Ухвала суду № 47999038, 04.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9886/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про зняття арешту із іпотечного майна та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про зняття арешту із іпотечного майна та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, предметом даного спору є зняття арешту з іпотечного нерухомого майна. Апелянт звертає увагу, що не оскаржується AT «ПроКредит Банк» правомірність постанови про накладення арешту, не є предметом позову AT «ПроКредит Банк» оскарження рішення/дії/бездіяльності державного виконавця або самого порядку проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 181 КАС України - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна

була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, про існування постанови у ВП 44432494, якою накладено арешт на іпотечне нерухоме майно, дата видачі 01 вересня 2014 року, видавник: ОСОБА_3, Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Миколаївська область, AT «ПроКредит Банк» дізнався із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата видачі якого 01 грудня 2014 року.

При цьому, позивач стверджує, що він не с стягувачем у виконавчому провадженні, в рамках якого накладено даний арешт, не має виконавчих проваджень, де банк є стягувачем, а споживче товариство «Діамед» є боржником.

З наведених вище норм права вбачається, що десятиденний строк, передбачений ч.2 статті 181 КАС України для звернення із адміністративним позовом, встановлений виключно для учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, яким, з урахуванням обставин справи, AT «ПроКредит Банк» не являється.

Разом із цим, відповідно до ч.1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

А відповідно до ч.1 статті 8 вищевказаного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, AT «ПроКредит Банк» не є учасником виконавчого провадження або стороною виконавчого провадження, в рамках якого винесена постанова про накладення арешту на все майно СТ «Діамед». Так само, AT «ПроКредит Банк» не є особою, що залучається до виконавчих дій по виконавчому провадженню, в рамках якого накладений оспорюваний арешт на все майно СТ «Діамед».

Аналогічна позиція висловлена у п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно мати на увазі, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України. Щодо справ про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності цих органів, то такі справи розглядаються за загальними правилами КАС України. Це слід розуміти так, що на адміністративні справи щодо оскарження інших рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, не пов'язаних з проведенням виконавчих дій, не поширюються особливості розгляду таких справ, які встановлені статтею 181 КАС України, в тому числі й щодо скороченого 10-денного строку розгляду адміністративних справ.

Зазначене також підтверджується тим, що основною правовою підставою для пред'явлення AT «ПроКредит Банк» адміністративного позову про зняття арешту із іпотечного майна є ч.4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Отже, зняття арешту у даній справі не пов'язано із правомірністю рішення/дії/бездіяльності державного виконавця про накладення арешту, а є самостійним способом захисту права заставодержателя, передбаченим статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» та який (заставодержатель) не є стороною або учасником виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи, що до даних правовідносин необхідно застосовувати саме статтю 99 КАС України, позивач дізнався про постанову у ВП 44432494 із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 грудня 2014 року, а адміністративний позов подано до суду 21 травня 2015 року, то позивачем було дотримано зазначених строків при зверненні до суду.

Відповідно до статті 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції було помилково прийнято рішення про залишення без розгляду даного адміністративного позову, оскільки було застосовано норми процесуального права, яка не регулює дані правовідносини.

Таким чином при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до статті 204 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Коротких А. Ю.