Рішення № 4798892, 22.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2009

Справа №2-24/1366-2009

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Заводілєнко Антона Володимировича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 151, кв. 84, ідентифікаційний номер 2896003331)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" ( 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17 а, ідентифікаційний код 34700645)

Про стягнення 45 584,60 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волова Н.Г., довіреність № б.н. від 10.03.2009 р., у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Позивач - Суб’єкт підприємницької діяльності Фізична особа-підприємець Заводілєнко Антон Володимирович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" про стягнення з відповідача на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Заводілєнко Антона Володимировича грошових коштів у розмірі 45584,60 грн.

Крім того, позивач просить витрати зі сплати державного мита у розмірі 456, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн. стягнути з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені зобов’язання, які він взяв на себе відповідно до умов договору поставки № 85 від 10.07.2007р., а саме ним не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару на загальну суму 90904,85 грн., відповідно до накладних №№ 1-68. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було сплачено за відвантажений товар грошову суму у розмірі 45320, 25 грн., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 45 584,60 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що у тексті Договору № 85 не вказано предмет договору та відсутнє посилання на те, що накладні є невід’ємною частиною Договору, у зв’язку з чим відповідач вважає його неукладеним. Також відповідач звертає увагу суду, що позивачем по справі не надано належного доказу того, що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд". Крім того, відповідач зазначає, що представлені позивачем накладні не містять посилання на Договір поставки № 85, також позивачем не надані специфікації до цього договору відповідно до п 1.3, у зв’язку з чим на думку відповідача положення договору про сплату товару не можуть бути застосовані до вказаних відносин.

19.06.2009 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі сплаченої суми на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки сума заборгованості була частково сплачена відповідачем, що підтверджується доданими платіжними дорученнями на загальну суму 31600,00 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

30.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Заводілєнко Антоном Володимировичем (Постачальник) був укладений договір поставки № 85 (а.с. 14-16).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначеними дійсним договором, Постачальник зобов’язується поставити товар, відповідно до заявки (замовленню) Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Постачальник здійснює поставку товару у пункт доставки відповідно заявки (замовленню) Покупця своїм транспортним засобом та за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. М. Залки, 17а (п. 2.1 Договору).

Заявка (замовлення) на партію товару оформлюється у письмовому вигляді та передається по факсу або через представника Постачальника. Можлива передача письмової заявки засобами електронної пошти (п. 2.2 Договору).

Загальна сума договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними (п. 5.1 Договору).

Покупець виконує сплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів (п. 5.6 Договору).

Строк дії дійсного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання по 31.12.2007 р. включно (п. 10.1 Договору).

Дія договору кожного року автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо ні одна із Сторін не повідомить другу Сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити його дію за 30 календарних днів до дня закінчення його дії (п. 10.2 Договору).

Сторони не надали суду доказів розірвання договору або зміни його умов за спірний період, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що на час здійснення поставки товарів зазначений договір був чинний.

На виконання умов Договору позивачем протягом вересня 2007 р. по грудень 2008 р. був поставлений товар відповідно до наданих накладних за №№ з 1 по 68, долучених до матеріалів справи, на загальну суму 90904,85 (а.с. 19-52).

Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчить підпис представника позивача та печатка відповідача у зазначених накладних.

Проте, відповідач виконав свої обов’язки за договором щодо оплати отриманого товару лише частково на загальну суму 45320,25 грн., в результаті чого за ним склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 45584,60 грн., що і послужило підставою для звернення Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Заводілєнко Антона Володимировича із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку (а.с.57-68).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що оскільки у договорі № 85 від 30.07.2007 р. відсутній його предмет, немає специфікацій до нього, а також відсутнє посилання на те, що накладні є його невід’ємною частиною, то зазначений договір є неукладеним.

Крім того, відповідач у відзиві на позов посилається на недоведеність позивачем того, що товар за представленими накладними був прийнятий належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд".

Суд зазначені заперечення не приймає у зв’язку з наступним.

Як було зазначено, п. 1.1 договору сторони погодили предмет договору, а саме предметом договору є поставка позивачем товару на адресу відповідача та приймання та сплата отриманого товару відповідачем на умовах цього договору.

Щодо відсутності специфікацій до договору, то умовами договору, зокрема п. 1.3 передбачено, що асортимент, кількість, ціна товару можуть оговорюватися у додатках (специфікаціях) до даного договору.

Тобто відповідно до наведеного пункту договору, складання додатків до нього (специфікацій) не є обов’язковим.

Крім того, як зазначалось, п. 5.1 договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними.

Відсутність у договорі посилань на те, що накладні є невід’ємною частиною договору, не спростовує висновку суду про те, що умовами договору сторони фактично узгодили поставку товару за цим договором саме по накладним.

Щодо посилань відповідача на недоведеність позивачем факту отримання товару відповідачем, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, у накладних про отримання товару є печатки відповідача та підпис представника відповідача про отримання товару. Відповідач не надав суду доказів того, що зазначена печатка відсутня у відповідача.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем платіжними дорученнями № 3507 від 05.05.2009 р., № 3529 від 12.05.2009 р. було сплачено частку отриманого товару у розмірі 2000,00 грн. Із зазначених платіжних доручень вбачається, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем за товар відповідно до договору № 85 від 30.07.2007 р.

Інших договорів між сторонами щодо того ж предмету і на той же час відповідачем суду не надано.

Відсутність замовлень відповідача не спростовує факту прийняття товару відповідачем за наданими накладними відповідно до умов договору № 85 від 30.07.2007 р.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позов.

Як зазначалось, до канцелярії суду 19.06.2009 р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення частки суми основного боргу, у зв’язку з його сплатою. До клопотання були надані платіжні доручення з 08.05.2009 р. по 16.06.2009 р. на загальну суму 31600,00 грн. із призначенням платежу: за товар відповідно договору № 85 від 30.07.2007 р., або за товар відповідно накладним за 2008 р.

Судом встановлено, що вказані суми у загальному розмірі 31600,00 грн. були сплачені відповідачем з 08.05.2009 р. по 16.06.2009 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку (03.04.2009 р. – згідно штампу поштового відділення-відправника на конверті, доданому до позовної заяви).

Слід зазначити, що частка сплаченої суми була сплачена за товар, отриманий відповідно до накладних за 2008 рік, тобто в період дії договору № 85 від 30.07.2007 р., про що свідчать призначення платежу на платіжних дорученнях, а отже зазначені суми сплачені в рахунок отриманих товарів за зазначеним договором.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 31600,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом встановлено, що на день розгляду справи за відповідачем існує заборгованість з сплати отриманого товару за договором від 30.07.2008 р. у розмірі 13984,60 грн.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За таким обставинами позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 13984,60 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" ( 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17 а, ідентифікаційний код 34700645) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Заводілєнко Антона Володимировича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 151, кв. 84, ідентифікаційний номер 2896003331) 13984,60 грн. основного боргу, 455,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 31600,00 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.