Рішення № 4798512, 02.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/153

02.09.09

За позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові

до

Моторного (транспортного) страхового бюро України

про

стягнення 7 452,31 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

не з’явився;

від відповідача –

Великородний А.О. (довіреність № 13338/4 від 28.08.2009).

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2009 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Львові (далі –Відділення або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - відповідач) про відшкодування страхових виплат, проведених потерпілому гр. Лизун А.В. внаслідок нещасного випадку в розмірі 7 452,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій гр. Турції Дага Мустафи сталася дорожньо-транспортна пригода та було травмовано Шаюка О.В. та Лизуна А.В. Враховуючи те, що між відповідачем та гр. Турції Даг Мустафою було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності „зелена карта”, відповідач має відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 452,31 грн., виплачені позивачем гр. Лизуну А.В. як страхові виплати у зв’язку із нещасним випадком на виробництві.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розгляд справи відкладався з 01.04.2009, 27.04.2009 на 27.04.2009, 29.07.2009 відповідно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2006 вироком Пустомитівського районного суду Львівської області гр. Турції Даг Мустафа був визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 12.01.2006, внаслідок якої Шаюк Олег Володимирович та Лизун Андрій Васильович отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

21.08.2006 Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 12.01.2006 о 8-й год. в ТОВ „Українські заморожені продукти”, код ЄДРПОУ 32633389 встановлено, що нещасний випадок з експедитором Лизуном А.В. вважається пов’язаним з виробництвом.

21.08.2006 Актом № 2 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, встановлено, що причиною нещасного випадку, внаслідок якої гр Лизун А.В. отримав поєднану травму (зчмт, забій гологвного мозку) є порушення гр. Турції Даг Мустафа вимог пунктів 1.2., 1.5., 11.2., 11.3., 12.1 Правил дорожнього руху України.

12.09.2006 випискою з акту огляду у МСЕК № 285 встановлено, що гр-н Лизун Андрій Васильович втратив працездатність на 20 %, інвалідом не є.

16.10.2006 гр-н Лизун А.В. звернувся із заявою про призначення йому страхових виплату зв’язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на ТОВ „Династія України”.

16.10.2006 Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України В М. Львові № 323 про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві Лизуну А.В. була призначена одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 6 520, 20 грн. та щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в сумі 65,20 грн.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 15.03.2007 № 323/1 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2007 гр. Лизуну А.В. була призначена перерахована щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 77,13 грн.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 26.10.2007 № 323/2 про призначення страхової виплати та соціальних послуг з 12.09.2007 виплата Лизуну А.В. щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 77,13 грн. була припинена, а Постанова Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові від 15.03.2007 № 323/1 визнана такою, що втратила чинність.

Факт отримання потерпілим Лизуном А.В. одноразової допомоги і щомісячної страхової виплати підтверджено наявними у матеріалах справи належним чином завіреними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлену до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 7 452,31 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Частина 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачає, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний здійснити страхові виплати застрахованому чи особі, яка має на це право.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхові виплати, які виплачує Фонд соціального страхування від нещасних випадків складається, в тому числі, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджено нарахування та виплату потерпілому Лизуну А.В. одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в розмірі 7 452,31 грн. (в тому числі 73,79 –оплата за послиги Ощадбанку, в якому відкрито рахунок Лузуна А.В.) за період з 12.09.2006 до 12.09.2007 відповідно до розмірів, визначених Постановами № 323 та № 323/1 від 16.10.2006 та 15.03.2007 відповідно.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми страхового відшкодування позивач обгрунтовує статтями 993 та 1191 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(без посилання на норми) та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(без посилання на норми).

Відповідно до статті 993 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1193 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Виходячи з зазначених норм, суд не вважає, що позивач належним чином обгрунтував заявлені позовні вимоги, що є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до зазначених норм, до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договорм майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди не передбачено.

Крім того слід враховувати, що фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначаються Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі - Закон). Зазначені нормативно-правові акти є спеціальними відносно норм цивільного законодавства в питаннях страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Преамбулою Закону передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно із частинами 4, 5 статті 6 Закону суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Таким чином, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов'язковим особистим страхуванням.

Відповідно до статей 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Основами також передбачено право страховика припинити виплати і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням застрахованій особі з підстав, зазначених у статті 27 цього Закону, та право неналежного страховика, яким здійснено виплати застрахованій особі, звернутися до належного страховика з вимогою про відшкодування понесених ним витрат.

Ні Основи, ні Закон, ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Оскільки сфера дії Закону поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров'ю застрахованої особи, то до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування.

Враховуючи зазначене, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до статті 515 ЦК України не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 515, 993, 999 ЦК України, Закону та Основ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховик за обов'язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд України у своїх рішенні від 08.04.2009 та ухвалі від 20-05.2009 (справа № 6-2985св09).

Відтак, підстави для задоволення позову у суду відсутні.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 02.09.2009