Рішення № 4799209, 13.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2009 р.

Справа № 31-27/31-09-1284

Позивач: Комунальний заклад „Татарбунарська центральна районна лікарня”

Відповідач: АТЗТ ВО „Облпаливо”

Про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 40 270 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Корецька Л.О.

від відповідача: Мазуренко М.А.

Суть спору: про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 17.04.2007 року до договору від 19.03.2007 року та стягнення 40 270 грн. 80 коп. У частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 17.04.2007 року до договору від 19.03.2007 року позов ґрунтується на тому, що вказана додаткова угода укладена з порушенням ст. 34 ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», оскільки відсутній висновок міжвідомчої комісії з питань державних закупівель щодо підвищення ціни закупівлі товару. У частині стягнення 40 270 грн. 80 коп. позов ґрунтується на тому, що відповідач безпідставно підвищів ціну товару, внаслідок чого без достатньої правової підстави отримав від позивача цю суму.

З відзиву на позов від 13.04.2009 року убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

19.03.2007 року сторони за результатами відкритих торгів уклали договір, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу вугілля відповідно до специфікації № 1. Сторони встановили, що ціни товару та послуг можуть змінюватися відповідно до ст.ст. 652, 691 ЦК України, у разі зміни обставин якими сторони керувалися при укладенні договору, зокрема внаслідок зміни показників, що впливають на формування ціни товару та послуг. Зміни ціни товару та послуг оформлюються додатковими угодами. Загальна орієнтована ціна договору складає 292 000 грн. Товар передається на підставі накладних. Оплата ціни товару здійснюється після його отримання. Договір діє до 31.12.2007 року.

Специфікацією № 1 сторони погодили, що поставці підлягають вугілля: ДГОМ (13-50) ціною 480 грн. за 1 тону та АМ (13-25) ціною 490 грн. за 1 тону. Також сторони встановили, що ціна послуг з навантаження та розвантаження вугілля складає 5 грн. за 1 тону, а ціна транспортування вугілля складає 4 грн. за 1 км.

Додатковою угодою № 1 від 17.04.2007 року до договору від 19.03.2007 року сторони з посиланням на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідні пункти договору домовилися ввести в дію Специфікацію № 2.

Специфікацією № 2 сторони погодили, що поставці підлягають вугілля: ДГОМ (13-50) ціною 590 грн. за 1 тону та АМ (13-25) ціною 590 грн. за 1 тону. Також сторони встановили, що ціна послуг з навантаження та розвантаження вугілля складає 7 грн. за 1 тону, а ціна транспортування вугілля складає 6 грн. за 1 км.

Додатковою угодою № 2 від 24.07.2007 року до договору від 19.03.2007 року сторони з посиланням на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідні пункти договору домовилися ввести в дію Специфікацію № 3.

Специфікацією № 3 сторони погодили, що поставці підлягають вугілля: ДГОМ (13-50) ціною 600 грн. за 1 тону та АМ (13-25) ціною 615 грн. за 1 тону. Також сторони встановили, що ціна послуг з навантаження та розвантаження вугілля складає 7 грн. за 1 тону, а ціна транспортування вугілля складає 6 грн. за 1 км.

Додатковою угодою № 3 від 03.12.2007 року до договору від 19.03.2007 року сторони з посиланням на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідні пункти договору домовилися ввести в дію Специфікацію № 4. Також сторони встановили, що загальна сума договору складає 309 300 грн.

Специфікацією № 4 сторони погодили, що поставці підлягають вугілля: ДГОМ (13-50) ціною 693 грн. за 1 тону та АМ (13-25) ціною 711 грн. за 1 тону. Також сторони встановили, що ціна послуг з навантаження вугілля складає 7 грн. 50 коп. за 1 тону, а ціна транспортування вугілля складає 6 грн. 60 коп. за 1 км.

Додатковою угодою № 4 від 25.12.2007 року до договору від 19.03.2007 року сторони з посиланням на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідні пункти договору домовилися ввести в дію Специфікацію № 5, яка з боку позивача не підписана.

Слід вказати, що у всіх специфікаціях відсутня дата їх підписання, з чого можливо зробити висновок про те, що специфікації підписувалися у відповідні дні укладення сторонами договору і додаткових угод до цього.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу товар (з урахуванням послуг) за накладними: № 43 від 29.05.2007 року на суму 25 945 грн. 65 коп. (діяли ціни передбачені Специфікацією № 2); № 73 від 20.06.2007 року на суму 26 360 грн. 56 коп. (діяли ціни передбачені Специфікацією № 2); № 88 від 30.07.2007 року на суму 103 508 грн. 70 коп. (діяли ціни передбачені Специфікацією № 3); № 116 від 24.09.2007 року на суму 82 916 грн. (діяли ціни передбачені Специфікацією № 3); № 176 від 20.12.2007 року на суму 54 430 грн. 50 коп. (діяли ціни передбачені Специфікацією № 4), а всього на загальну суму 293 161 грн. 41 коп.

Позивач за вказані поставки сплатив відповідачу 279 273 грн. у період з 30.05.2007 року по 21.12.2007 року, що підтверджено платіжними дорученням.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України - зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України - у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 691 ЦК України - якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (який був чинним станом на дату укладаня спірної додаткової угоди) - умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Законом, та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного позитивного висновку Комісії.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 09.12.2005 року № 77-36/2840 - у зв'язку з чисельними запитами Міністерство економіки відповідно до статті 3 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" надає офіційні роз'яснення щодо окремих питань застосування законодавства про державні закупівлі для доведення до відома розпорядників коштів місцевих бюджетів. Процедурні особливості укладення договорів про закупівлю продукції за державні кошти регламентуються статтями 29, 32 (для процедури запиту цінових пропозицій), 33 (для процедури закупівлі у одного учасника) та 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Крім вказаних переважно процедурних особливостей загальні умови договорів про закупівлю передбачають їх укладення у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу згідно з умовами проведення торгів, викладеними замовником у тендерній документації або запиті цінових пропозицій, та параметрами акцептованої тендерної (цінової) пропозиції (у разі закупівлі в одного учасника - умови погоджуються сторонами за результатами проведення переговорів). При цьому відповідно до абзацу третього частини третьої статті 34 умови договору не повинні відрізнятись і змінюватися всупереч умовам тендерної документації. Водночас відповідно до положень цивільного законодавства зміна договірних умов, у тому числі ціни у процесі виконання договору, допускається лише у випадках і на умовах, встановлених відповідним договором або законом (Глава 53 Цивільного кодексу України). При цьому вимоги щодо можливості коригування умов договору, що повинно базуватися на чіткому переліку підстав об'єктивного характеру незалежних від сторін договору, мають бути попередньо передбачені в основних умовах договору, які є невід'ємною обов'язковою складовою тендерної документації (згідно із статтею 21 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"). Таким чином, протягом дії договору сторони за взаємною домовленістю можуть коригувати його умови у встановленому в договорі порядку та за умови підтвердження настання обумовлених підстав об'єктивного характеру (зміни у законодавстві, перегляд та затвердження в законодавчому порядку нових тарифів у галузі тощо). При цьому слід підкреслити, що виникнення підстав для внесення змін до ціни договору на момент їх внесення повинно бути в обов'язковому порядку документально підтверджено у формі, встановленій за домовленістю сторін, а дії замовника повинні чітко ґрунтуватися на додержанні принципів державних закупівель, зазначених у статті 21 Закону.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.

В задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 17.04.2007 року до договору від 19.03.2007 року слід відмовити з наступних підстав.

По перше, додатковою угодою № 1 від 17.04.2007 року до договору від 19.03.2007 року сторони з посиланням на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідні пункти договору домовилися ввести в дію Специфікацію № 2, яка після підписання сторонами стала невідґємною частиною договору незалежно від додаткової угоди, оскільки передбачає істотні умови договору (найменування, асортимент, ціну товару та послуг). В той же час безпосередньо додатковою угодою № 1 від 17.04.2007 року сторони не збільшували ціну товару та послуг, що убачається з цієї додаткової угоди. Таким чином додаткова угода № 1 від 17.04.2007 року не суперечить ст. 34 ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

По друге, додаткова угода № 1 від 17.04.2007 року грунтується на ст.ст. 652, 691 ЦК України та відповідних умовах договору, тобто укладена на підставах передбачених договором у звґязку з істотною зміною обставин. Своїми підписами під додатковою угодою № 1 від 17.04.2007 року сторони засвідчили наявність істотної зміни обставин як передбаченої договором підстави для зміни цін на товар та послуги. Отже, додаткова угода № 1 від 17.04.2007 року укладена у відповідності з офіційними роз'ясненнями Міністерства економіки України від 09.12.2005 року № 77-36/2840.

В задоволенні позову про стягнення 40 270 грн. 80 коп. безпідставно сплачених грошових коштів, слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач передав позивачу товар (з урахуванням послуг) на загальну суму 293 161 грн. 41 коп., а позивач сплатив відповідачу 279 273 грн. З цього виходить, що недоплата за товар (з урахуванням послуг) склала 13 888 грн. 41 коп. Безпідставна оплата грошових коштів позивачем відповідачу судом не встановлена.

Суд відхиляє правові позиції позивача в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на позивача в звґязку з відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на позивача фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 45 ГПК України - позовні заяви оплачуються державним митом.

Відповідно до ст. 46 ГПК України - державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

В даному випадку позивач мав сплатити держмито відповідно до майнових (позов про стягнення грошових коштів) і немайнових (позов про визнання недійсною додаткової угоди) ставок передбачених ДКМУ «Про державне мито», на загальну суму 487 грн. 70 коп.

Однак позивач сплатив держмито лише в сумі 403 грн., що підтверджено платіжним дорученням.

За таких обставин з позивача в доход державного бюджету України слід стягнути 84 грн. 70 коп. неоплаченої позивачем суми по держмиту.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову –відмовити.

Покласти на Комунальний заклад „Татарбунарська центральна районна лікарня” судові витрати у справі по держмиту в сумі 403 грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Стягнути з Комунальний заклад „Татарбунарська центральна районна лікарня” код 01998911 (м. Татарбунари, вул. Московська, 16) в доход державного бюджету України –84 грн. 70 коп. по держмиту.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 14.08.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 26.08.2009 р.

Суддя