Рішення № 4799426, 16.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2009

Справа №2-24/1514-2009

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34; ідентифікаційний код 01073828)

до відповідача Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, ідентифікаційний код 01125554)

про спонукання укласти договір

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Бабаджанова Н.М. – представник, довіреність № 163 від 01.01.2009р., посвідчення № 499 від 20.06.2007р., Мотова С.П. – представник, довіреність № 158 від 01.01.2009р.

Від відповідача – Бузаджи Т.В. – представник, довіреність № б/н від 13.04.2009р., паспорт ЕС 253374 від 21.11.1997р., Торова І.О. – представник, довіреність № б/н від 12.09.2008р., паспорт ЕЕ 158218 від 06.12.1999р.

Обставини справи: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про спонукання укласти Договір «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків на перевезення та надані залізницею послуги» в редакції Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Крім того, позивач просить стягнути з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн.

У позовній заяві позивач також просить повідомити про день слухання Кримську дирекцію залізничних перевезень (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34).

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони по справі не дійшли згоди по трьом пунктам Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, проект якого за № ПР/4ДН/НЮ був направлений позивачем на адресу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" 28 січня 2009 року. Позивач зазначає, що Договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей від 12.02.2009р. і надійшов до відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 27.09.2009р., що підтверджується записом № 209 в журналі реєстрації вхідної кореспонденції. 12 березня 2009 року сторони розглянули розбіжності за Договором, про що було складено відповідний протокол, проте згоди за трьома пунктами Договору не дійшли, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

Позивачем у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України була надана заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить спонукати Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" пункт 3.2 договору „Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" укласти в наступній редакції: „У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів", спонукати Державне підприємство „Керченський морський торговельний порт" пункт 4.2 договору „Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" укласти в наступній редакції: „У разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта", спонукати Державне підприємство „Керченський морський торговельний порт" пункт 7.1 договору „Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" укласти в наступній редакції: „За цим договором Залізниця надає Порту послуги на станціях ДП „Придніпровська залізниця" за умови наявності коштів на його особовому рахунку".

У судовому засіданні представником позивача була надана заява від 16.06.2009 р. в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач змінив позовні вимоги та просить суд спонукати відповідача укласти договір «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 12.03.2009 р., а пункти договору викласти у наступній редакції: п. 3.2: «У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів», п. 4.2 договору: «У разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта», п. 7.1 договору: „За цим договором Залізниця надає Порту послуги на станціях ДП „Придніпровська залізниця" за умови наявності коштів на його особовому рахунку".

Оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає можливим прийняти заяву позивача про зміну позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати в межах змінених позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, та просить суд відмовити у задоволенні позову, а спірні пункти залишити у редакції порту відповідно до протоколу розбіжностей від 12.02.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів залізницею визначені Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом Залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644.

Відповідно до п. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Матеріали справи свідчать, що позивач 28.01.2009 р. звернувся до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" з пропозицією укласти договір № ПР/4ДН -09-______/НЮп - ______ про організацією перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та просив повернути один екземпляр договору та протоколу до нього на адресу: м. Сімферополь, вул. Павленко, 34, Кримська дирекція залізничних перевезень (а.с.13,22).

Зазначений договір був підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей від 12.02.2009 р. та переданий 13.02.2009 р. разом із супровідним листом від 11.02.2009 р. товарному касиру станції Керч – Порт Долбня Н.Н. (а.с.27).

У подальшому зазначений лист відповідача від 11.02.2009 р. із договором та протоколом розбіжностей був отриманий Кримською дирекцією залізничних перевезень лише 27.02.2009 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача (а.с.14).

Телеграмою від 10.03.2009 р. позивач запропонував відповідачу направити відповідальних робітників для розгляду протоколу розбіжностей від 12.02.2009 р. (а.с.28).

Листом від 11.03.2009 р. відповідач повідомив позивача про пропущений позивачем двадцятиденний строк для розгляду розбіжностей, у зв’язку з чим порт вважає договір укладений у редакції протоколу розбіжностей порту (а.с. 29).

Листом від 11.03.2009 р. позивач повідомив відповідача про отримання ним протоколу розбіжностей лише 27.02.2009 р, у зв’язку з чим просив повторно направити представників відповідача для складання протоколу узгодження розбіжностей.

Так, 12.03.2009 р. між сторонами був складений протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору № ПР/4ДН -09-______/НЮп - ______ про організацією перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с. 12).

Відповідно до зазначеного протоколу від 12.03.2009 р. між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо п. 3.2, п. 4.2 та п. 7.1 Договору, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до суду із урахуванням змін позовних вимог про спонукання відповідача укласти договір № ПР/4ДН -09-______/НЮп - ______ про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги із протоколом розбіжностей від 12.03.2009 р., а пункти 3.2,4.2 та 7.1 договору викласти у редакції позивача.

У запереченнях на позов відповідач посилається на пропуск позивачем встановленого законом двадцятиденного строку для звернення з позовом до суду.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії», Закону України „Про захист економічної конкуренції” позивач є суб’єктом монополії на загальнодержавному рівні у сфері надання послуг користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, це також стосується обслуговування ваговимірювальних приладів.

Відповідно до п.п. 5, 7 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, обчислення його двадцятиденного строку починається з наступного дня після отримання від порту підписаного договору із протоколом розбіжностей.

Як зазначалось, у супровідному листі до договору, позивач просив відповідача направити один екземпляр договору на адресу м. Сімферополь, вул. Павленко, 34, Кримська дирекція залізничних перевезень.

Проте, відповідачем договір та протокол розбіжностей до нього був наданий товарному касиру станції Керч – Порт, у зв’язку з чим позивачем зазначений договір із протоколом розбіжностей був отриманий тільки 27.02.2009 р.

12.03.2009 р. сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, згідно якого п.п. 3.2, 4.2, 7.1 проекту договору залишилися неврегульованими.

19.03.2009 р. позивачем було здано позовну заяву до канцелярії господарського суду АР Крим про спонукання укласти договір у редакції позивача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що сторони дотримались двадцятиденних строків, передбачених ст. 181 Господарського кодексу України.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що розбіжності сторін виникли, у тому числі, відносно пункту 3.2 проекту Договору, яким передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 12.03.2009 р., відповідач просить у зазначеному пункті договору наприкінці речення поставити кому, та доповнити словами: «які підписані уповноваженою особою Порту без зауважень.» Доповнити реченням: «Стягнення Сум у односторонньому порядку без узгодження з Портом не проводиться».

Суд вважає, що запропонована відповідачем редакція пункту 3.2 договору в повній мірі відповідають Правилам розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та Статуту залізниці України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. В силу п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644, облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що всі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, відповідно до Статуту залізниць України та Правил належні платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг вносяться залізниці, тобто надаються залізниці узгодженим порядком, а не списуються нею без згоди платника.

Тобто відповідні документи, на підставі яких залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, мають бути узгоджені портом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 3.2 Договору підлягає затвердженню в редакції, запропонованій відповідачем, а саме: «У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів, які підписані уповноваженою особою Порту без зауважень. Стягнення Сум у односторонньому порядку без узгодження з Портом не проводиться».

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта.

Відповідачем відповідно до протоколу розбіжностей від 12.03.2009 р. запропоновано викласти вказаний пункт у такій редакції: «У разі помилкового списання Залізницею сум особистого рахунку Порту, Залізниця сплачує Порту пеню в розмірі 0,5 % від необґрунтовано списаної суми за кожний день користування коштами Порту, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючого на момент нарахування пені.».

Позивач заперечує проти встановлення відповідальності Залізниці у вигляді пені з тих підстав, що додатком № 1 до пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджений Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, умовами якого такої відповідальності залізниці не передбачено.

Як вбачається з вказаного додатку, викладений у ньому договір не є типовим.

Отже до нього можуть бути внесені зміни умов за домовленістю сторін або судом.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 спірного договору, одним із обов’язків залізниці є здійснення безготівкових розрахунків та готівкою за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно діючими тарифами, введення обліку нарахованих і сплачених сум та надання порту відповідних розрахункових документів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки п. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно до ст. 119 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Отже діючим законодавством передбачено відповідальність сторони у зв’язку з невиконанням зобов’язань, що витікають з договору.

Крім того, встановлення зазначеної відповідальності з боку залізниці не буде суперечить умовам Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, передбачений додатком № 1 Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Проте, суд вважає, помилковим з боку Порту виключення взагалі п. 4.2 договору у редакції Залізниці відносно того, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта.

Наявність такого обов’язку Залізниці щодо внесення змін до особового рахунку у разі неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів передбачено Правилами розрахунків за перевезення вантажів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне пункт 4.2 Договору викласти у наступній редакції: «У разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта. У разі помилкового списання Залізницею сум особистого рахунку Порту, Залізниця сплачує Порту пеню в розмірі 0,5 % від необґрунтовано списаної суми за кожний день користування коштами Порту, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючої на момент нарахування пені.».

Крім того, сторони не досягнули згоди щодо умов п. 7.1 спірного договору, який передбачає, що за цим договором Залізниця надає Порту послуги на станціях ДП «Придніпровська залізниця» за умови наявності кошів на його особовому рахунку.

В протоколі розбіжностей від 12.03.2009 р. відповідачем запропоновано у п. 7.1 спірного договору слова «на станціях Кримської дирекції» замінити словами «на станціях Керч, Керч – Порт, Керч – Південна Придніпровської залізниці.

В обґрунтування запропонованої редакції п. 7.2 Договору, відповідач посилається на ст. 21 Закону України «Про залізничний транспорт». Так, відповідно до зазначеної статті відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Враховуючи обов’язковість укладення між сторонами зазначених договорів, між позивачем та відповідачем укладені договори № ПР/МД-4м/2-04НЮ від 15.06.2004 р. про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Керч – Порт; № ПР/ДН-4/-05/ДНМ-134 від 23.02.2005 р. про обробку вагонів з вантажами на станції Керч – Південна (товарна контора станції Керч) (а.с.31-35).

Отже суд приходить до висновку, що маючи договори про обробку вагонів з вантажами саме із зазначеними станціями, порт пропонує в п. 7.1 Договору вказати саме ці станції, а не взагалі всі станції ДП «Придніпровська залізниця», з якими не має відповідних договірних відносин. Крім того, як було зазначено вище, плата за послуги, надані залізницею, стягуються розрахунковим підрозділом на підставі підписаних працівником порту перевізних документів. Оскільки Порт не є вантажовласником, а є одержувачем вантажів за дорученням власників (експедиторів) вантажів, отже має правові відносини із станціями призначення.

Позивач заперечує проти зазначеної редакції договору, з тих підстав, що практика взаємовідносин показує, що послуги надаються Порту й на інших станціях Придніпровської залізниці. Так, при масовому надходженні вантажів на адресу Порту вагони, при відсутності технічної можливості, затримуються не тільки на станціях Керч, Керч – Південна, Керч – Порт, а й на «підходах», що передбачено Правилами користування вагонами. За затримку цих вагонів відповідно до ст.ст. 46, 119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами, Правил зберігання вантажів Портом Залізниці сплачується відповідна плата.

Суд не приймає зазначені заперечення, оскільки Правилами зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

За такими обставинами п. 7.1 договору підлягає викладенню у редакції відповідача, а саме: «За цим договором Залізниця надає Порту послуги на станціях Керч, Керч – Порт, Керч – Південна Придніпровської залізниці за умови наявності кошів на його особовому рахунку».

Частиною 1 статті 628, частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що всі істотні умови у вищезазначеному Договорі наявні, а тому договір «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» підлягає укладенню із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 12.03.2009 р. з урахуванням виключень та змін, зазначених вище.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Спонукати Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, ідентифікаційний код 01125554) укласти з Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34; ідентифікаційний код 01073828) Договір «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.03.2009 р., за винятком пунктів 3.2, 4.2, 7.1.

3. Пункт 3.2 Договору викласти в наступній редакції: «У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Портом коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів, які підписані уповноваженою особою Порту без зауважень. Стягнення Сум у односторонньому порядку без узгодження з Портом не проводиться».

4. Пункт 4.2 Договору викласти у наступній редакції: «У разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Портом Залізниця вносить відповідні зміни до особового рахунку Порта. У разі помилкового списання Залізницею сум особистого рахунку Порту, Залізниця сплачує Порту пеню в розмірі 0,5 % від необґрунтовано списаної суми за кожний день користування коштами Порту, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючої на момент нарахування пені.».

5. Пункт 7.1 Договору викласти в наступній редакції: «За цим договором Залізниця надає Порту послуги на станціях Керч, Керч – Порт, Керч – Південна Придніпровської залізниці за умови наявності кошів на його особовому рахунку.».

6. Стягнути з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, ідентифікаційний код 01125554) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленка, 34; ідентифікаційний код 01073828; п/р 26006000012 в Дніпропетровський філії АБ «Експрес – Банк», МФО 306964) державне мито у розмірі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.