Постанова № 47961211, 03.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа№ 910/8543/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю представників:

від позивача - Хлопузян Р.Д., довіреність № 2-74д від 25.12.2014;

від відповідача - Ярмоленко Є.П., довіреність № 1 від 12.01.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 у справі № 910/8543/15-г (суддя Комарова О.С.) за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 166 202,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" пені в сумі 79 689, 49 грн., 3% річних в сумі 10 762, 62 грн. та інфляційних в сумі 75 750, 73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 у справі № 910/8543/15-г позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 78 607, 04 грн., 3% річних в сумі 10 633, 08 грн. та інфляційні в сумі 75 750, 73 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором є підставою для стягнення пені, річних та інфляційних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 у справі № 910/8543/15-г змінити в частині визначення суми пені, зменшивши її до 8 000, 00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно не задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 8 000, 00 грн.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 03.08.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (замовник), 01.04.2013 укладено договір №2/3-ПМ про надання послуг по подачі інгібітору гідратоутворення, відповідно до п.1.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги по подачі інгібітору гідратоутворення (надалі - інгібітор або метанол), який належить виконавцю, на гирло свердловин та установку низькотемпературної сепарації (надалі - НТС), котра належить виконавцю, де проходить підготовка газу замовника для забезпечення безгідратного режиму роботи та підготовки газу згідно вимог нормативних документів.

Відповідно до п. 4.1 договору виконавець зобов'язаний скласти, підписати та направити для підписання замовнику не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним два примірники Акту використання інгібітору, в якому, згідно п. 1.2 Договору, вказується обсяг інгібітору, використаного виконавцем для підготовки газу замовника, протягом звітного місяця. На підставі акту використання інгібітору виконавець зобов'язаний скласти, підписати та направити для підписання замовнику не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, два примірники акту наданих послуг. Замовник протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідного Акту підписує його або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. У разі, якщо замовник не підписує відповідний Акт та не направляє мотивовану відмову від підписання такого Акту у зазначений в цьому пункті триденний строк, відповідний акт, підписаний лише виконавцем, вважається підписаним належним чином.

Згідно п. 4.2. договору замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, отриманого від виконавця, в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць та вартості інгібітору виконавця. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги, з урахуванням перерахованої виконавцю попередньої оплати, проводиться замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем замовнику, та після підписання сторонами Акту наданих послуг. Розмір попередньої оплати за перший місяць надання послуг визначається виконавцем розрахунковим методом та погоджується з замовником.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги по подачі інгібітору гідратоутворення на загальну суму 3 171 021, 07 грн. (у березні 2014 року на 386 946,41 грн., у квітні 2014 року на 401 031, 26 грн., у серпні 2014 року на 589 194,04 грн., у вересні 2014 року на 683 026,22 грн., у грудні 2014 року - 1 110 823,14 грн.), що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 18-19, 22, 25, 28, 31).

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, тобто було допущено прострочення оплати грошових коштів за договором.

Так, заборгованість за березень та квітень 2014 року була оплачена відповідачем лише у вересні 2014 року, за серпень та вересень 2014 року - у жовтні 2014 року, за грудень 2014 року - у січні 2015 року.

Враховуючи те, що відповідачем було оплачено послуги з порушенням встановлених договором строків, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано пеню в сумі 79 689, 49 грн., 3% річних в сумі 10 762, 62 грн. та інфляційні в сумі 75 750, 73 грн.

З вимогою про стягнення зазначених сум позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем нараховано пеню в сумі 79 689, 49 грн., 3% річних в сумі 10 762, 62 грн. та інфляційні в сумі 75 750, 73 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 78 607, 04 грн., 3% річних в сумі 10 633, 08 грн. та інфляційні в сумі 75 750, 73 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено відповідачу у зменшенні пені до 8 000, 00 грн., відхиляються колегією суддів, з наступних підстав.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідач, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилався на складну ситуацію з продажем природного газу, а також відсутність грошових коштів.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає, що вина з його боку у порушенні грошового зобов'язання перед позивачем з оплати коштів за договором від 01.04.2013 №2/3-ПМ відсутня.

При цьому, доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було.

Так, не доведено наявності ускладнень у діяльності відповідача, та відсутності майна і коштів, необхідних для погашення боргу.

У будь-якому випадку апелянтом не підтверджено існування виняткових обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру пені.

Крім цього, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 25.04.2013 по справі № 5023/5213/12.

У даному випадку, зменшення розміру пені із задоволених судом 78 607, 04 грн. до 8 000, 00 грн. не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Розмір пені визначено відповідно до умов, підписаного сторонами договору, та не перевищує встановленого законодавством обмеження.

До того ж, зазначений розмір пені (78 607, 04 грн.) не є надмірно великим, виходячи із загальної суми заборгованості відповідача за договором від 01.04.2013 №2/3-ПМ (3 171 021, 07 грн.).

Слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру пені правомірно не задоволено місцевим господарським судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 у справі № 910/8543/15-г - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/8543/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.А. Гончаров

Л.Г. Сітайло