Постанова № 4799432, 25.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4489/09/0570

час прийняття постанови: 10.55 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.

за участю представника позивача           Кондратенко Г.П.

представників відповідача                               Нехаєвської В.В., Макаренко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» до Маріупольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» № 5 від 02.03.2009 року, відповідно до якого відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності (ПДВ) у розмірі 635431.48 гривень та про визнання протиправними та скасування довідок відповідача від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» звернулось до суду з позовом до Маріупольської митниці про визнання нечинним податкового повідомлення форми «Р» № 5 від 02.03.2009 року та скасування довідок від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 2 березня 2003 року відповідачем прийнято податкове рішення № 5, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 635431.48 грн., застосованих за встановлені відповідачем на підставі акту перевірки від 22.01.2009 року порушень з боку позивача ст. ст. 81, 267 Митного кодексу України, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За підсумками камеральної перевірки щодо правильності визначення позивачем митної вартості, повноти нарахування та сплати до Державного бюджету податків та зборів при митному оформленні товару «Газовий конденсат природний», який було оформлено в режимі «ІМ 40 ТД» в період з 02.09.2008 року по 16.10.2008 року та оформлено у режимі «ІМ 40» з 11.11.2008 року по 20.11.2008 року, відповідачем встановлено порушення з боку позивача ст. ст. 81, 267 Митного кодексу України, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та суму заниженого податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 605172.84 грн., у зв’язку із неправильним визначенням позивачем митної вартості поставленого товару, оскільки до митної вартості «Газовий конденсат природний» позивачем не віднесено транспортні витрати від станції Опорна, Казахстан до станції призначення – Маріуполь-Сортировочний (Донецької з/д).

Позивач не погоджується із діями відповідача та прийнятими ним відповідними рішеннями.

28 лютого 2008 року між позивачем та компанією «ЛІТАСКО», Швейцарія (далі - постачальник) був укладений Контракт № 1, що передбачав поставку сирої нафти та/або газового конденсату та/або композиту нафтового стабілізованого для технологічних цілей у власність позивача на умовах поставки DDU.

Відповідно до п. 6 зазначеного Контракту ціна на товар включає вартість транспортування товару (залізничний тариф).

Крім того, позивач зазначив, що згідно п. 4.12 Контракту сплата залізничного тарифу, від пункту відвантаження до залізничної станції Маріуполь-Сортировочний (Донецької залізниці) здійснюється постачальником.

30 липня 2008 року між позивачем та постачальником було укладено Доповнення № 18 до Контракту. Згодом Доповнення № 18 до Контракту було викладене у редакції Доповнення № 18/3 від 20.08.2008 року. Відповідно до цього доповнення орієнтована ціна за тону газового конденсату була визначена відповідно до п. 6.4 Контракту та складала 1000.00 доларів США/тонну. Для здійснення попередньої оплати Товару в порядку п. 7.2 Контракту, з урахуванням положень Додатку № 15 від 26.06.2008 року до Контракту постачальником було виставлено позивачу інвойси: № 90111032/6087 від 31.07.208 року та № 90113290/6815 від 26.08.2008 року. Позивачем передоплата була здійснена на всю суму, яка зазначена у інвойсах. Фактично постачальником було поставлено позивачу на умовах поставки DDU станція Маріуполь-Сортировочний 9967.768 мт товару.

Після фактичної поставки товару позивачем було надано відповідачу всі передбачені чинним законодавство України документи для митного оформлення товару.

Позивач зазначив, що базою оподаткування для товарів, що імпортуються платниками податку на митну територію України, відповідно до п.п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» договірна (Контрактна) вартість таких товарів. Розрахована позивачем та належна до сплати сума ПДВ склала 9082448.52 грн. Ці кошти були перераховані відповідачу. Після цього товар був випущений відповідачем у вільний обіг.

Згодом сторонами Контракту остаточна ціна товару була визначена відповідно до п.п. 6.2, 6.4 Контракту з урахуванням Доповнення № 15 від 26.06.2008 року та Доповнення № 18/3 від 20.08.2008 року та склала 933.949 доларів США за 1 тонну товару. Тобто, на загальну кількість фактично поставленого товару – 9309384.22 доларів США, до якої була включена вартість транспортування такого газового конденсату (залізничного тарифу) відповідно до п. 6 Контракту .

Для здійснення повної сплати ціни товару в порядку п. 7.5 Контракту з урахуванням положень Додатку № 15 від 26.06.2008 року до Контракту постачальником був виставлений позивачу остаточний інвойс № 90113796/6966 від 01.09.2008 року. Ця оплата за товар була здійснена позивачем 15.09.2008 року у розмірі 5679484.22 доларів США шляхом акредитиву.

Позивач зазначає, що при здійсненні повної оплати товару у розмірі 9309384.22 доларів США ним була сплачена вартість транспортування товару у складі ціни товару. У листопаді 2008 року позивачем були надані відповідачу ВМД для завершення процедури декларування, відповідач в свою чергу здійснив оформлення цих ВМД за митною вартістю, визначеною позивачем.

У січні 2009 року позивач отримав від відповідача довідки щодо коригування митної вартості товару, який дійшов за Доповненням № 18/3 від 20.08.2008 року до Контракту . У довідках митна вартість товару була збільшена відповідачем на суму транспортних витрат.

Відповідно до акту камеральної перевірки від 22.01.2009 року відповідачем було встановлено суму заниженого податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 605172.84 грн. Заперечення на акт відповідачем були залишені без уваги.

Позивач зазначив, що з урахуванням п.п. 6, 4.12 Контракту та приймаючи до уваги, що до сплаченої позивачем ціни товару була включена вартість транспортування, митна вартість товару була правильно визначена і сплачена позивачем.

Тому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення форми «Р» № 5 від 02.03.2009 року та скасувати довідки від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08.

Крім того, позивачем під час розгляду справи у суді була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» № 5 від 02.03.2009 року, відповідно до якого відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності (ПДВ) у розмірі 635431.48 гривень та визнати протиправними та скасувати довідки відповідача від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що всупереч вимог п. 6 т п. 7 Контракту в наданих декларантом до митного оформлення документах не заявлені транспортні витрати, а саме: як і у доповненні до Контракту на товар, так і у інвойсі, транспортні витрати не оговорені та не виділені окремо. Взагалі розрахункова формула ціни товару на умовах поставки DDU, не передбачає такої складової як транспортні витрати.

Як зазначає відповідач, ним самостійно була визначена митна вартість товарів з урахуванням транспортних витрат про, що підготовлені відповідні довідки від 31.12.2008 року.

Відповідно до п. 4.3 Закону України «Про ПДВ» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (Контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митногоо кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до довідок про визначення митної вартості від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08 – МВ-703-566-08, видних відділом митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці з урахуванням транспортних витрат, база оподаткування ПДВ збільшилась з 45412242.73 грн. до 48438106.91 грн. Враховуючи розмір ставки ПДВ 20% сума несплаченого ПДВ складає 605172.84 грн. На підставі цього митницею встановлено суму заниженого податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 605172.84 грн.

Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» - зареєстрований як юридична особа 30 грудня 1999 року виконкомом Маріупольської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 284343; діє на підставі Статуту; включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 30661021.

28 лютого 2008 року між компанією «ЛИТАСКО», Швейцарія (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія», Україна (далі – покупець), уклали Контракт № 1, предметом якого є нафта сира та/або газовий конденсат та/або композит нафти стабілізований для технологічних цілей на умовах DDU, станція Маріуполь-Сортировочний, код ст. 485604 (Донецька залізниця) відповідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.

Відповідач Маріупольська митниця є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані їй Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами повноваження.

31 грудня 2008 року відповідачем були прийняті Довідки про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) за №№: МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08 /т. 1, а.с. 95-114/.

На підставі зазначених Довідок відповідачем було здійснено коригування митної вартості товару, який надійшов позивачу від постачальника за Доповненням № 18/3 від 20 серпня 2008 року до Контракту, в сторону збільшення з урахуванням сум транспортних витрат, а саме: база оподаткування ПДВ збільшилась з 45412242.73 грн. до 48438106.91 грн.

22 січня 2009 року Маріупольською митницею було здійснено проведення камеральної перевірки ТОВ «Азовська нафтова компанія», результати якої викладені відповідачем в Акті № к/0001/9/703000000/0030661021.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено ст. ст. 81, 267 Митного кодексу України, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижена сума податкового зобов’язання по ПДВ за ВМД-ІМ40-ТД та ВМД ІМ-40 у розмірі 605172.84 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 2 березня 2009 року № 5, яким позивачу відповідно до вимог п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 69 Митного кодексу України, п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ПДВ з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності на загальну суму 635431.48 грн., з яких: за основним платежем – 605172.84 грн. та за штрафними санкціями – 30258.64 грн. /т. 2, а.с. 94/.

Судом встановлено, що відповідно до розділу № 6 «Ціна товару, вартість Контракту» Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року формула розрахунку ціни на товар є незмінною на весь строк дії Контракту. Ціна на товар встановлюється за нетто тонну на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортировочний (Донецька залізниця) відповідно Міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року у доларах США, включає вартість транспортування товару (за залізничним тарифом) та узгоджується сторонами у Доповненнях до Контракту, якщо сторонами інше не обумовлено.

Відповідно п. 4.12 Контракту оплата залізничного тарифу, повернення порожніх цистерн, оренда цистерн власного та орендованого парку, страхування вантажу на ділянці від пункту завантаження до залізничної станції Маріуполь-Сортировочний (Донецької залізниці) (485604) здійснюється постачальником.

Відповідно до п.п. 1.2 та 7.2 Контракту та з урахуванням положень Додатку № 15 від 26 червня 2008 року до Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року кількість та ціна поставленого товару зазначається в Додатках до Контракту, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до положень п. 6.3 Контракту з урахуванням положень Додатку № 15 від 26 червня 2008 року до цього Контракту сторони до 20-го числа місяця, що передує місяцю відвантаження партії товару, узгоджують у Доповненні про поставку такої партії товару її орієнтовну ціну.

Орієнтована ціна товару визначається за формулою згідно п. 6.4 Контракту у редакції Доповнення № 15 від 26.06.2008 року до Контракту .

Остаточна вартість кожної партії товару встановлюється сторонами на протязі двох днів з дати закінчення календарного місяця відвантаження на підставі формули згідно п. 6.2 Контракту.

Відповідно до Доповнення № 18/3 від 20 серпня 2008 року до Контракту постачальник протягом серпня 2008 року був зобов’язаний поставити позивачу десять тисяч метричних тонн газового конденсату (+/- 5%) зі станції Опорна (Казахстан) до станції Маріуполь-Сортировочний (Донецької залізниці) на умовах поставки DDU згідно Міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000р.

Відповідно до зазначеного Доповнення ціна на газовий конденсат, який поставляється встановлюється в доларах США за нетто барель. Орієнтована ціна за тону газового конденсату за цим Доповненням склала 1000.00 дол./тон.

Постачальником для здійснення позивачем попередньої оплати товару були виставлені інвойси: № 90111032/6087 від 31 липня 2008 року на суму 1090000.00 доларів США та № 90113290/6815 від 26 серпня 2008 року на суму 2539900.00 доларів США.

Позивач на виконання зазначених інвойсів здійснив передоплату за товар шляхом банківського переводу на рахунок постачальника: за інвойсом № 90111032/6087 від 31 липня 2008 року на суму 1090000.00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 07.08.2008 року та за інвойсом № 90113290/6815 від 26 серпня 2008 року на загальну суму 2539900.00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями: № 62 від 26.08.2008 року, №№ 65, 66, 67 від 27.08.2008 року, № 68 від 28.08.2008 року.

Відповідно до Акту № 5ГК/18 приймання-передачі товару (газового конденсату) до Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року постачальник фактично поставив позивачу, який в свою чергу прийняв 9967.768 мт. (дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят сім метричних тонн сімсот шістдесят вісім кілограмів), загальна вартість поставки склала 9309384.22 долари США /т. 1, а.с. 87/.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами після фактичної поставки товару позивачем були надані відповідачу всі передбачені законодавством України документи для митного оформлення товару, що й було здійснено відповідачем – товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент митного оформлення товару у кількості 9967.768 мт. додаткові документи щодо підтвердження митної вартості, відповідачем від підприємства не вимагались.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, ВМД використовується для декларування товарів і транспортних засобів.

Вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

Належна до сплати сума ПДВ склала 9082448.52 грн., що відображено позивачем у тимчасових ВМД (ВМД-ІМ40-ТД) за №№: 504037 від 02.09.2008 року на суму 716863.94 грн. /т. 1, а.с. 132/, 504121 від 08.09.2008 року на суму 608930.45 грн. /т. 1, а.с. 147/, 504124 від 08.09.2008 року на суму 487316.36 грн. /т. 1, с.а. 163/, 504125 від 08.09.2008 року на суму 48526.69 грн. /т. 1, а.с. 172/, 504300 від 19.09.2008 року на суму 482711.68 грн. /т. 1, а.с. 175/, 504352 від 22.09.2008 року на суму 375361.99 грн. /т. 1, а.с. 182/, 504338 від 22.09.2008 року на суму 343653.11 грн. /т. 1, а.с. 190/, 504330 від 22.09.2008 року на суму 131220.54 грн. /т. 1, а.с. 198/, 504356 від 23.09.2008 року на суму 677460.83 грн. /т. 1, а.с. 203/, 504355 від 23.09.2008 року на суму 813489.16 грн. /т. 1, а.с. 218/, 504372 від 23.09.2008 року на суму 509618.11 грн. /т. 1, а.с. 239/, 504530 від 02.10.2008 року на суму 507120.41 грн. /т. 2, а.с. 2/, 504611 від 09.10.2008 року на суму 83514.23 грн. /т. 2, а.с. 15/, 504629 від 10.10.2008 року на суму 606793.20 грн. /т. 2, а.с. 20/, 504630 від 10.10.2008 року на суму 543532.97 грн. /т. 2, а.с. 36/, 504633 від 10.10.2008 року на суму 230781.41 грн. /т. 2, а.с. 48/, 504636 від 10.10.2008 року на суму 493125.34 грн. /т. 2, а.с. 52/, 504661 від 13.10.2008 року на суму 531289.93 грн. /т. 2, а.с. 60/, 504674 від 14.10.2008 року на суму 369604.33 грн. /т. 2, а.с. 71/, 504726 від 16.10.2008 року на суму 521533.84 грн. /т. 2, а.с. 82/.

Позивачем сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ підтверджується наданими суду платіжними дорученнями за №№: 578 від 01.09.2008 року на суму 730000.00 грн., 603 від 08.09.2008 року на суму 609000.00 грн., 610 від 08.09.2008 року на суму 536000.00 грн., 698 від 18.09.2008 року на суму 480000.00 грн., 722 від 22.09.2008 року на суму 860000.00 грн., 734 від 22.09.2008 року на суму 1500000.00 грн., 736 від 22.09.2008 року на суму 500000.00 грн., 826 від 01.10.2008 року на суму 507000.00 грн., 874 від 08.10.2008 року на суму 71000.00 грн., 881 від 09.10.2008 року на суму 365000.00 грн., 885 від 09.10.2008 року на суму 792000.00 грн., 892 від 09.10.2008 року на суму 726000.00 грн., 898 від 10.10.2008 року на суму 533000.00 грн., 905 від 13.10.2008 року на суму 372000.00 грн., 15.10.2008 року на суму 520000.00 грн. /т. 1, а.с. 115-129/.

Суд зазначає, що позивачем сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ була здійснена за правилами Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2006 р. за № 1128/13002, Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.10.2006 року № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за № 64/11938.

Відповідно до п. 3.1.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є договірна (Контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 189 Митного кодексу України режим імпорту передбачає сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Таким чином, при імпорті сплачуються:

– ввізне (імпортне) мито – на загальних підставах по ставках Митного тарифу України, які діють на день оформлення митної вантажної декларації;

– податок на додану вартість – на загальних підставах відповідно до п.п. 3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Податок на додану вартість і мито сплачуються при оформленні ввізної ВМД. Податок на додану вартість розраховується за ставкою 20 % від бази оподаткування – договірної (Контрактної) вартості імпортованих товарів, але не менше митної вартості (п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Водночас, відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які імпортуються, не змінює значення податкових зобов’язань платника податку – імпортера (пп. 7.3.8 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту «б» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Як вбачається з Акту № 5ГК/18 приймання-передачі товару (газового конденсату) до Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року сторонами Контракту була визначена остаточна ціна товару за 1 тонну – 933.949 дол./мт. /т. 1, а.с. 87/.

1 вересня 2009 року постачальник виставив позивачу інвойс № 90113796/6966 /т. 1, а.с. 89/, на виконання якого позивачем була здійснена оплата у розмірі 5679484.22 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 76 від 15.09.2008 року /т. 1, а.с. 85/.

У листопаді 2008 року позивач з метою завершення процедури декларування імпортованого товару надав відповідачу наступні ВМД (ВМД ІМ-40) за №№: 505026 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 3584319.71 грн. /т. 1, а.с. 130/, 505047 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 3044652.52 грн. /т. 1, а.с. 146/, 505018 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 2436581.82 грн. /т. 1, а.с. 162/, 505020 від 14.11.2008 року на суму митної вартості товару 242633.47 грн. /т. 1, а.с. 170/, 505048 від 14.11.2008 року на суму митної вартості товару 2413558.42 грн. /т. 1, а.с. 174/, 505014 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 1876809.94 грн. /т. 1, а.с. 181/, 505010 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 1718265.57 грн. /т. 1, а.с. 189/, 505028 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 656102.70 грн. /т. 1, а.с. 197/, 504990 від 11.11.2008 року на суму митної вартості товару 3387304.14 грн. /т. 1, а.с. 202/, 504987 від 11.11.2008 року на суму митної вартості товару 4067445.81 грн. /т. 1, а.с. 216/, 505013 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 2548090.56 грн. /т. 1, а.с. 238/, 504988 від 11.11.2008 року на суму митної вартості товару 2535602.06 грн. /т. 2, а.с. 1/, 504986 від 11.11.2008 року на суму митної вартості товару 417571.17 грн. /т. 2, а.с. 14/, 505016 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 3033965.98 грн. /т. 2, а.с. 19/, 504985 від 11.11.2008 року на суму митної вартості товару 2717664.84 грн. /т. 2, а.с. 35/, 505015 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 1153907.06 грн. /т. 2, а.с. 47/, 505011 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 2465626.72 грн. /т. 2, а.с. 51/, 505009 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 2656449.66 грн. /т. 2, а.с. 59/, 505017 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 1848021.64 грн. /т. 2, а.с. 70/, 505029 від 20.11.2008 року на суму митної вартості товару 2607669.21 грн. /т. 2, а.с. 81/.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, відповідач здійснив оформлення зазначених вище ВМД у режимі «ІМ-40» за митною вартістю, визначеною позивачем.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу, статтею 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Статтями 259 - 265 Митного кодексу встановлено права та обов'язки декларанта та митниці при визначенні митної вартості товару.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 Митного кодексу. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України є:

метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);

метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);

резервний метод (метод 6).

Відповідно до частин 2 - 4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Згідно з ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом позивачем була сплачена вартість транспортування товару (газового конденсату) у складі ціни товару, загальний розмір якої склав 9309384.22 доларів США.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не підтверджує порушень щодо визначення позивачем ціни товару на підставі Контракту (за методом № 1 відповідно до Митного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформлені товару застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року та відповідних Доповнень до нього.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються до ціни угоди для визначення митної вартості товарів, якщо вони не були раніше до неї включені.

Умовами Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року та відповідними Доповненнями до нього визначено, що до ціни угоди включені витрати з транспортування товару, страхові суми, витрати на навантаження, вивантаження та інші витрати, передбачені статтею 267 Митного кодексу України, що підлягають до включення до ціни угоди.

Так, відповідно до розділу № 7 зазначеного Контракту сторонами (постачальником та покупцем) зазначено, що сплата залізничного тарифу доставки від постачальника до покупця партії товару, яка обумовлена сторонами у Доповненнях до Контракту, здійснюється шляхом прямого банківського переводу на банківський рахунок постачальника: до 25 числа місяця, попереднього місяцю відвантаження, покупець сплачує на підставі рахунку, який виставляється постачальником, 100% залізничного тарифу, за кількість товару, який відвантажується у першій декаді наступного місяця; до 5 числа місяця відвантаження, покупець сплачує на підставі рахунку, який виставляється постачальником, залізничний тариф за кількість товару, який відвантажується у другій декаді такого місяця відвантаження; до 15 числа місяця відвантаження, покупець сплачує на підставі рахунку, який виставляється постачальником, залізничний тариф за кількість товару, який відвантажується у третій декаді такого місяця відвантаження.

Зазначене свідчить про те, якби позивач не сплатив залізничний тариф (транспортні послуги) постачальнику, як це стверджує відповідач, то поставка товару позивачу від постачальника не відбулась би взагалі, оскільки позивач порушив би умови виконання Контракту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Офіційних правил тлумачень торговельних термінів Міжнародної Торгової палати «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 року (введений в дію з 01.01.2000 року), Інкотермс – це міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів, які визначають обов’язки продавця та покупця при здійсненні ними зовнішньоторговельних операцій.

Так, відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 року, DDU – Delivered duty unpaid – «поставка без сплати мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-якого "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

Тобто, DDU – це обов’язок продавця за власний рахунок здійснити оформлення експорту у країні-експортері та доставити товар до місця призначення.

Таким чином, посилання відповідача у запереченнях на те, що відповідно до Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі 1994 року необхідно включити до ціни угоди транспортні витрати, є необґрунтованими.

Також, суд вважає необґрунтованими та безпідставними заперечення відповідача в частині зазначення того, що розрахункові формули орієнтованої ціни та остаточної ціни товару, які використовував позивач не містять залізничного тарифу та витрат на страхування.

Так, для визначення ціни товару, що поставлявся за Доповненням № 18 від 30.07.2008 року (з урахуванням Доповнення № 18/3 від 20.08.2008 року) до Контракту № 1 від 28 лютого 2008 року, позивачем використовувалась формула, яка зазначена в п. 6.4 Контракту: Р1=(В1 -/+ D) х К, де: Р1 – це ціна в доларах США за тону нетто товару, який постачався; В1 – середнє котирування н сиру нафту марки Брент Дтд відповідно до публікації «Platts Curde Oil Marketwire»; D – це ціновий диференціал у доларах США за нетто барель, обумовлений до місячної поставки товару, К – це коефіцієнт перерахунку барелів в тони.

Відповідно до Наказу Державної митної служби від 31.01.2007 року № 74 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України» посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, ураховує особливості визначення митної вартості нафти та нафтопродуктів.

При визначенні митної вартості нафти та нафтопродуктів, що імпортуються, митна вартість визначається як середнє значення середніх котирувань, які публікуються світовим ціновим агентством Platts, за попередні 10 днів, що передують даті подання вантажної митної декларації до митного оформлення. При цьому необхідно проводити коригування в залежності від регіону, з якого експортується товар, та умов поставки.

Як встановлено судом, агентством Platts за класифікацією вирізняє 8 регіонів, зокрема, Україна належить до регіону перероблення «Italy» («Середньоземноморський регіон»). В цьому регіоні сорт нафти Брент не перероблюється, оскільки транспортні витрати по його доставці до регіону «Italy» роблять його переробку економічно неефективною. Також, це підтверджується тим, що відповідно до бюлетенів Platts в регіоні «Italy» переробляються такі сорти нафти: Arab (Light, Medium, Heavy), Basrah Light, Es Sider, Iran (Light, Heavy) , Urals.

Таким чином, відповідно до умов коригування в залежності від регіону, з якого експортується товар та умов поставки, Брент не може використовуватись для визначення митної вартості у зв’язку із значною віддаленістю точки наливу від точки перероблення.

Відповідно до умов коригування в залежності від регіону, найбільш близьким товаром, по якому є котирування агентства Platts, є російська нафта марки Urals, що відвантажується на умовах FOB в порту Новоросійськ (котирування Urals ex-Novorossiisk (FOB).

Таким чином, порт Новоросійськ за своїм розташуванням є найбільш близькою точкою виходу в регіон «Italy» для постачальника, розташованого в Казахстані.

Відповідно до Наказу Державної митної служби від 31.01.2007 року № 74 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України» використовується наступна методологія розрахунку митної вартості товару: ціна на умовах FOB, порт Новоросійськ – вважається справедливою продажною ціною. Постачальник повинен був доставити нафту в порт Новоросійськ. «»Справедлива ціна на станції відвантаження за Контрактом - залізнична станція Опорна, Казахстан, розраховується за формулою: ціна Urals ex-Novorossiisk (FOB) – залізничний тариф залізничної станції Опорна до порту Новоросійськ.

Як встановлено судом, залізничний тариф складає 73.00 доларів США за тону.

«Справедлива ціна» на залізничній станції Маріуполь-Сортировочний визначається за формулою: «справедлива ціна» на залізничній станції Опорна + залізничний тариф від станції Опорна до залізничної станції Маріуполь-Сортировочний.

Як встановлено судом, залізничний тариф від залізничної станції Опорна до залізничної станції Маріуполь-Сортировочний складає 82.02 долара США за тону.

Таким чином, «справедлива ціна» на залізничній станції Маріуполь-Сортировочний (ціна на умовах Контракту) визначається за формулою: цін Urals ex-Novorossiisk (FOB) – залізничний тариф від залізничної станції Опорна до порту Новоросійськ + залізничний тариф від залізничної станції Опорна до залізничної станції Маріуполь-Сортировочний.

Таким чином, остаточна вартість товару, яка була заявлена позивачем у сумі 933.80 доларів США за тону вище ніж та, яка була розрахована відповідачем на підставі Наказу Державної митної служби від 31.01.2007 року № 74 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України».

Оскільки, позивачем по зовнішньоекономічній операції були надані відповідачу всі необхідні для розмитнення товару документи, тому у відповідача не було підстав для здійснення камеральної перевірки з приводу сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у документах ТОВ «Азовська нафтова компанія» та прийняття довідок від 31.12.2008 року про визначення митної вартості товарів за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені довідки митниці від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08 – МВ-703-566-08, якими позивачу визначена митна вартість товару (газовий конденсат природний) за своїм правовим характером є рішеннями, які тягнуть за собою наслідки у вигляді визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей по вартості товару, оскільки відповідач посилається на аналіз поставки товару постачальником, ввезений у попередній період (станом на квітень 2008 року) позивачем на територію України і крім того, не підтверджує факту, що позивач ввозив товар без врахування транспортних витрат.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та податкове повідомлення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані рішення відповідача незаконними та скасовує їх.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» до Маріупольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» № 5 від 02.03.2009 року, відповідно до якого відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності (ПДВ) у розмірі 635431.48 гривень та про визнання протиправними та скасування довідок відповідача від 31.12.2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08, задовольнити у повному обсязі.

          Визнати незаконними та скасувати довідки Маріупольської митниці про визначення митної вартості товарів від 31 грудня 2008 року за №№ МВ-703-547-08, МВ-703-548-08, МВ-703-549-08, МВ-703-550-08, МВ-703-551-08, МВ-703-552-08, МВ-703-553-08, МВ-703-554-08, МВ-703-555-08, МВ-703-556-08, МВ-703-557-08, МВ-703-558-08, МВ-703-559-08, МВ-703-560, МВ-703-561, МВ-703-562, МВ-703-563, МВ-703-564, МВ-703-565-08, МВ-703-566-08.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Маріупольської митниці № 5 від 2 березня 2009 року, відповідно до якого Маріупольською митницею було визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності (ПДВ) у розмірі 635431.48 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, Донецьке шосе, 3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 травня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 30 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.