Постанова № 4798843, 09.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2009 р. Справа № 22-а-10307/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 26.01.2009р. по справі№2-а-5210/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання податкових повідомлень - рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ „Аграрна фірма „Росія" звернувся до суду з позовом до Вовчанської МДПІ у Харківській області, під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ Харківської області від 19.05.2005 року №0000182320/0, від 05.07.2005 року №0000182320/1, від 02.09.2005 року №0000182320/2 та №0000162320/2, від 17.11.2005 року №0000182320/3, №0000162320/3 та №0000172320/3 як безпідставні, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства та положення Законів України „Про ПДВ", „Про фіксований сільськогосподарський податок", „Про оподаткування прибутку підприємств", Декрет КМУ „Про місцеві податки та збори".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма "Росія" до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними відмовлено, закрито провадження по справі в частині вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000162320/0 від 19.05.2005 року та №0000172320/0 від 19.05.2005 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що при розгляді справи судом недотримані норми процесуального права, при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, неповно досліджені обставини справи що призвело до прийняття незаконного рішення, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року по справі № 2а-5210/08 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції, при прийнятті рішення виходив з того, що Вовчанською МДПІ 17.05.2005 року був складений акт планової документальної виїзної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності, достовірності, повного нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 31.08.2004 року по 28.02.2005 року, який і став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Перевіркою встановлено, і це не оспорюється сторонами, що ТОВ „Аграрна фірма „Росія" (код 32497585) є новоствореним суб'єктом господарювання (дата реєстрації у Великобурлуцькій районній державній адміністрації 12.08.2004 року).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №7344 від 20.08.2004 року основним видом діяльності товариства є вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва.

Для ведення господарської діяльності ТОВ „Аграрна фірма „Росія" (орендар) отримало від ТОВ „Росія" (орендодавець) в суборенду земельну ділянку загальною площею 4733 га (угода б/н від 17.08.04 р.), Інших земельних угідь позивача згідно документів, наданих суду та пояснень представника позивача в судовому засіданні, не має.

Вище зазначені обставини підтверджуються, довідками та листами Великобурлуцького відділу земельних ресурсів, Великобурлуцької РДА, Чорнянської сільської ради, які були надані відповідачем та залучені до матеріалів справи.

Вказане підтверджується актом перевірки та не заперечується відповідачем, що у 2004 році підприємство визначило свій статус як платника фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) шляхом надання до Великобурлуцького відділення Вовчанської МДПІ Харківської області 12.10.2004 року податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2004 рік, об'єктом оподаткування в якому була визначена земельна ділянка загальною площею 4733 га, отримана в суборенду від ТОВ „Росія" на підставі угоди б/н від 17.08.2004 року.

Відповідно до положень Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок, зокрема, податку на прибуток підприємств та комунального податку, які підприємство не нараховувало, не сплачувало та не звітувало про податкові зобов'язання із вказаних податків.

Нарахування податку на прибуток та комунального податку державна податкова інспекція обумовлює тим, що позивач не може мати статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки він, як суборендар може бути платником такого податку лише в разі коли орендодавець не є платником такого податку, а ТОВ «Росія» (орендодавець за договором від 17.08.04р.) у 2004 р. був платником фіксованого сільськогосподарського податку. Податок на додану вартість нарахований податковим органом в звязку з тим, що він вважає, що позивач не має право користуватися пільгою встановленою п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактично не здійснював продаж сільськогосподарської продукції.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення погодився з позицією відповідача та виходив з того, що позивач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не мав пільг встановлених п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи та помилково застосував норми матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Позивач був створений 12.08.2004 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 167004. В період з 01.09.2004р. по 01.12.2004 р. позивач користувався податковою пільгою по податку на додану вартість щодо сплати ПДВ по операціях з продажу продукції власного виробництва.

Відповідно до п. 11.29. ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних відносин) до 1 січня 2004 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. При цьому, відповідно до абз.2. п.11.29. ст. 11 для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Дія п. 11.29 була продовжена до 1 січня 2005 р. Законом України №1352сІV від 28.11.2003 р. Сутність пільги полягає в тому, що кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Пунктом 1.5. ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР визначено, що звітним (податковим) періодом вважається період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Відповідно до п.7.9. ст.7. Закону про ПДВ звітним періодом є місяць. Таким чином, питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства відповідно до вимог закону повинна визначатись за даними місяця. Що й було зроблено позивачем.

З 01.09.2004р. - позивач зареєструвався як платник податку на додану вартість - Свідоцтво про держреєстрацію платника ПДВ № 27742301.

Протягом вересня 2004 р. (звітний період) позивач отримав від свого контрагента ПФ "Агроснаб" грошові кошти за договором поставки № 150904-1 у розмірі 228900 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується банківської випискою руху грошових коштів по поточному рахунку позивача в АКІБ "Укрсіббанк". Предметом продажу був майбутній врожай, що не суперечить ст. ст. 712,713 ЦК України, ст.264-273 ГК України. Предметом договору поставки, контрактації можуть бути, як вже виготовлені підприємством товари, так і такі що знаходяться в процесі виробництва чи будуть виготовлені в майбутньому в строки дії договору.

Питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу звітного періоду становить 100%, що підтверджується Довідкою ТОВ "АФ "Росія" від 15.12.2005р., відповідає показникам, визначеним в акті перевірки.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача проти наведених фактичних обставин не заперечує та вони підтверджуються даними акту перевірки. МДПІ лише не погоджується з юридичною оцінкою дій, посилаючись на подальше розірвання договору.

Однак, колегія суддів зазначає, що розірвання договору в майбутньому не є підставою не застосування п. 11.29 в даному податковому періоді. В разі розірвання договору (договір розірвано в листопаді 2004 р, кошти повернуті), в податковому періоді в якому він був розірваний повинно бути проведено корегування податкових зобовязань (п. 4.5 ст.4 Закону України про податок на додану вартість»), що було зроблено підприємством і підтверджується сторонами по справі. Порушень при коригуванні податковим органом не встановлено.

Таким чином позивач виконав всі вимоги п.11.29. ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року "Про даток на додану вартість" №168/97-ВР.

Крім того, це підтверджується відомостями, викладеними в абз.1, 3 п. 3 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N374), яка передбачає, що для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі їх валового доходу визначається в поточному році за даними пітного періоду.

Звітним вважається період з моменту державної реєстрації сільськогосподарського товаровиробника як платника податку на додану вартість до кінця першого звітного (податкового) місяця, за який цим товаровиробником подається декларація з податку на додану вартість щодо операцій і продажу товарів, /робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Стосовно нарахувань, повязаних з тим, що податковий орган не визнає позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку колегія зазначає наступне.

Позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Його статус був визначений у точній відповідності до закону, оскільки згідно ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року (із змінами та доповненнями чинними станом на 12.08.2004р.) платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких суми, одержані від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками фіксованого сільськогосподарського податку...".

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва - КВЕД-01.11.0, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7344, виданої Головним управлінням статистики Харківської області 20.08.2004р.

Позивач орендує 4732,56 гектарів ріллі у ТОВ "Росія", код ЄДРПОУ 30742959, на підставі Договору суборенди земельної ділянки № б/н від 17 серпня 2004 р., зареєстрованого у Чернянській сільській Раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 18. - копія Договору суборенди.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

На виконання вимог закону позивач до Великобурлуцького відділення Вовчанської МДПІ надав податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2004 рік, об'єктом оподаткування в якому була визначена земельна ділянка загальною площею 4733 га. - копія Розрахунку ФСН; Позивач сплачував фіксований сільськогосподарський податок до бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 26.01.2005р. на суму 8846,45 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; комунального податку.

Пунктом 9 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 658: передбачено, що у разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до законодавства здає земельні ділянки в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря."

Позивач орендує землю у ТОВ «Росія», особи не є повязаними.

МДПІ наполягає на тому, що в спірний період ТОВ «Росія» було платником фіксованого сільськогосподарського податку, та в звязку з цим позивач не може мати такого статусу відповідно п.9 Положення.

Але з цим не можна погодитися, оскільки з наданих апеляційному суду документів не вбачається про зворотнє.

Згідно ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Пунктом 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №658 сільськогосподарські підприємства для набуття і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією, та до 1 лютого поточного року подають розрахунок податку та інші документи за переліком.

Надання розрахунку передбачено і ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарській податок» - платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Враховуючи наведене, для того щоб в поточному році бути платником фіксованого сільськогосподарського податку підприємству (крім новостворених у поточному році) в обовязковому порядку необхідно надати розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку до 1 лютого.

Порядок подачі, прийняття та неприйняття будь-якої податкової декларації (розрахунку) визначений ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Росія» (контрагент позивача, орендодавець по договору від 17.08.2004р.) двічі до 1 лютого 2004 року подавало розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, а саме 20 січня та 31 січня 2004 р..

Однак, обидва рази податковим органом ці розрахунки не були прийняті. Рішення про неприйняття розрахунків, викладені в листах Великобурлуцького відділення Вовчанської МДПІ відповідно від 20 та 31 січня 2004 року.

Таке право податкового органу закріплене у п. п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашенння зобовязань платників податків передбюджетами та державними цільовими фондами».

При наявності такого рішення платник може подати нову декларацію, чи оскаржити рішення.

З матеріалів справи не вбачається скасування чи оскарження прийнятих відділенням МДПІ рішень у вигляді листів про неприйняття декларацій від 20 та 31 січня 2004 року.

МДПІ взагалі вказує на відсутність реєстрації в електронних журналах вихідної кореспонденції наведених лістів.

Однак, належного обґрунтування неприйняття наданих до матеріалів справи завірених належним чином ліквідатором ТОВ «Росія» документів не надає.

Враховуючи те, що у ТОВ «Росія» не були прийняті розрахунки ФСП, ТОВ «Росія» не можливо вважати платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році.

Відповідно позивач як суборендар земельної ділянки є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році в розумінні Закону України «Про фіксований сільськогосподарській податок» та наведеного Положення та користується податковою пільгою по ПДВ щодо сплати до бюджету ПДВ по операціях з продажу продукції власного виробництва. Отже, колегія суду вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку стосовно правомірності винесення Вовчанською МДПІ податкових повідомлень-рішень.

Також, колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції та в судовому засіданні апеляційного суду представник МДПІ посилався на те, що на нарахування ПДВ вплинули інші порушення, а саме в податковий кредит були включені суми по податкових накладних ПФ ЦСІ «Аграрій» за продаж послуг у січні 2005 р., але не були сплачені, при цьому факт послуг та наявність податкової накладної не заперечувався. Такі посилання МДПІ не відповідають ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на момент спірних відносин, оскільки включення сум до податкового кредиту проводиться на підставі податкової накладної і не повязується з фактом оплати. Факт оплати впливає на бюджетне відшкодування по Закону, що діє на теперішній час та не діяв на момент спірних відносин.

Крім того, представник МДПІ послався на те, що на нарахування ПДВ вплинула відсутність податкової накладної ПФ ЕГ «Агропідйом» на суму ПДВ 168315 грн.. Однак, така накладна надана до матеріалів справи (т. 3 арк. 44) та з матеріалів справи не вбачається її відсутність у ході перевірки (субєктом владних повноважень цей факт не доведений).

Однак, колегія суддів, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відмови у позові та зазначає, що оскаржені позивачем податкові повідомлення рішення 19.05.2005 року №0000182320/0, від 05.07.2005 року №0000182320/1 були частково скасовані ДПА України при апеляційному оскарженні, а тому згідно ст.. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вони є відкликаними.

Колегія суддів не погоджується з закриттям провадження по справі щодо позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.05.2005 року №0000162320/0, №0000172320/0, т. я. в цій частині позивач зменшив вимоги, а не відмовлявся від позову. Відсутні будь- які підстави для закриття провадження по справі в цій частині на підставі ст. 157 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.09.2005 року №0000182320/2, від 17.11.2005 року №0000182320/3, від 02.09.2005 року №0000162320/2, від 17.11.2005 року №0000162320/3, від 17.11.2005 року №0000172320/3.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ від 02.09.2005 року №0000182320/2, від 17.11.2005 року №0000182320/3, від 02.09.2005 року №0000162320/2, від 17.11.2005 року №0000162320/3, від 17.11.2005 року №0000172320/3.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року в частині закриття провадження по справі в частині вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000162320/0 від 19.05.2005 року та №0000172320/0 від 19.05.2005 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 14.09.2009 р.