Рішення № 4798281, 11.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/103

11.06.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Поліпром», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко», м. Київ

про стягнення 487 778,02 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар с/з Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Терещенко Ю.В., за дов. № б/н від 19.03.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про стягнення 487 778,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №10-104-508, від 09.07.2004 року щодо оплати поставленого товару. Відповідач всупереч умовам зазначеного договору з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в обумовлені договором строки вартості товару не сплатив і станом на день подання позову заборгованість відповідача складає 487 778,02 грн.

Під час розгляду справи позивач подав заяву щодо зменшення позовних вимог та просить стягнути 389 522,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, у розмірі 487 778,02 грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання 11.06.2009 року не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.06.2009 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" (Продавець) (далі за текстом –Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (Покупець) (далі за текстом –Відповідач) укладено Договір поставки №10-104-508, відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе зобов’язання поставити Відповідачеві продукцію, вказану в специфікаціях, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити поставлену продукцію, згідно умов Договору.

Відповідно до умов Договору, відповідач оплачує поставлену продукцію після передачі товару або протягом 14 календарних днів після її реалізації. Оплата здійснюється щосереди.

На виконання умов договору Позивачем здійснювалась поставка Відповідачу продукції, що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких залучено до справи: №№12070 від 24.09.2008, №12062 від 24.09.2008, №12063 від 24.09.2008, №11395 від 05.09.2008 , №11403 від 05.09.2008, №10676 від 22.08.2008, №10768 від 22.08.2008, №10769 від 22.08.2008, № 10216 від 14.08.2008, №10217 від 14.08.2008, №9846 від 07.08.2008, №9842 від 07.08.2008, №9841 від 07.08.2008, №7021 від 21.06.2008, №7022 від 21.06.2008, №6631 від 18.06.2008, №6632 від 18.06.2008, № 6792 від 18.06.2008, №6793 від 18.06.2008, №№7013, 8067 від 24.06.2008, №№6801, 6800, 6756, 6757, 6758, 6759, 6760 від 19.06.2008, №№6761, 6762, 6763, 6764, 6765, 6767, 6922, 6923, 6924 від 20.06.2008, №№ 7208, 7269, 7107, 7106, 7105, 7104, 7147 від 26.06.2008, №№8083, 8082, 8081, 8080, 8079, 8078, 8077, 8076, 8075, 8074, 8073 від 25.06.2008, №№7321, 7261, 7260, 7259, 7258, 7257 від 27.06.2008, №9779 від 08.08.2008, №9863 від 06.08.2008, №№ 9562, 9561, 9560, 9558, 9557, 9527 від 05.08.2008, №№9880, 9873, 9872 від 07.08.2008, №№ 7383, 9589 від 01.08.2008, №7389 від 02.07.2008, №7569 від 03.07.2008, №7662, 7679 від 04.07.2008, №№7551 від 07.07.2008, №№7739, 7740 від 08.07.2008, №№7955, 7956, 7976, 7977, 7978, 7890, 7985, 7986, 8190 від 10.07.2008, №№7830, 7831, 7832, 7833, 7834, 7835, 7836, 7837, 7838, 7839, 7840, 7841, 8361, 8362, 8363, 8364, 8365, 8366, 8367, 8368, 8371, 8373, 8374 від 11.07.2008, № 8504 від 16.07.2008, №№ 8559, 8589, 8556, 8555, 8518 від 17.07.2008, №№ 8676, 8678, 8686, 8679 від 18.07.2008, №№ 8680, 9066, 9067, 9068, 9098, 9101, 9100, 9135 від 25.07.2008, №9449 від 30.07.2008, №№9518, 9519, 9385, 9368, 9461, 9466, 9467 від 31.07.2008. №10832 від 22.08.2008, № 10829 від 23.08.2008, №10907, 10749від 27.08.2008, №11039 від 28.08.2008, №11033 від 29.08.2008, №10718 від 21.08.2008, №№ 10591, 10590, 10589, 10588, 10587, 10761, 10758, 10755, 10754, 10753, 10752, 10751, 10750 від 22.08.2008, №10271 від 14.08.2008, №11088, 11087, 11086, 11084 від 29.08.2008, №10304 від 21.08.2008, №№10302, 10301, 10300, 10299, 10298, 10296, 10295 від 15.08.2008, №10290 від 14.08.2008, №10198 від 13.08.2008, №№9956, 9886, 9885, 9884, 9879, 9878, 9877, 9875, 12442 від 08.08.2008, №№12495, 12494, 12493, 12492, 12490, 12489 від 09.10.2008, № 12119 від 29.09.2008, №№11337, 12100, 11428 від 05.09.2008, №11956 від 19.09.2008, №№11654, 11653, 11652, 11651, 11650, 11649, 11360 від 11.09.2008, №11913 від 17.09.2008, №12116 від 25.09.2008, №11292 від 04.09.2008, №№11852, 11851 від 18.09.2008, №№11568, 11569, 11570, 11572, 11573, 11574, 11575 від 12.09.2008, №№ 11266, 11265, 11264, 11263, 11261, 11260, 11259 від 05.09.2008.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 470 606,92 грн.

06.11.2008 року позивач направив відповідачеві вимогу про погашення заборгованості протягом 7-ми днів з дати отримання вимоги, однак відповідач в установлені строки з позивачем не розрахувався.

Під час судового розгляду справи, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій фактично відмовився від стягнення заборгованості в розмірі 98 255,32 грн. та з посиланням на проведення між сторонами остаточної звірки розрахунків просить стягнути з відповідача 389 522,70 грн.

Таким чином, господарський суд вважає, що провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 389 522,70 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та фактично не заперечується відповідачем.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних.

Таким чином, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в розмірі 389 522,70 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з урахуванням часткової відмови позивача від позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ :

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 98 255,32 грн. припинити.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03045, м. Київ, пр. Науки, буд.8, п/р 26006043105371, в Московському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ЄДРПОУ 32104254 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром»(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5, рахунок №26009121131001 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 19155069) основний борг в розмірі 389 522,70 грн. (триста вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот двадцять дві гривні сімдесят копійок), 3 895,22 грн. (три тисячі вісімсот дев’ятсот п’ять гривень двадцять дві копійки) державного мита та 94,23 грн. (дев’яносто чотири гривні двадцять три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова