Рішення № 4799514, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/248

07.07.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»

до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 312 193,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бідняжевська А.Ю. –представник за довіреністю № 5 від 01.01.2009 р.;

від відповідача: Косик С.І.- представник за довіреністю № 1-181000/14055 від 19.11.2008 р.;

Дмитраш З.О.- представник за довіреністю № 1-131110/4877 від 18.05.2009 р.

встановив :

Акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про стягнення 312 193,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.02.2008 року між ним та Криворізькою філією відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»укладено депозитний договір № 2102/3-Д-2008 відповідно до якого клієнт (позивач) надає банку (відповідачу) грошові кошти, надалі «Вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, оплатності та зворотності, а банк виплачує проценти та повертає вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами договору.

Відповідно до п.2.1. договору клієнт розміщує в банку вклад у сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. вклад наданий банку до 24 лютого 2009 року включно.

Відповідно до п. 4.1. на суму вкладу банк нараховує 10,5 % процентів річних. Розрахунок суми процентів здійснюється за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і році). Проценти за цим договором нараховуються лише на суму строкового вкраду. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу.

Відповідно до п. 5.2. договору після закінчення терміну, вказаному у п. 3.1. цього договору, але не пізніше наступного банківського дні банк зобов’язаний на підставі письмової вимоги клієнта повернути суму вкладу.

Листом від 24.02.2009 року за вих. № 973 позивач факсом та поштовим відправленням попросив повернути вклад у зв’язку із закінченням терміну дії.

Оскільки кошти з депозитного вкладу позивачеві не були повернуті позивач звернувся до відповідача з претензією № 1057 від 26.02.2009 року з проханням повернути суму вкладу, яка залишилась без відповіді та без задоволення.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 493,15 грн., індекс інфляції у сумі 8 700,00 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі порушення умов п. 5.2. цього договору, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Керуючись п. 8.1. позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 3 000,00 грн.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/248, розгляд справи призначено на 19.05.2009 року.

У судове засідання 19.05.2009 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем 18.03.2009 року повернено вклад у сумі 300 000,00 грн. та у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 12 605,46 грн.

Представники відповідача подали суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2009 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника позивача та клопотання представників відповідача про продовження строку розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 16.06.2009 року.

У судове засідання 16.06.2009 року з’явились представники сторін. Представник позивача через загальний відділ діловодства подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2009 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для уточнення представником позивача позовних вимог судом оголошується перерва до 07.07.2009 року.

У судове засідання 07.07.2009 року з’явились представники сторін, представники відповідача подали розрахунок штрафних санкцій, проти позову заперечували, просили відмовити у задоволення позовних вимог.

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі грошові кошти) відповідача в частині позовних вимог.

Представники відповідача заперечували проти клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 542,46 грн., індекс інфляції в розмірі 2 032,20 грн., пеню в розмірі 3 300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 121,93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та перерахуванням судом розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.02.2008 року між позивачем та Криворізькою філією відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»укладено депозитний договір № 2102/3-Д-2008 відповідно до якого клієнт (позивач) надає банку (відповідачу) грошові кошти, надалі «Вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, оплатності та зворотності, а банк виплачує проценти та повертає вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами договору.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.2.1. договору клієнт розміщує в банку вклад у сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. вклад наданий банку до 24 лютого 2009 року включно.

Відповідно до п. 4.1. на суму вкладу банк нараховує 10,5 % процентів річних. Розрахунок суми процентів здійснюється за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і році). Проценти за цим договором нараховуються лише на суму строкового вкраду. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до п. 5.2. договору після закінчення терміну, вказаному у п. 3.1. цього договору, але не пізніше наступного банківського дні банк зобов’язаний на підставі письмової вимоги клієнта повернути суму вкладу.

Листом від 24.02.2009 року за вих. № 973 позивач факсом та поштовим відправленням попросив повернути вклад у зв’язку із закінченням терміну дії.

Відповідно до п. 6.3 .договору клієнт зобов’язаний надати банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше ніж за один банківський день до дати закінчення строку, який вказаний в п. 3.1. цього договору.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що позивач порушив умови п. 6.3. договору і несвоєчасно подав заяву про повернення вкладу.

Оскільки кошти з депозитного вкладу позивачеві не були повернуті позивач звернувся до відповідача з претензією № 1057 від 26.02.2009 року з проханням повернути суму вкладу, яка залишилась без відповіді та без задоволення.

Як встановлено судом, відповідач 18.03.2009 року повернув позивачу вклад в розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 12053 від 18.03.2009 року та не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі порушення умов п. 5.2. цього договору, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору вклад був наданий банку до 24.02.2009 року включно, а сума вкладу була повернута лише 18.03.2009 року.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки пеня за договором не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, застосовується пеня у розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення відповідно до п. 8.1. договору.

Розрахунок пені:

300 000,00 грн. * 0,05% * 21 день прострочення = 3 150,00 грн.

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 3 150,00 грн. та підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних:

300 000,00 грн. * 3%/365* 21 день прострочення = 517,80 грн.

Таким чином, розмір 3 % річних за перерахунком суду становить 517,80 грн. та підлягає задоволенню.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Оскільки кошти по депозитному вкладу були повернуті 18.03.2009 року застосовується індекс інфляції квітня 2009 року.

Розрахунок індексу інфляції:

300 000,00*100,9% = 302 700,00 грн.

302 700,00 грн. –300 000,00 грн. = 2 700,00 грн.

Таким чином, розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 2 700,00 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; МФО 305835, код ЄДРПОУ 24609556) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) пеню в розмірі 3 150 (три тисячі сто п’ятдесят) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 517 (п’ятсот сімнадцять) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 121 (три тисячі сто двадцять одна) грн. 93 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 30.07.2009 року.