Постанова № 4798891, 20.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4242/09/0570 час прийняття постанови: 10.29 година Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Могильницького М.С. при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є. за участю: представника позивача – Сергієнка О.Г.                     

представника відповідача – Східної митниці – Головіна О.М.

відповідача – Головного управління Державного казначейства України у м. Києві – не з’явився

відповідача – Колодяжної Г.М. – не з’явився

відповідача – Ємельянової Н.А. – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 Східної митниці Колодяжної Г.М. та керівника відділу контролю митної вартості Східної митниці Ємельянової Н.А. про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.02.2009 № 70000024/2009/020106, № 70000024/2009/020107, № 70000024/2009/020108, визнання недійсними рішень про визначення митної вартості від 27.02.2009№ 7000000/2009/000088/1, № 7000000/2009/000089/1, № 7000000/2009/000090/1, визнання, що зайво сплачена сума підлягає поверненню з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві,

           ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70000024/2009/020107 від 27.02.2009 року, № 70000024/2009/020106 від 27.02.2009 року, № 70000024/2009/020108 від 27.02.2009 року, визнання недійсними дій старшого інспектора ВМО № 3 Східної митниці Колодяжної Г.М., якими було порушено ст. ст. 78, 260, 266, 267 МКУ, ст. 10 КУпАП, ст. 10 ч. 1, 3, ст. 17 Закону України «Про державну службу», та які завдали моральної та матеріальної шкоди у вигляді зайво сплачених платежів, визнання незаконною бездіяльності керівника ВКМВ Східної митниці Ємельянової Н.А., яка спричинила моральну та матеріальну шкоду у вигляді зайво сплачених платежів, стягнення з Головного управління Державного казначейства у м. Києві сплачених платежів на загальну суму 283439.09 грн.

Ухвалою суду від 15 квітня 2009 року у якості третього та четвертого відповідачів залучено до участі у справі старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 Східної митниці Колодяжну Г.М. та керівника відділу контролю митної вартості Східної митниці Ємельянову Н.А. відповідно.

В обґрунтування позову посилається на те, що ним на підставі норм Митного кодексу України надано до Східної митниці вантажні митні декларації та відповідні комплекти товарно-супровідної документації із зазначенням митної вартості товару, але відповідач відмовив у митному оформленні вантажної митниці декларації карткою відмови.

Для визначення митної вартості товариством було використано зовнішньоекономічний контракт СМ-09/01100/018/Д від 26.01.2009р.; доповнення № П-001 від 02.02.2009р. та № П-002 від 03.02.2009р.; рахунки-проформи № б/н від 13.02.2009р. та від 14.02.2009р.; СМГС № АЖ963588, № АЖ963589 від 13.02.2009р.; СМГС № АЖ963618, № АЖ 963616 від 14.02.2009р.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору є ціна, фактично сплачена чи така, що підлягає сплаті за товари, що продаються на експорт в Україну.

Як зазначає позивача, відповідачем 1 відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД № 700000005/2009/001597 від 25.02.2009р. карткою відмови № 700000024/2009/020107 від 27.02.2009р.№ ВМД № 700000005/2009/001595 від 25.02.2009р. карткою відмови № 700000024/2009/020106 від 27.02.2009р.; ВМД № 700000005/2009/001599 від 25.02.2009р. карткою відмови № 700000024/2009/020108 від 27.02.2009р. з посиланням на постанову КМУ № 1766 від 20.12.2006р.

Позивачем на підставі визначеної відповідачем 1 митної вартості були заповнені нові ВМД та надані митному органу: № 700000005/9/001739, № 700000005/9/001742 та № 700000005/9/001740 від 02.03.2009р.

Позивач вважає, що для здійснення митного оформлення вантажу, товариством було зайво сплачено платежів на суму 283439.09 грн.

Тому просить суд визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70000024/2009/020107 від 27.02.2009 року, № 70000024/2009/020106 від 27.02.2009 року, № 70000024/2009/020108 від 27.02.2009 року, визнати незаконними дії старшого інспектора ВМО № 3 Східної митниці Колодяжної Г.М., якими було порушено ст. ст. 78, 260, 266, 267 МКУ, ст. 10 КУпАП, ст. 10 ч. 1, 3, ст. 17 Закону України «Про державну службу», та які завдали моральної та матеріальної шкоди у вигляді зайво сплачених платежів, визнати незаконною бездіяльності керівника ВКМВ Східної митниці Ємельянової Н.А., яка спричинила моральну та матеріальну шкоду у вигляді зайво сплачених платежів, стягнути з Головного управління Державного казначейства у м. Києві сплачених платежів на загальну суму 283439.09 грн.

Крім того, під час судового розгляду справи позивач уточним позовні вимоги та просить суд визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.02.2009 № 70000024/2009/020106, № 70000024/2009/020107, № 70000024/2009/020108, визнати недійсними рішення про визначення митної вартості від 27.02.2009№ 7000000/2009/000088/1, № 7000000/2009/000089/1, № 7000000/2009/000090/1, визнати, що зайво сплачена сума підлягає поверненню з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

Відповідач 1 – Східна митниця, надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та ст. ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.

Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 – Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів вказаних позивачем у позові, є митні органи. Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44 основною умовою повернення коштів, вказаних у позові є обов’язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. Тобто, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. В силу покладених чинним законодавством повноважень та функцій, Головне управління є органом, що здійснює виключно обслуговування державного бюджету, а не його уособленням, тому ототожнення Головного управління з державним бюджетом є неправомірним. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заперечення проти позову. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідачі 3 та 4 у судове засіданні не з’явились; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи, про визнання позову або заперечення проти нього суду не надали. Причини своєї неявки суду не повідомили.

Таким чином, на підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача2, відповідача 3 та відповідача 4.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21955737.

26 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть – смазочные материалы» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) укладений контракт на поставку нафтопродуктів № СМ-09/01100/018/Д, відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити нафтопродукти, у майбутньому «Товар», в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатків до нього (п.1.1 контракту). Асортимент, кількість, ціна та строки оплати та поставки кожної конкретної партії Товару, а також інші умови поставки Товару, узгоджується сторонами у додатках, які є невід’ємною частиною контракту. Умови поставки Товару трактуються та застосовуються сторонами в межах контракту відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000», якщо інше не обумовлено контрактом (п. 1.2 контракту).

2 лютого 2009 року сторонами було прийнято Додаток № П-001 до зазначеного вище контракту щодо визначення ціни на товар, у відповідності з якими вартість однієї тонни парафіну нафтового сірникового Нс складає 450 доларів США.

3 лютого 2009 року сторонами було прийнято Додаток № П-002 до зазначеного вище контракту щодо визначення ціни на товар, у відповідності з якими вартість однієї тонни захисного воску ЯВ-1 складає 450 доларів США.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

25 лютого 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана до Східної митниці ВМД № 700000005/9/001595, відповідно до якої задекларований товар – парафін нафтовий сірниковий Нс сирий. Відправником товару визначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть – смазочные материалы»» (ряд. 2). Умови поставки – СРТ-RU ст. Соловей (ряд. 20), код товару 2712903990 (ряд. 31). Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 183090.60 грн. (ряд. 22). З урахуванням коригування ціна складає 577752.56 грн. (ряд. 45) Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору, митним органом – за третім.

У декларації митної вартості посадовою особою Східної митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року декларанту необхідно надати додаткові документи, а саме: інвойс з відмітками прикордонних митниць; ВМД країни відправлення з відмітками прикордонних митниць; висновок про вартісні характеристики товару; прас-лист фірми-виробника; калькуляцію фірми-виробника.

Відповідно до зворотної сторони зазначеної декларації декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів 26.02.2009 року. Проте, декларант таку вимогу митного органу проігнорував та на зворотному боці декларації зазначив, що надання таких документів є недоцільним.

27 лютого 2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000024/2009/000088/1 про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/001595.

Відповідно до наведеного рішення митним органом здійснено коригування товару: парафін нафтовий сірниковий Нс (сирий), кристалічна маса від світло-жовтого до світло-коричневого кольору. Визначення митної вартості Східною митницею здійснено за третім методом. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

27 лютого 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» була надана Східною митницею картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020106.

Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

Також, 25 лютого 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана до Східної митниці ВМД № 700000005/9/001597, відповідно до якої задекларований товар – парафін нафтовий сірниковий Нс (сирий) (ряд. 31). Відправником товару визначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть – смазочные материалы» (ряд. 2). Умови поставки – СРТ-RU ст. Соловей (рід. 20), код товару 2712903990 (ряд. 32). Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 359528.40 грн. (ряд. 42). З урахуванням коригування ціна складає 1134511.84 грн. (ряд. 45). Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору.

У декларації митної вартості посадовою особою Східної митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року декларанту необхідно надати додаткові документи, а саме: інвойси з відмітками прикордонних митниць; ВМД країни відправлення з відмітками прикордонних митниць; висновок про вартісні характеристики товару; прас-лист фірми-виробника; калькуляцію фірми-виробника та відомостей, зазначених на другому аркуші, додаткові документу.

Відповідно до зворотної сторони зазначеної декларації декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів. Проте, декларант таку вимогу проігнорував та на зворотному боці декларації зазначив, що надання таких документів є недоцільним.

У зв’язку з тим, що декларант вимоги митного органу не виконав 27 лютого 2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000024/2009/000089/1 про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/001597.

Відповідно до наведеного рішення митним органом здійснено коригування товару: парафін нафтовий сірниковий Нс (сирий), кристалічна маса від світло-жовтого до світло-коричневого кольору. Визначення митної вартості Східною митницею здійснено за третім методом. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

Також, 27 лютого 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» була надана Східною митницею картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020107.

Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

25 лютого 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надана до Східної митниці ВМД № 700000005/9/001599, відповідно до якої задекларований товар – віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1 (ряд. 31). Відправником товару визначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть – смазочные материалы» (рід. 2). Умови поставки – СРТ-RU ст. Соловей (ряд. 20), код товару 2712903990 (ряд. 33). Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 172279.80 грн. (ряд. 42). З урахуванням коригування ціна складає 267990.80 грн. (ряд. 45). Митна вартість визначена позивачем за першим методом – ціною договору, а митним органом – третій.

У декларації митної вартості посадовою особою Східної митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року декларанту необхідно надати додаткові документи, а саме: інвойс з відмітками прикордонних митниць; ВМД країни відправлення з відмітками прикордонних митниць; висновок про вартісні характеристики товару; прас-лист фірми-виробника; калькуляцію фірми-виробника.

Відповідно до зворотної сторони зазначеної декларації декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів 26.02.2009 року. Проте, декларант таку вимогу проігнорував та на зворотному боці декларації зазначив, що надання таких документів є недоцільним.

27 лютого 2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000024/2009/000090/1 про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/001599.

Відповідно до наведеного рішення митним органом здійснено коригування товару: віск захисний парафіновий нафтовий ЯВ-1 (сирий). Визначення митної вартості Східною митницею здійснено за третім методом. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

Також, 27 лютого 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» була надана Східною митницею картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020108.

Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

Таким чином, східною митницею було з’ясовано, що згідно з ціновою інформацією ЄАІС Державної митної служби України митне оформлення подібної (аналогічної) продукції на тих же комерційних умовах (режим ІМ 40) здійснювалось на «захисний віск парафіновий нафтовий ЯВ-1» за ціною 0.70 доларів США за 1 кг., замість заявленої декларантом 0.45 доларів США за 1 кг. та на «парафін нафтовий сірниковий Нс» за ціною 1.42 долара США за 1 кг., замість заявленої декларантом 0.45 доларів США, тобто митна вартість вантажу «парафін нафтовий сірниковий Нс» за ВМД № 700000005/9/001595 та за ВМД № 700000005/9/001597 було занижено на 315%, а митна вартість вантажу «захисний віск парафіновий нафтовий ЯВ-1» за ВМД № 700000005/9/001599 було занижено на 155%.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у зв’язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а третій – щодо подібних товарів.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

На законну вимогу митниці позивач додаткових документів не надав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.

Стаття 88 Митного кодексу України зобов’язує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці декларанту позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог п.п. 8 та 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був ознайомлений.

Позивач відмовився від надання додаткових документів за п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що між постачальником на адресу позивача було підприємство, яке не є виробником зазначеної продукції, і проти цього представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східною митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.02.2009 № 70000024/2009/020106, № 70000024/2009/020107, № 70000024/2009/020108 та рішень про визначення митної вартості від 27.02.2009№ 7000000/2009/000088/1, № 7000000/2009/000089/1, № 7000000/2009/000090/1

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 Східної митниці Колодяжної Г.М. та керівника відділу контролю митної вартості Східної митниці Ємельянової Н.А. про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.02.2009 № 70000024/2009/020106, № 70000024/2009/020107, № 70000024/2009/020108, визнання недійсними рішень про визначення митної вартості від 27.02.2009№ 7000000/2009/000088/1, № 7000000/2009/000089/1, № 7000000/2009/000090/1, визнання, що зайво сплачена сума підлягає поверненню з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, - відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20 липня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача.

Постанова виготовлена в повному обсязі 25 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.