Рішення № 4799420, 11.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009

Справа №2-24/1515-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (юридична адреса: 99001, АР Крим, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, поштова адреса: 99001, АР Крим, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, ідентифікаційний код 30120850)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування" (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Володарського-Тавричеська, 1/4, ідентифікаційний код 31763629)

Про визнання договору розірваним та стягнення 120 000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Любарська Т.В. - представник, довіреність № б/н від 10.09.2008р., паспорт АР 036971 від 12.04.1996р.

Від відповідача – Аладашвілі М.М. – представник, довіреність № б/н від 15.01.2009р., паспорт ЕЕ 202840 від 11.02.2000р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування" про визнання розірваним Договору № 195/2005-з від 23.12.2005р. про виконання робіт, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування" та про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 120 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при укладанні Договору № 195/2005-з від 23.12.2005р. була вказана недійсна інформація, щодо розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування", що стало причиною неможливості здійснення платежів позивачем згідно з умовами Договору у передбачені строки. Крім того, позивач мав змогу оплатити послуги відповідача тільки відповідно до пред’явлених рахунків. Так, позивач оплатив третій етап робіт за Договором відповідно до рахунку № СФ-195/05з-3 від 27.07.2006р. на суму 120 000, 00 грн., який було надано відповідачем з посиланням на договір. Позивач зазначає, що оплатив суму відповідно до представленого рахунку, відповідачем же не було зазначено причину виставлення рахунку на сплату лише третього етапу робіт, хоча у Договорі передбачено одночасну сплату третього та четвертого етапів, заперечень від відповідача щодо неповної оплати також не надходило.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем були одностороннє змінені умови Договору без повідомлення про це відповідача та без узгодження вказаних змін. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив виконання третього етапу робіт у строки, встановлені договором, результати виконання позивачеві не надав, що, на думку позивача, свідчить про невиконання відповідачем третього етапу робіт.

У зв’язку з викладеним позивач просить суд визнати розірваним Договір № 195/2005-з від 23.12.2005р.

Також, посилаючись на ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що позивач має право відмовитися від прийняття виконання, якщо він втратив інтерес щодо виконання зобов’язання, та на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що сплачені ним грошові кошти у розмірі 120000 грн. зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави, та просить стягнути їх з відповідача.

18.05.2009р. від позивача надійшла заява про зміну підстав позову у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної заяви позивач посилається як на підстави своїх позовних вимог на статті 651, 635, 858, 891 Цивільного кодексу України та статті 224,226 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.05.2009 р. заява про зміну підстав позову була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що роботи з 3-го етапу робіт за договором були виконані ним у повному обсязі, однак оскільки Управлінням головного архітектора м. Ялта схема генерального плану території була повернута на доопрацювання, відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору для проведення додаткових робіт із складанням схеми генерального плану території. Крім того, відповідач заперечує відносно тверджень позивача про односторонню зміну відповідачем умов договору щодо зміни банківських рахунків, ненадання акту виконаних робіт з 3-го етапу виконання робіт за договором.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

23.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування" (Виконавець) був укладений договір № 195/2005-з на виконання робіт (а.с. 17-20).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт по відводу земельної ділянки ТОВ "Югсевморсервіс", орієнтованою площею 35 га, розташованої за адресою: смт. Санаторне Фороської селищної ради, вул. Южна,1, для обслуговування дитячого оздоровчого комплексу «Берегове» та інших будівель та споруд, що знаходяться у власності ТОВ "Югсевморсервіс".

Відповідно до п. 1.2, п. 2.2 договору, комплекс робіт по відводу земельної ділянки складається з трьох етапів: 1-й етап – топографічна зйомка, вартістю 60000,00 грн.; 2-й етап – інвентаризація земельних насаджень і складання акту приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, вартістю 155000,00 грн.; 3-й етап – розробка схеми генерального плану території, вартістю 120000,00 грн.; 4-й етап - розробка та узгодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки вартістю 90000,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що зміст та строки виконання основних етапів робіт і роботи у цілому визначаються календарним планом, який складає невід'ємну частину Договору. У вказані в календарному плані строки не включається час, що затрачено Фороською селищною радою, узгоджуючими організаціями та інженерними службами на прийняття рішень, необхідних для виконання робіт, надання висновків, узгоджень, технічних умов та експертиз.

Так, відповідно до «Календарного плану виконання робіт по договору № 195/2005-з від 15.06.2005 р.» відповідач зобов’язується виконати роботу у наступні строки: 1-й етап - топографічна зйомка, у строк 30 робочих днів; 2-й етап - інвентаризація зелених насаджень і складання акту приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, у строк 30 робочих днів; 3-й етап - розробка схеми генерального плану території, у строк 30 робочих днів; 4-й етап - розробка та узгодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, у строк 60 робочих днів (а.с.21).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору загальна вартість робіт визначена протоколом угоди про договірну ціну і складає - 425 000,0 грн. Сплата вартості робіт повинна виконуватися в два етапи, а саме: в трьохденний строк з моменту підписання Договору сплачується авансовий платіж за виконання робіт першого та другого етапів у розмірі - 215 000,0 грн. Після закінчення виконання Виконавцем першого та другого етапів робіт, Замовник у трьохденний строк з моменту підписання акту виконаних робіт першого та другого етапів повинен внести авансовий платіж за виконання робіт третього та четвертого етапів у розмірі 210 000,0 грн. (а.с.20).

Відповідно до пункту 3.1. Договору по закінченні виконання першого і другого етапів робіт, а також роботи в цілому, Виконавець повинен повідомити Замовника про це, після чого сторони складають двосторонній акт виконаних робіт у двох екземплярах по одному для кожної сторони. Акт виконаних робіт (етапів робіт) готує Виконавець і передає його для підписання уповноваженому представнику Замовника. У випадку мотивованих зауважень Замовника, сторонами у п'ятиденний строк складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строками їх виконання.

Згідно пункту 6.1. договору, останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Оскільки зобов’язання за договором сторонами у повному обсязі не виконані, що і стало предметом спору, суд приходить до висновку, що договір на день розгляду справи є дійсним.

На виконання умов Договору, визначених пунктами 2.1., 2.2., позивачем 27.12.2005р. було сплачено відповідачу 215 000,00 грн. відповідно до Рахунку-фактури № СФ-195/05з від 26.12.2005р. (а.с.24,26).

Після виконання відповідачем топографічної зйомки, інвентаризації зелених насаджень, а також складання актів приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, сторонами були підписані відповідно Акт виконаних робіт від 25.04.2006р. про виконання першого етапу робіт на суму 60 000,00 грн. та Акт від 07.06.2006р. про виконання другого етапу робіт на суму 155 000,00 грн.(а.с.27-28).

У подальшому, як стверджує позивач, відповідачем були допущені порушення, які містились у тому, що в Договорі ним була вказана недійсна платіжна інформація, тобто у розділі „Адреса та реквізити сторін" був вказаний невірний розрахунковий рахунок. Це стало причиною того, що позивач не мав можливості здійснювати платежі згідно умов договору, тобто в суворо передбачені ним строки, та знаходився у залежності від рахунків, які надсилалися на його адресу Відповідачем.

Таким чином, Позивач отримав можливість оплатити третій етап робіт за Договором лише відповідно до Рахунку № СФ-195/05з-3 від 27.07.2006р. на суму 120 000,00 грн., якій був наданий відповідачем з посиланням на Договір № 195/2005-3 від 23.12.2005р. Відповідач не повідомив про причини надання рахунку не на повну суму, а лише на суму третього етапу, тому позивач оплатив даний рахунок на суму, яка була вказана у ньому. Тобто, платіжним дорученням № 12152 від 28.07.2006р. позивачем було сплачено на адресу Відповідача авансовий платіж у сумі 120 000,00 грн. за виконання робіт третього етапу (а.с.23,25).

При цьому, відповідачем не було надано на адресу Позивача будь-яких заперечень чи відмови від виконання робіт на підставі того, що Позивачем була сплачена тільки сума третього етапу, хоча договором і передбачена одночасна сплата третього та четвертого етапів.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем була здійснена одностороння зміна умов договору без повідомлення про це позивача та без узгодження з ним, про що свідчить Рахунок № СФ-195/05з-3 від 27.07.2006р. на суму 20000,00 грн. Такими діями відповідач лишив позивача можливості сплатити виконання робіт у повному обсязі.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем до даного часу не надані позивачу результати робіт за третім етапом, хоча він сплачений у повному обсязі ще у липні 2006 р. Також відповідачем не надано ніякої документально підтвердженої інформації щодо виконання даного етапу робіт або документів, які б підтвердили неможливість його виконання.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

На підставі викладених норм, а також враховуючи те, що відповідач виконував роботу настільки повільно, що закінчення її у передбачений договором 30-денний строк стало неможливим ще у вересні 2006 р., а також те, що відповідач в односторонньому порядку відступив від умов договору, якими є строки виконання робіт, платіжні реквізити та порядок розрахунків, позивач звернувся з позовом до суду про визнання розірваним договору № 195/2005-з від 23.12.2005 р. про виконання робіт, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування".

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Так, відповідач посилається на додані до матеріалів справи копії листів ТОВ «Югсевморсервіс» до ТОВ «Екоземпроект» (впродовж 2006 р.), які свідчать про те, що з боку Замовника неналежним чином виконувався обов'язок щодо надання документів, матеріалів, вихідних даних (додаток №3 до договору), необхідних підряднику для виконання своїх зобов'язань за договором №195/2005-3 від 23.12.2005р., перш за все, це - документи, матеріали, що підтверджують права ТОВ«Югсевморсервіс» на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, яка має бути відведена, та обґрунтовують розмір цієї ділянки.

Щодо виконання ТОВ «Екоземпроект» третього етапу робіт за договором №195/2005-3 від 23.12.2005 р., відповідач зазначає, що схема генерального плану території (М 1:1000) була розроблена Виконавцем в повному обсязі і за дорученням Замовника була направлена відповідачем на узгодження в Управління головного архітектора м. Ялта ще 04.09.2006 р. (вих.№1438). При цьому, остаточний варіант генерального плану, направлений на погодження, розроблявся на площу земельної ділянки в 30 га («в зв'язку зі змінами та уточненнями, пов'язаними з перспективою розвитку бази відпочинку») - за дорученням Замовника (вих.№3 04-298 від 11.05.2006 р., вих.№304-239 від 15.05.2006 р.).

За підсумками розгляду наданої Виконавцем проектної документації, Управління головного архітектора м. Ялта письмово повідомило (вих. №5/4801 від 16.10.2006 р.) про те, що надана схема генерального плану буде розглянута на найближчому засіданні містобудівельної ради, але в подальшому на містобудівельній раді ця схема не була розглянута та оригінал схеми був повернений представнику Замовника.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем була здійснена одностороння зміна умов договору про порядок розрахунків (без повідомлення про це позивача та без узгодження з позивачем цих змін), відповідач посилається на те, що після виконання 1-го-2-го етапів робіт та відповідного оформлення актів виконаних етапів робіт відповідачем був наданий позивачу рахунок-фактура, за ініціативою Замовника, позивача у справі, на суму 120000,00 грн. Так, відповідач стверджує, що умовами договору не передбачена залежність суми чергового платежу за договором від наданого виконавцем рахунку, отже, це свідчить про помилковість твердження позивача про односторонню з боку ТОВ «Екоземпроект» зміну умов договору та свідчить про те, що у Замовника були відсутні перешкоди щодо одночасній сплаті 3-го та 4-го етапів робіт, як це передбачено п.2.2. договору та відображено в п.6 акту виконаного 2-го етапу робіт за договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

Змінивши підстави позову, позивач посилається на ст. 891 Цивільного кодексу України, згідно з якою підрядник несе відповідальність за недоліки документації та робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов’язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки.

На думку позивача, якщо відповідач дійсно отримав від Головного архітектора м. Ялта усну відмову в узгодженні схеми генплану, причиною відмови може бути тільки неналежне виконання вказаної схеми самим відповідачем, що свідчить також про наявність істотних недоліків та суттєвого відступу від умов договору.

Статтею 858 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тому позивач вважає, що оскільки порушення договору, які на його думку допущені відповідачем, є істотними, він має право вимагати розірвання договору судом.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Однак, як у позовній заяві, так і у заяві про зміну підстав позову позивач просить суд визнати розірваним Договір № 195/2005-з від 23.12.2005р. про виконання робіт, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою та проектування". У судових засіданнях представник позивача також наполягав саме на такому викладенні позовних вимог та на визнанні факту, що вищезазначений договір є розірваним.

Тобто вимога щодо розірвання вказаного договору судом позивачем не пред’явлена.

Аналізуючи зміст вищезазначених норм законодавства України, суд приходить до висновку, що вимога ТОВ "Югсевморсервіс" про встановлення факту про визнання договору № 195/2005-з від 23.12.2005р. про виконання робіт розірваним не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України. Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Вимога про визнання договору розірваним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення.

Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне.

Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Вказане відповідає статті 124 Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що предмет позовних вимог в частині визнання договору № 195/2005-з від 23.12.2005р. розірваним у даній справі не відповідає встановленим законом або договором засобам захисту прав, а отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Суд зазначає, що даний спір виник при виконанні сторонами договору про виконання робіт, а тому, відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, він підвідомчий господарським судам України, проте, під час розгляду справи позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та не змінив предмет позову. У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна позиція викладена в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» N 01-8/344 від 11.04.2005 р. зі змінами та доповненнями, в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Крім того, відповідно до заяви про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача 120000,00 грн. збитків, завданих позивачу порушенням зобов’язання за договором відповідачем.

Щодо вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Правова природа суми у розмірі 120000,00 грн., заявлена позивачем до відшкодування, визначена як збитки, відповідно до заяви про зміну підстав позову із посиланням на п. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 226, п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник (в даному випадку відповідач ТОВ "Інститут екології, землеустрою та проектування").

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), яка є чинною, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Роз’ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов’язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та заподіянням збитків.

Проте, визначена позивачем сума у розмірі 120000,00 грн., сплачена позивачем у якості авансу за договором № 195/2005-з від 23.12.2005 р., не підпадає під ознаки збитків.

Суд також не приймає посилання позивача на ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, оскільки судом було встановлено, що на даний час договір № 195/2005-з від 23.12.2005 р. є дійсним.

Крім того, позивач посилається на ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України, яка передбачає, що у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Тобто для застосування вказаної норми необхідно довести, що робота виконана самостійно або її виконання доручено третім особам, та у якому розмірі і які саме збитки завдані невиконанням зобов’язання.

Проте доказів того, що позивач доручив виконання розроблення схеми генерального плату території третім особам, або виконав ці роботи самостійно, позивачем суду надано не було.

Таким чином, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння відповідачем саме збитків у розмірі 120000,00 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв’язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.