Рішення № 4799456, 18.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/136

18.08.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум Консалтинг”, м. Київ

до закритого акціонерного товариства „Позняки –Жил - Буд”, м. Київ

про стягнення 56 318,04 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі с/з Гергардт Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гатаулліна О.А., предст., дов. б/н від 10.02.2009 року

від відповідача: Мельник А.С., предст., дов. № 2501 від 30.12.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум Консалтинг” звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства „Позняки –Жил - Буд” про стягнення 56 318,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов’язань за Договором №31/03-2008 від 31.03.2008 року та Додаткової угоди №1 від 31.03.2008 року щодо оплати в повному обсязі наданих послуг. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 6 539,20грн., 3% річних в розмірі 730,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 048,73 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, та просить стягнути 47 000,00 грн. основного боргу, 7 830,70 грн. інфляційних нарахувань, 1 494,61 грн. відсотків річних та 6 539,20 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 28.04.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не надав доказів розміщення реклами, чим порушив п.4.1.18 договору та пп.2.2.1 додаткової угоди. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем в порушення умов Договору не надано відповідачу кошторису надання послуг за Договором та примірників договорів, укладених з третіми особами для виконання умов Договору. Внаслідок такого порушення відповідач не в змозі встановити, яку частину грошових коштів передбачених умовами Додаткової угоди № 1 до Договору позивач сплатив третім особам, яка грошова сума є оплатою вартості послуг позивача, чи надавалися позивачеві знижки третіми особами, які за умовами договору мають бути надані і відповідачу і , як наслідок, яку грошову суму відповідач має сплатити позивачеві для виконання умов Договору. Відповідач вважає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача) і він має право на відстрочення обов’язку по оплаті грошових коштів, передбачених умовами Договору. Також відповідач зазначив, що оскільки триває прострочення кредитора, строк виконання ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»зобов’язання по сплаті грошових коштів за умовами Договору не настав, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 18.08.2009 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

31.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №31/03-2008, відповідно до п.2.1 якого позивач зобов”язався професійно та якісно надати послуги відповідачу, а відповідач зобов’язувався за умови відсутності претензій приймати надані послуги та сплачувати їх вартість на умовах, викладених у Договорі та Додатках.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що детальний перелік послуг, які позивач надає відповідачу, їх вартість, порядок оплати, строки надання та порядок здачі, погоджуються сторонами шляхом підписання додатків до цього договору.

Здача –приймання наданих послуг здійснюється сторонами по закінченні надання послуг за відповідною додатковою угодою, шляхом підписання акту здачі –приймання наданих послуг (п.5.5.1 Договору). Замовник (відповідач) має право відмовитись від підписання акту приймання –здачі наданих послуг у випадку неналежного надання і/або ненадання / часткового ненадання послуг. У такому випадку відповідач надає позивачу письмову мотивовану відмову від підписання такого акту (п.5.6 Договору).

Вартість договору, порядок та умови оплати, узгоджуються сторонами окремо в додаткових угодах до цього договору.

31.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №31/03-2008 п.1.1 якої визначено детальний перелік робіт та послуг, які позивач мав надати відповідачу за його дорученням.

Відповідно до п.1.1.3 Додаткової угоди №1, позивач зобов”язався розмістити рекламні матеріали в квітні 2008 року в наступних друкованих засобах масової інформації:

- “Газета по –київськи” –04.04.2008 року

- “Комсомольська правда” –02.04.2008 року;

- “Сегодня” (київський випуск) –10.04.2008 року;

- “Деньги.ua” –17.04.2008 року;

- “Компаньйон” –18.04.2008 року.

Відповідно до п.2.2.1 Додаткової угоди №1, позивач (агенція) зобов”язався протягом п’яти робочих днів з моменту виходу видання, в якому розміщуються рекламні матеріали відповідача, згідно цієї додаткової угоди, направити на адресу відповідача (замовника) три примірники видання, акти здавання –прийняття виконаних робіт у двох примірниках та оригінал рахунку –фактури.

Також, в додатковій угоді №1 сторони погодили, що вартість послуг становить 107 567,80 грн., включаючи 17 853,58 грн. ПДВ та 446,34 грн. податок на рекламу (п.4.1 Додаткової угоди №1). Оплата послуг здійснюється в наступному порядку: 53 783,90 грн., що складає 50% від узгодженої у графіку публікації за квітень вартості робіт до 10.04.2008 року, а інші 50% узгодженої вартості публікацій за квітень –протягом 10 робочих днів з моменту отримання актів здавання –прийняття робіт (п.4.2 Додаткової угоди №1).

21.04.2008 року Сторонами підписано Акт здачі –прийняття робіт (надання послуг) відповідно до якого виконавцем (позивачем) проведені рекламні послуги згідно Додатку №1 до Договору №31/03-08 від 31.03.2008 року. Акт підписано сторонами без зауважень.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на виконання п.4.2 Додаткової угоди №1 від 31.03.2008 року, на підставі рахунку –фактури №СФ-187 від 08.04.2008 року перераховано позивачу наступні грошові кошти:

- 15.04.2008 р. –20 567,80 грн.;

- 23.04.2008 р. –10 000,00 грн.

- 16.05.2008 р. –30 000,00 грн., загалом 60 567,80 грн.

Таким чином, відповідач у встановлені строки коштів обумовлених Додатковою угодою № 1 від 31.03.2008 року позивачу не перерахував і згідно даних позивача за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 47 000 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов Договору, Додаткової угоди №1 та Акту від 21.04.2008 року, відповідач в строк до 01.05.2008 року мав сплатити позивачеві за надані останнім послуги 107 567,80 грн., зокрема 50% вартості послуг відповідач зобов’язався сплатити позивачеві до 10.04.2009 року, а інші 50% вартості послуг протягом 10 робочих днів з моменту отримання актів приймання передачі послуг.

Факт надання послуг позивачем відповідно до умов п. 5.5.1 Договору має підтверджуватись підписаним відповідачем Актом надання послуг. Суд дослідив наявний в матеріалах справи Акт про надання послуг від 21.04.2008 року та вважає, що зазначений акт за змістом відповідає вимогам законодавства України та підписаний уповноваженою особою відповідача, що ним не заперечується.

Крім того, позивач надав докази про розміщення рекламних матеріалів в друкованих засобах масової інформації. Так, зокрема, позивачем надано примірник “Газети по-київські” №77 (1175) від 04.04.2008 р., примірник газети “Сегодня” (київський випуск) №81 к (2917) від 10.04.2008 р., примірник журналу “Деньги.ua “ №16(82) 17-23 квітня 2008 р., завірений зразок смуги в газеті “Комсомольська правда” від 02.04.2008 року та лист ЗАТ спільно російсько–українського підприємства “Комсомольська правда” на підтвердження здійснення публікації.

Разом з тим, не знайшов підтвердження під час судового розгляду справи факт розміщення позивачем рекламних матеріалів відповідача в журналі “Компаньйон”. Судом було досліджено примірники журналу “Компаньйон” №15 за 11-17 квітня 2008 року та №16 за 18-24 квітня 2008 року, однак вони не містять жодних рекламних матеріалів відповідача. Відтак, судом встановлено, що позивачем не здійснювалось розміщення рекламних матеріалів в зазначеному періодичному виданні на виконання положень Додаткової угоди № 1. Таким чином позивачем не в повній мірі виконані послуги за Договором, перелік яких передбачений Додатковою угодою №1.

Після встановлення зазначених обставин під час судового розгляду справи, позивач частково змінив підстави позову та в додаткових поясненнях посилався на той факт, що позивач своєчасно виготовив та направив на погодження статтю яка повинна була бути розміщена в журналі «Компаньйон». Проте, відповідач не погодив статтю у спосіб та строки, визначені в п. 3.1.5 Додаткової угоди, в зв’язку з чим сторонами було досягнуто усної згоди про те, що в зазначеному журналі не буде розміщуватись стаття та оскілки розміщення не відбулось з вини відповідача, ним буде оплачено всю суму послуг, яка передбачена Додатковою угодою. В зв’язку з чим сторонами було підписано Акт № ОУ-187, яким відповідач прийняв надані послуги та зобов’язався їх оплатити в повному обсязі.

Суд враховує зазначені пояснення позивача, однак вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

По-перше, позивачем окрім письмових пояснень директора не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених обставин, зокрема не надано ні тексту самої статті, що направлялась на погодження відповідачу, не надано доказів її своєчасного направлення відповідачу, а також не надано доказів на підтвердження досягнення між сторонами згоди щодо нерозміщення рекламних матеріалів в журналі «Компаньйон»та відповідно внесення будь-яких змін до Додаткової угоди № 1, тощо.

По-друге, згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обігу, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, навіть якщо пристати позиції позивача і вважати доведеним факт наявності прострочення кредитора, то згідно діючого законодавства України боржник лише може вимагати звільнення (зменшення) його від відповідальності встановленої законом або договором за невиконання зобов’язання та стягнення з кредитора завданих збитків. Однак, зазначений факт в будь-якому випадку не надає права стороні вимагати від кредитора оплати послуг, які фактично не були надані боржником, навіть в разі наявного прострочення кредитора.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг за розміщення в журналі “Компаньйон рекламних матеріалів відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів відповідача в інших передбачених умовами Додаткової угоди № 1 періодичних виданнях підтверджено позивачем під час судового розгляду справи та не спростовується наданими відповідачем доказами.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем не надано відповідачу на дослідження договори з третіми особами, внаслідок чого відповідач не в змозі встановити, яку частину грошових коштів передбачених умовами Додаткової угоди № 1 до Договору позивач сплатив третім особам, яка грошова сума є оплатою вартості послуг позивача, чи надавалися позивачеві знижки третіми особами, які за умовами договору мають бути надані і відповідачу і , як наслідок, яку грошову суму відповідач має сплатити позивачеві для виконання умов Договору не приймаються судом в якості підтвердження наявного прострочення кредитора, оскільки по-перше, вартість послуг була чітко узгоджена сторонами при підписанні Додаткової угоди № 1, а по - друге, на думку суду, дослідження зазначених документів мало б відбуватись під час прийняття виконання послуг наданих позивачем та в будь-якому випадку до підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг, що підтверджені належними доказами підлягають задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму (з урахуванням ПДВ та податку на рекламу) 85 297,3 грн. Відповідачем зазначені послуги були оплачені частково на суму 60 567,80 грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача послуг в розмірі 24 729,5 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг, щодо розміщення рекламного матеріалу позивача в журналі «Компаньйон»в розмірі 22 270,5 грн. задоволенню не підлягають в силу викладеного вище.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення неустойки, відсотків річних та втрат від інфляції встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

Відповідно до п. 4.3 Додаткової угоди №1 до Договору, за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує неустойку в розмірі 5% від несвоєчасно сплаченої суми.

Як встановлено вище, відповідач зобов’язався оплачувати послуги позивача в два етапи, а саме 53 783,90 грн., що складає 50% від узгодженої у графіку публікації за квітень вартості робіт до 10.04.2008 року, а інші 50% узгодженої вартості публікацій за квітень –протягом 10 робочих днів з моменту отримання актів здавання –прийняття робіт.

Згідно матеріалів справи, перший платіж на виконання умов Додаткової угоди №1 було здійснено відповідачем 15.04.2008 року –20 567,80 грн., тобто з порушенням строку оплати. Другий платіж відповідач повинен був здійснити до 01.05.2008 року, однак відповідачем було здійснено оплату послуг лише 16.05.2008 року, тобто також з порушенням умов Додаткової угоди № 1. Таким чином відповідачем допущено прострочення оплати товару щодо першого платежу на суму 53 783,90 грн. та на суму 31 513,4 грн. щодо другого платежу.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, однак в зв‘язку з невірним розрахунком позивача неустойка стягується за розрахунком суду в розмірі 4 264,87 грн. (53,783,9 грн. *5%) (31 513, 4 грн. * 5%).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, зокрема часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, а також не врахування позивачем при розрахунку кількості днів в 2008 році - 366, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду, а саме втрати від інфляції в розмірі 4 646,02 грн., 3% річних 830,35 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, ст. ст. 33, 49, 66,67,68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Позняки –Жил - Буд” (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової,3, 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 30-в, р/р. 26008301000401 в ЗАТ “Український будівельно –інвестиційний банк” м. Київ, МФО 380377, код ЄДРПОУ 24089818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум Консалтинг” (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 4, 01054, м. Київ, провулок Чеховський, 11, р/р 26004000627001 в ФАКБ “Надра” м. Києва, МФО 320564, код ЄДРПОУ 31518263) 34 470,74 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят гривень сімдесят чотири копійки), з яких 24 729,5 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев’ять гривень п’ятдесят копійок) основного боргу, 4 264,87 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок) неустойки, 4 646,02 грн. (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень дві копійки)втрати від інфляції, 830,35 грн. (вісімсот тридцять гривень тридцять п’ять копійок) 3 % річних, а також 344,71 грн. (триста сорок чотири гривні сімдесят одну копійку) державного мита та 64,72 грн. (шістдесят чотири гривні сімдесят дві копійки) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова