Ухвала суду № 47999258, 27.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 820/1074/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дементьєвої С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі №820/1074/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку (дублікат трудової книжки), з внесенням запису про його звільнення з ОВС, що співпадає з днем видачі трудової книжки;

- стягнути з ГУ МВС України в Луганській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що станом на 04.03.2015 року складає 28033,87 грн. та по 152,35 грн. за кожний день невидачі трудової книжки після 04.03.2015 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 29.08.2014 року згідно з наказом №247 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з посади старшого слідчого відділу Лисичанського міського відділу за п.64 "Ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням). На час звільнення позивач перебував на лікарняному. При звільненні з роботи йому не видали трудову книжку та не провели повного розрахунку. 30.08.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив змінити дату його звільнення з ОВС на 31.08.2014 року (день виходу з лікарняного), видати копію наказу про звільнення, а також провести з ним повний розрахунок та видати трудову книжку. 19.09.2014 року позивачем отримано від ГУМВС України у Луганській області у м. Сєвєродонецьку копію наказу №247 о/с від 26.08.2014 року про звільнення, а також лист, в якому відповідач повідомив, що оригінал трудової книжки перебуває в його особовій справі, яка знаходиться в адміністративній будівлі ГУ МВС України в Луганській області в місті Луганську, яка захоплена незаконним озброєним формуванням. На думку позивача відповідачем безпідставно та неправомірно не видано оригінал трудової книжки та не здійснено розрахунку при звільнені.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати позивачу дублікат трудової книжки днем звільнення, в якій зазначити день видачі трудової книжки, про що в день видачі трудової книжки винести наказ про звільнення позивача.

Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 689,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що 18.05.2014 року була захоплена будівля ГУМВС України у Луганській області з усією документацією, в т.ч. з особовими справами співробітників ОВС області. Враховуючи, що оригінал трудової книжки перебуває в особовій справі позивача, а особова справа в свою чергу знаходиться в адміністративній будівлі ГУМВСУ в м. Луганськ, тобто трудова книжка не видана за місцем тимчасової дислокації головного управління в м.Сєверодонецьк не з вини адміністрації ГУМВС України у Луганській області. Крім того, відповідач не має можливості здійснити розрахунок вислуги років для призначення позивачу пенсії, оскільки для нарахування вислуги років та підготовки документації при призначенні пенсії по лінії МВС України, необхідна особова справа (послужний список), витяги з наказів, документи про освіту, військовий квиток. Також вказує, що позивачем було пропущено встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до суду.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.03.1995 року позивач був прийнятий на роботу до управління внутрішніх справ України у Луганській області на посаду помічника слідчого Новоайдарського РВ УМВС України у Луганській області.

У жовтні 1996 року за власним бажанням позивача, його переведено з Новоайдарського РВ УМВС на посаду слідчого до слідчого відділу Лисичанського МВ УМВС України у Луганській області.

У березні 2005 року за власним бажанням позивача, його переведено з Лисичанського МВ УМВС працювати на посаду слідчого до слідчого відділу Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській області.

У липні 2006 року позивача переведено Сєвєродонецького МВ ГУМВС на посаду старшого слідчого до слідчого відділу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області.

06.05.2014 року позивач подав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України у Луганській області про його звільнення з лав органів внутрішніх справ з 31.08.2014 року.

Наказом №247 о/с від 26.08.2014 року позивача звільнено з лав органів внутрішніх справ з 29.08.2014 року на підставі п. 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (а.с. 9). На час звільнення вислуга в календарному обчисленні, з урахуванням служби в збройних силах СРСР, ОСОБА_1 склала 21 рік 06 місяців 27 днів.

30.08.2014 року позивач звернувся до відповідача з проханням змінити дату звільнення, оскільки, в період з 26.08.2014 року по 30.08.2014 року він перебував на лікарняному. Також, у своїй заяві ОСОБА_1 просив видати копію наказу про звільнення, оригінал трудової книжки, військовий квиток та провести повний розрахунок з ним (а.с. 10).

04.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із проханням направити до Пенсійного фонду України, як то передбачено чинним законодавством пакет документів для нарахування йому пенсійного забезпечення за вислугою років (а.с. 11).

11.09.2014 року позивачу надано відповідь про те, що згідно п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України (а.с. 12).

Листом від 19.09.2014 року №6/2-114 ГУ МВС України в Луганській області повідомило позивача проте, що 31.08.2014 року є вихідним днем, а звільнення працівників з роботи у вихідні дні чинним законодавством не передбачено, правових підстав для зміни дати звільнення не має. Разом з листом, позивачу надано копію наказу про його звільнення №247 о/с від 29.08.2014 року. Крім того, у своєму листі відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що адміністративна будівля ГУ МВС України в Луганській області захоплена незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної "Луганської народної республіки" разом з усією документацією по лінії кадрового та фінансового забезпечення та територія міста Луганська перебуває під контролем зазначених озброєних формувань, будь-яким чином направити матеріали до призначення пенсії по лінії МВС України не надається можливим. Також, повідомлено, що оригінал трудової книжки перебуває у особовій справі позивача, яка знаходиться в адміністративній будівлі ГУ МВС України в місті Луганськ. Правових підстав для видачі дублікату трудової книжки не має (а.с. 14).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

В свою чергу, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у випадку неможливості видати позивачу при звільненні оригінал трудової книжки повинен був видати її дублікат із зазначенням відомостей про роботу, нагородження, заохочення, що внесені у трудову книжку за час роботи позивача на даному підприємстві, засвідчений керівником цього підприємства. Крім того, оскільки трудова книжка при звільнені позивачу надана не була, днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ та вноситься запис до трудової книжки про цей наказ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

27.04.1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №301 «Про трудові книжки працівників».

Згідно пункту 5 вказаної постанови Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об'єднань у тримісячний термін доручено розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58,).

Відповідно до положень п.1.1 вищевказаної Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п.п.2.3-2.5 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиш.

Порядок видачі трудової книжки у разі звільнення визначений п. 4 Інструкції №58.

Так, у відповідності до положень п.4.1 вказаної Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки (4.2 Інструкції №58)

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1276 від 30.12.2005 р. затверджено Інструкцію організації обліку кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України, яка визначає порядок організації та здійснення обліку осіб рядового і начальницького (офіцерського) складу, робітників і службовців центрального апарату Міністерства, органів і підрозділів внутрішніх справ, вищих навчальних закладів МВС та установ і підприємств, які безпосередньо підпорядковані МВС України, внутрішніх військ, а також особливості ведення трудової книжки в органах внутрішніх справ України.

При цьому, відповідно до п. 2.1.1.6 Інструкції організації обліку кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України, основним документом персонального обліку працівників- службовців є трудова книжка, яка оформлюється відповідно до Кодексу Законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110.

Аналогічні положення закріплено у п. 6.1 Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України (додаток № 4 до п. 2.1.1.4. Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України), відповідно до яких, трудова книжка видається та оформлюється відповідно до Інструкції про порядок ведення тру дових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, і є головним документом, що підтверджує трудову діяльність громадян та служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.

Пунктом 5.1. Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, на території Луганської області розпочато проведення антитерористичної операція.

Відповідач вказує, що під час захоплення адміністративної будівлі ГУ МВС України в Луганській області в ній знаходилась вся документація, у тому числі особові справи співробітників ГУ МВС України в Луганській області та їх трудові книжки.

Згідно п. 5.2. Інструкції № 58, дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що саме відповідач при звільненні позивача та у випадку неможливості видати йому оригінал трудової книжки, повинен був видати дублікат трудової книжки із зазначенням відомостей про роботу, нагородження, заохочення, що внесені у трудову книжку.

Крім того, оскільки при звільненні позивачу не була надана трудова книжка, днем його звільнення вважається саме день видачі трудової книжки, про що повинен бути виданий відповідний наказ та внесений про нього запис до трудової книжки.

Доводи апеляційної скарги відносно неможливості розрахувати позивачу стаж для призначення пенсії за вислугою років через відсутність інформації про проходження служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам відповідач у наказі №247 о/с про звільнення позивача з лав ОВС самостійно визначив стаж роботи позивача, а саме: 21 рік 06 місяців 27 днів. Окрім того, позивачем під час судового розгляду надано довідки про підтвердження його стажу в органах ОВС.

Крім того, колегія суддів зауважує, що саме відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, має відповідний обов'язок як щодо ведення та зберігання трудової книжки позивача, так і з приводу розрахунку відповідного стажу для призначення позивачу пенсії за вислугою років.

З приводу посилання заявника апеляційної скарги на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, при звільненні з роботи йому не було видано трудову книжку та не проведено з ним повного розрахунку. Для відновлення його порушених прав позивач звертався до МВС України, ГУМВСУ у Луганській області, Лисичанського МВ ГУМВСУ у Луганській області з вимогами щодо зміни дати звільнення з 29.08.2014 року на 31.08.2014 року, видачі трудової книжки, визначення права на пенсію та оформлення документів для її призначення, поновлення особової справи. Останню відповідь позивач отримав 20.11.2014 року з Лисичанського МВ ГУМВС, в якій йшлось про те, що у сектора кадрового забезпечення Лисичанського МВ ГУМВС відсутня можливість здійснити запит з метою отримання архівних довідок для підтвердження періодів проходження служби в ОВС України до архіву ГУМВСУ, який знаходиться в місті Луганську, а також відсутня можливість видати дублікат трудової книжки і відновити особову справу. 05.11.2014 року позивач звернувся із заявою до Генерального прокурора України, про притягнення посадових осіб ГУМВС України у Луганській області до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 та ст.367 КК України. 06.01.2015 року позивачу з прокуратури Луганської області, надійшов лист №17/1/2-752 вих-14 від 26.12.2014 року, в якому йому повідомлялось, що по його заяві від 05.11.2014 року підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) не вбачається. 08.01.2015 року позивачем оскаржена бездіяльність прокурора Луганської області до суду. Ухвалою від 21.01.2015 року суд зобов'язав прокурора внести відомості за заявою позивача про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172 та ч. 2 ст.367 КК України.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції відносно наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність поважних обставин пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання видати позивачу дублікат трудової книжки днем звільнення, в якій зазначити день видачі трудової книжки, про що в день видачі трудової книжки винести наказ про звільнення позивача.

Також, приймаючи до уваги належне підтвердження позивачем під час судового розгляду справи понесених витрат пов'язаних з проїздом та найманням житла у розмірі 689,33 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу їх стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року по справі №820/1074/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі №820/1074/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.