Ухвала суду № 47999126, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6971/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій,

В С Т А Н О В И В :

УПФУ в Оболонському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних приладів «Ріап» про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 7 371,81 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем відповідних внесків за січень-березень 2015 року, нарахованих УПФУ у Оболонському районі міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на ненадання судом повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Даючи оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зважає на наступне.

Предметом розгляду даної справи є заборгованість з відшкодування різниці фактичних витрат на виплату пенсій наукового представника, порядок призначення та виплати якої регулюється Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Так, згідно частини першої статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Частиною 2 вказаної статті Закону встановлено, що пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

При цьому, частиною дев'ятою статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" закріплено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності на яких розповсюджується дія даного закону є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що науковим працівником є вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації. Вченим - є фізична особа, яка має повну вишу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача наявні працівники, які займають наукові посади та займаються науковою (науково-педагогічною) діяльністю під час роботи у вказаному товаристві, зокрема, такі відомості не підтверджені і відносно ОСОБА_3.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2005 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Київський завод "РІАП", третя особа: Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про надання уточнюючої довідки, яке набрало законної сили, встановлено, що ДП "Київський завод "РІАП" та ВАТ "Київський завод "Ріап" протягом всього часу існування займалося виключно виробничою діяльністю і в своєму складі наукових підрозділів не мало.

Щодо посилань апелянта на довідку, то згідно матеріалів службової перевірки, проведеної на ПАТ «Київський завод РІАП» щодо обставин видачі спірної довідки №02/895 від 06.11.2002 року вона є недійсною. Відповідно до протоколу №2 від 17.04.2006р. вихідна кореспонденція заводу за 2002рік знищена.

З приводу підроблення вказаної довідки РУ ГУ МВС в Оболонському районі за заявою Київський завод «РІАП» внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. ПАТ завод «РІАП» повідомляв позивача про відкликання спірної довідки №02/895. Згідно повідомлень про вручення відповідні листи були отримані ще 08.12.2014 року. Також, ПАТ «Київський завод «РІАП» неодноразово звертався до УПФ щодо вирішення даного питання, проте всі звернення проігноровані. Були направлені відповідні скарги і до прокуратури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність на підприємстві наукових підрозділів виключає можливість проведення ним наукових досліджень та наявності в штаті наукових працівників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2015.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.