк», як новий кредитор, заявив вимогу про повне і дострокове виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, а саме: сплатити несплачені лізингові платежі, а також інші платежі, в розмірі 1 332 260,94 грн. у строк три банківські дня з моменту отримання вимоги.

ТОВ «Верес» сплатило на користь ПАТ «УніКредитБанк» 1332260,94 грн. згідно платіжного доручення № 1/0409 від 04.09.2012 на підставі виставленої вимоги № 87 від 03.09.2012.

У зв'язку з виконання зобов'язань по договору лізингу позивач заявив вимогу щодо укладення між сторонами договору купівлі - продажу обладнання (предмету лізингу) згідно п. 12.1. Договору фінансового лізингу № 202-002901 для оформлення переходу права власності на все обладнання від лізингодавця до лізингоодержувача.

Листом ПАТ «УніКредитБанк» від 12.09.2012 ТОВ «Верес» та ВАТ «Капітал Лізинг» підтвердив, що ТОВ «Верес», повністю виконавши всі умови Договору фінансового лізингу № 202-002901 про сплату лізингових платежів , з урахуванням залишкової вартості обладнання та ТОВ «Верес» може скористатися своїм правом , передбаченим п. 12.1 зазначеного Договору лізингу щодо переходу до нього права власності на підставі укладеного з лізингодавцем договору купівлі-продажу, при цьому банк висловив готовність у встановленому порядку вирішити передбачені процедурою організаційні питання для виведення предмету лізингу із державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013, зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" виконати умови пункту 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, шляхом визнання укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Капітал Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" Договору від 07.06.2013 купівлі-продажу предметів лізингу. Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 в справі № 5011-30/16988-2012 - залишені без змін.

Судами встановлено настурне:

- лізингодавець (ВАТ «Капітал Лізинг») порушив умови взятих на себе зобов'язань та не передав предмет лізингу у власність лізингоодержувачу (ТОВ «Верес»);

- ТОВ «Верес» було сплачено на користь ВАТ «Капітал Лізинг» спочатку 468751,10 грн. (92822,00 доларів США) попередньої оплати, далі здійснювалась систематична сплата лізингових платежів за Договором з червня 2008 року по лютий 2010 року в розмірі 1263 752,58 грн. (181225,20 доларів США), перерахування 273334,51 грн. (34 268,00 доларів США) та 285 338,28 грн. (38.829,31 доларів США).

- при укладенні Договору лізингу сторони передбачили подальшу передачу предмета лізингу у власність лізингоотримувача (ТОВ «Верес») за залишковою вартістю, встановленою в Додатку № 2 до договору лізингу, обов'язок лізингодавця (ВАТ «Капітал Лізинг») щодо передачі предмета лізингу у власність вже існував на дату підписання Договору застави (Договір про внесення змін і доповнень № 3 до договору застави було укладено 29.07.2008 р., а договір лізингу - 17.04.2008 р.), укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу прямо випливає з умов Договору лізингу та є наслідком належного виконання обов'язків за Договором лізингу, відповідно, вимога щодо сплати залишкової вартості у розмірі 18745,25 грн. на користь ПАТ "УніКредит Банк" була пред'явлена згідно з умовами договору застави.

Позивач вказує, що на даний час предмети лізингу підлягають реалізації на аукціоні в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/19325/13 про банкрутство ВАТ «Капітал Лізинг», а тому, на думку позивача, єдиним способом вирішення спору між сторонами є відшкодування відповідачем на користь позивача понесених збитків загалом в сумі 1875000,00 грн. матеріальних збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язання, з яких: 1332260,94 грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем (наявність якої, на думку позивача, обумовлена сплатою 1332260,94 грн. згідно платіжного доручення № 1/0409 від 04.09.2012 на підставі виставленої відповідачем вимоги № 87 від 03.09.2012), та 542739,06 грн. - упущеної вигода внаслідок зміни курсу валют.

Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати Лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (п.4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ч. 1 с. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Разом з цим, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Опосередковані збитки підпадають під поняття комерційного ризику, визначеного ст. 44 Господарського кодексу України та не підлягають відшкодуванню, оскільки є складовою підприємницької діяльності.

В цій частині, необхідною умовою для стягнення збитків, є доведення того факту, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів на предмет лізингу позбавляє його права власності на зазначений предмет лізингу, а також що саме відповідач в порушення норм чинного законодавства своїми незаконними діями перешкоджає реалізації законних прав позивача.

Проте, позивач не довів суду незаконність дій відповідача та наведене ним про позбавлення його в подальшому права на рухоме майно є лише припущенням позивача.

Натомість, станом на день вирішення спору по суті саме позивач є власником майна по договору фінансового лізингу у відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-30/16988-2012, яким зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" виконати умови пункту 12.1 Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008, шляхом визнання укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Капітал Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" Договору від 07.06.2013 купівлі-продажу предметів лізингу.

Щодо упущено вигоди, то необхідно зазначити наступне.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання. У вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Проте, позивачем доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди до суду не надано та не доведено, що ці збитки пов'язані саме з незаконними діями відповідача

Таким чином, позивачем не доведено наявності елементів визначених наведеними нормами матеріального права для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4039/15-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4039/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4039/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/4039/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич