Ухвала суду № 47998876, 21.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 рокусправа № 808/8716/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недійсними та скасувати складені Мангуською ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області: податкове повідомлення - рішення №0000842200 від 20.11.2014 року про збільшення ТОВ "Нова Нива" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 757 013,75 грн. в т.ч. основний платіж 1 354 151,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 402 862,75 грн.) - в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення №0000852200 від 20.11.2014 про застосування до ТОВ "Нова Нива" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 15 493,79 грн. - згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.2.6, п.2.8, п.2.11 ст.2 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті» - в повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000842200 від 20.11.2014, прийняте Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1757013,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000852200 від 20.11.2014, прийняте Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15493,79 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" зареєстроване як юридична особа 28.02.2000 року та перебуває на податковому обліку Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Посадовими особами Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в період з 08.09.2014 року по 03.10.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Нива" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2014 року №643/22-00694824.

За результатами розгляду заперечень позивача на зазначений акт перевірки відповідачем залишено без змін висновки акту документальної планової виїзної перевірки №643/22-00694824 від 24.10.2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000842200 від 20.11.2014 року за формою «Р», яким ТОВ "Нова Нива" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1 757 013,75 грн., з яких 1 354 151,0 0 грн. за основним платежем та 402 862,75 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000852200 від 20.11.2014 форми «С», яким до ТОВ "Нова Нива" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 15 493,79 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення, а саме:

1. п. 209.6 ст. 209 Податкового Кодексу України встановлено завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість (спеціального режиму оподаткування) у розмірі 1190028,00 грн., в тому числі: 01.2011 - 20411,00 грн.; 02.2011 - 22302,00 грн.; 03.2011 - 14801,00 грн.; 04.2011 - 27827,00 грн.; 05.2011 - 5831,00 грн.; 06.2011 - 6371,00 грн.; 07.2011 - 9142,00 грн.; 08.2011 - 7101,00 грн.; 09.2011 - 15090,00 грн.; 10.2011 - 9614,00 грн.; 11.2011 - 7847,00 грн.; 12.2011 - 17155,00 грн.; 01.2012 - 22202,00 грн.; 02.2012 - 48167,00 грн.; 03.2012 - 23911,00 грн.; 04.2012 - 37716,00 грн.; 05.2012 - 66846,00 грн.; 06.2012 - 20007,00 грн.; 07.2012 - 57865,00 грн.; 08.2012 - 34626,00 грн.; 09.2012 - 15555.00 грн.; 10.2012 - 69446,00 грн.; 11.2012 - 72584,00 грн.; 12.2012 - 17687.00 грн.; 01.2013 - 24655,00 грн.; 02.2013 - 71929,00 грн.; 03.2013 - 26320,00 грн.; 04.2013 - 21917,00 грн.; 05.2013 - 23133,00 грн.; 06.2013 - 98056,00 грн.; 07.2013 - 40047,00 грн.; 08.2013 - 27756,00 грн.; 09.2013 - 20545,00 грн.; 10.2013 - 22993.00 грн.; 11.2013 - 68378,00 грн.; 12.2013 - 94195,00 гри.

2. п. 185.1 (б) ст. 185, п. 186.4 ст 186 Податкового Кодексу України встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість (загального режиму оподаткування) у розмірі 315644,00 грн., у тому числі: 01.2011 - 1214,00 грн.; 02.2011 - 1183,00 грн.; 03.2011 - 1266,00 грн.; 04.2011 - 8191,00 грн.; 05.2011 - 5181,00 грн.; 06.2011 - 6027,00 грн.; 07.2011 - 4721,00 грн.; 08.2011 - 9950,00 грн.; 09.2011 - 4139,00 грн.; 10.2011 - 2025,00 грн.; 11.2011 - 307,00 грн.; 12.2011 - 262,00 грн.; 01.2012 - 4657,00 грн.; 02.2012 - 1996,00 грн.; 03.2012 - 5597,00 грн.; 04.2012 - 1072,00 грн.; 05.2012 - 1594,00 грн.; 06.2012 - 19133,00 грн.; 07.2012 - 163,00 грн.; 08.2012 - 11 835,00 грн.; 09.2012 - 12582,00 грн.; 10.2012 - 33746,00 грн.; 11.2012 - 7520,00 грн.; 12.2012 - 13522,00 грн.; 01.2013 - 1680,00 грн.; 02.2013 - 15157,00 грн.; 03.2013 - 20949,00 грн.; 04.2013 - 27355,00 грн.; 05.2013 - 35042,00 грн.; 06.2013 - 5872,00 грн.; 07.2013 - 7100,00 грн.; 08.2013 - 4502,00 грн.; 09.2013 - 7644,00 грн.; 10.2013 - 17936,00 грн.; 11.2013 - 13571,00 грн.; 12.2013 - 953,00 грн.

3. п. 209.6 ст. 209 Податкового Кодексу України встановлено заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 932728,00 грн., в тому числі: 01.2011 - 20410,00 грн., 02.2011 - 22302,00 грн., 03.2011 - 14801,00 грн., 04.2011 - 27827,00 грн., 05.2011 - 5831,00 грн., 06.2011 - 6371,00 грн., 07.2011 - 9142,00 грн., 08.2011 - 7101,00 грн., 09.2011 - 15090,00 грн., 10.2011 - 9614,00 грн., 11.2011 -7847,00 грн., 12 2011 - 17155,00 грн., 01.2012 - 22202,00 грн., 02.2012 - 48167,00 грн., 03.2012 - 23911,00 грн., 04.2012 - 33139,00 гри., 05.2012 - 66846,00 грн., 06.2012 - 20007,00 грн., 07.2012 - 57865,00 грн., 08.2012 - 34626,00 гри., 09.2012 - 15554,00 грн., 10.2012 - 69447,00 грн., 11.2012 - 72584,00 грн., 12.2012 - 17687,00 грн., 01.2013 - 24655,00 гри., 02.2013 - 71929,00 грн., 03.2013 - 26320,00 грн., 04.2013 - 3723,00 грн., 05.2013 - 32427,00 грн., 06.2013 - 98056,00 грн., 07.2013 - 24304,00 грн., 08.2013 - 27756,00 грн., 09.2013 - 28658,00 гри., 10.2013 - 22993,00 грн., 11.2013 - 7883,00 грн., 12.2013 - 40668,00 грн.

4. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені позивачем з вище зазначеними контрагентами порушено публічний порядок, що суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу позивачем завищено суму податкового кредиту в сумі 257299,00 грн., а саме за квітень 2012 - 4577,00 грн., квітень 2013 - 18194,00 грн., травень 2013 - 55560,00 грн., липень 2013 - 15743,00 грн., вересень 2013 - 49203,00 грн., листопад 2013 - 60495,00 грн., грудень 2013 - 53527,00 грн., повинен бути зменшений на загальну суму 257299,00 грн.

5. п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Правлінням НБУ від 15.12.2004 № 637, порядку оприбуткування надходжень готівки до каси підприємства в частині не оприбуткування у 2011 році готівки на загальну суму 41,16 грн.

6. п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Правлінням НБУ від 15.12.2004 № 637, в частині порядку видачі готівки під звіт та її використання, встановлено порушення, а саме подача ОСОБА_1 авансового звіту №556 від 10.12.2013 без підтверджуючих документів про сплату коштів на загальну суму 614,87 грн.

7. п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого Правлінням НБУ від 15.12.2004 № 637, в частині перевищення встановленого на період з 01.01.2011 по 31.12.2011 ліміту залишку готівки по касі підприємства на загальну суму 7336,56 гри.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо збільшення податковим органом податкового зобов'язання за загальним режимом нарахування ПДВ на суму 1190028,00 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200049145, позивач з 01.01.2009 зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Дата початку дії свідоцтва - 13.06.2012.

При цьому, акт перевірки свідчить, що підставою для зазначеного вище нарахування стало виключення податковим органом зі складу податкового зобов'язання за спеціальним режимом нарахування ПДВ у сфері сільського господарства вартості сільськогосподарської продукції, виробленої підприємством з використанням орендованих земельних ділянок, власники яких померли, та одночасного віднесення даних операцій до податкового зобов'язання за загальним режимом нарахування ПДВ.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було укладено з фізичними особами договори оренди землі, за якими фізичні особи на підставі державних актів передавали, а позивач приймав в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Новокраснівської сільської ради на підтвердження чого були надані договори оренди землі, укладені з фізичними особами за перевіряємий період, а також акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду, плани меж земельних ділянок до кожного договору оренди. Крім того, також було надано копії належним чином зареєстрованих свідоцтв про право на спадщину за заповітом/за законом, згідно яких власниками земельних ділянок, що орендувались позивачем, було визначено спадкоємців цих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Водночас, договорами оренди земельних ділянок, укладеними між позивачем та фізичними особами не передбачено автоматичне припинення договорів у зв'язку із смертю власника земельної ділянки.

Крім того, відповідачем жодних доказів, на підтвердження наявності підстав для визнання спадщини відумерлою не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності висновків податкового органу про автоматичне припинення договору оренди земельної ділянки у зв'язку зі смертю її власника та переходом права власності на земельну ділянку, як відумерлої спадщини, до територіальної громади.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс», ПП «АФ Приват Агро», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ПП СФГ «Нікопольське».

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач мав фінансові правовідносини з ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» по придбанню товару - арматури, без укладення договору. Продавцем на суму 27 459,98 грн. у тому числі ПДВ у сумі 4 576,66 грн. виписано податкову накладну від 27.04.2012 №118, видаткову накладну від 27.04.2012 №РН-0001296 та рахунок-фактуру від 25.04.2012 №СФ-0004158.

Факт транспортування товару підтверджується шляховим листом вантажного автомобілю №2127 від 27.04.2012.

Між позивачем та ТОВ «НК Артеміда Трейд» 05.12.2012 було укладено договір поставки палива №А-00000024, за яким останній зобов'язався поставити позивачу нафтопродукти, а позивач прийняти та сплатити вартість товару. Поставка здійснювася партіями, на підставі усних та письмових заявок позивача.

Продавцем на загальну суму поставки 1 017 493,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 169 582,19 грн. виписано податкові накладні від 21.05.2013 №2152, від 19.11.2013 №5642, від 04.12.2013 №5906, видаткові накладні від 21.05.2013 №А-0000001676, від 19.11.2013 №А-0000004828, від 04.12.2013 №А-0000005083 та рахунки-фактури на зазначену суму.

Факт транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними від 21.05.2013, від 19.11.2013, від 04.12.2013.

Факт оплати поставки товарів підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «НК Артеміда Трейд».

Також, між позивачем та ПП «АФ Приват Агро» 01.04.2013 було укладено договір поставки №01/04-05, за яким останній зобов'язався поставити позивачу товар (шрот соняшниковий), а позивач прийняти та сплатити вартість товару. Поставка товару здійснюється постачальником.

Продавцем на загальну суму поставки 109 162,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 18 193,70 грн. виписано податкову накладну від 03.04.2013 №28, видаткову накладну від 03.04.2013 №563 та рахунок на оплату на зазначену суму.

Факт транспортування товару підтверджується наданою товарно-транспортною накладною від 02.04.2013.

Факт оплати поставки товарів підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «АФ Приват Агро».

З ПП СФГ «Нікопольське» позивачем 19.07.2013 було укладено договір поставки №19/072, за яким останній зобов'язався систематично поставляти позивачу товар (шрот соняшниковий), а позивач приймати та сплачувати вартість товару. Поставка товару здійснюється постачальником.

Продавцем на загальну суму поставки 454 620,95 грн., у тому числі ПДВ у сумі 64945,85 грн. виписано податкові накладні від 20.07.2013 №187, від 20.09.2013 №168, від 20.09.2013 №236, від 21.09.2013 №173, від 21.09.2013 №237, від 26.09.2013 №212, від 26.09.2013 №238, від 27.09.2013 №218, від 27.09.2013 №239, видаткові накладні від 20.07.2013 №319, від 20.09.2013 №760, від 20.09.2013 №828, від 21.09.2013 №767, від 21.09.2013 №829, від 26.09.2013 №797, від 26.09.2013 №830, від 27.09.2013 №804, від 27.09.2013 №831.

Факт транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними від 19.07.2013, від 19.09.2013, від 20.09.2013, від 25.09.2013, від 26.09.2013.

Факт оплати поставки товарів підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП СФГ «Нікопольське».

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Вищевказані документи надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс», ПП «АФ Приват Агро», ТОВ «НК Артеміда Трейд», ПП СФГ «Нікопольське» оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Водночас, акт перевірки не містить встановлення податковим органом дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу сформований на підставі висновків актів перевірок контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічних звірок, тобто сформовані на припущеннях.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити щодо необґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагенту, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Щодо збільшення податкового зобов'язання за загальним режимом оподаткування ПДВ у сумі 315644,00 грн. за рахунок сум доходу (процентів), отриманого позивачем за укладеними договорами позики грошових коштів під відсотки фізичним особам, суд апеляційної також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності здійсненого відповідачем донарахування з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем було укладено з фізичними особами-пайщиками (орендодавцями земельних ділянок) договори, за якими позивач надавав позики грошових коштів у розмірі орендної плати за майбутні періоди під відсотки.

На підтвердження зазначеного факту позивачем до суду у повному обсязі було надано договори позики, укладені з фізичними особами-позичальниками (орендодавцями земельних ділянок) за перевіряємий період.

Видача грошових коштів фізичним особам-позичальникам, відповідно до укладених договорів, здійснювалась за видатковими касовими ордерами, що також були надані до суду у повному обсязі.

Згідно умов укладених договорів позики, позивач за надання позик отримував винагороду у вигляді відсотків. Зазначена винагорода оприбутковувалась позивачем, що підтверджується наданими прибутковими касовими ордерами.

Крім того, на підтвердження сплати фізичними особами винагороди, за укладеними договорами позики, позивачем було надано записи касової книги.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що відсотки за договорами позики не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ "Нова Нива" не є фінансовою установою, тому положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не розповсюджуються на дані відносини.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000852200 від 20.11.2014, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 15493,79 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Так, в акті перевірки встановлено порушення, а саме:

- оприбуткування в касі підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 за прибутковим касовим ордером № 1188 суми 41,16 грн., внесеної громадянином ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим зазначені кошти не могли бути ним внесені, відповідно вказана сума 41,16 грн. є не оприбуткованою готівкою;

- перевищення встановленого ліміту готівки по касі підприємства за рахунок оформлення видатковими касовими ордерами видачі готівки з каси фізичним особам, що померли, а саме:

1) за видатковим касовим ордером № 241 від 28.02.2011 - сума 2989,76 грн. громадянці ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2;

2) за видатковим касовим ордером № 927 від ІНФОРМАЦІЯ_1 - сума 695,00 грн. громадянину ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1;

3) за видатковим касовим ордером № 1231 від 18.09.2011 - сума 7328,00 грн. громадянину ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з чим зазначені кошти не могли бути видані вказаним особам, відповідно є непідтвердженим факт видачі вказаних сум з каси підприємства, отже має місце перевищення ліміту готівки по касі за рахунок залишення цих сум;

- видача готівки під звіт та її використання без підтверджуючих документів про сплату коштів в частині подачі ОСОБА_1 авансового звіту № 556 від 10.12.2013 без підтверджуючих документів про сплату коштів на загальну суму 614,87 грн.

Судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування строків накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Так, з огляду на відповідність граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, матеріали справи свідчать, що податковим органом штрафні санкції за зазначені вище порушення касової дисципліни було застосовано 20.11.2014 року.

Щодо подачі ОСОБА_1 авансового звіту № 556 від 10.12.2013 без підтверджуючих документів про сплату коштів на загальну суму 614,87 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що касиром позивача ОСОБА_1 було подано авансовий звіт № 556 від 10.12.2013, згідно якого 10.12.2013 було сплачено кошти у розмірі 614,87 грн., на підставі док. чек №3188 від 10.12.2013.

Наданою позивачем квитанцією підтверджується факт сплати коштів у розмірі 614,87 грн.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що чинним законодавством не передбачено застосування штрафної санкції за відсутність документу, що підтверджує сплату коштів, наданих під звіт, а за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки розмір штрафу становить 25 відсотків виданих під звіт сум, а не в розмірі суми виявленого порушення.

Таким чином, враховуючи, викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесених податковим органом податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим