Рішення № 4798206, 11.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009

Справа №2-15/958-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 90, кімн. 411; 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 4 оф.40, ідентифікаційний код 34067398)

До відповідача 1 Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’єва Олександра Володимировича (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залеська, 70а, кв. 36, ідентифікаційний номер 2473122055)

До відповідача 2 Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’євої Марини Валеріївни (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 97, кв. 3, ідентифікаційний номер 2640217102)

Про стягнення 14637,22 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Соловйов О.О., довіреність б/н від 24.12.2008 р., у справі

Від відповідача 1 – не з’явився

Від відповідача 2 - Євстаф’єва М.В.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’єва Олександра Володимировича та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’євої Марини Валеріївни про стягнення 14637,22 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договорів кредиту № 139-53с від 26.08.2008 р., № 147-69 від 28.08.2008 р., № 162-64с від 18.09.2008 р.. надавав відповідачу кредити, однак відповідачі обов’язки за договорами щодо повної та своєчасної оплати кредитів та відсотків виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 9567,00 грн. – по кредиту та 1234,12 грн. – по відсотках, що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню за порушення строків повернення грошових коштів у розмірі 3836,10 грн.

13.03.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 16802,59 грн., в тому числі 9567,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1234,12 грн. по відсотках, 6001,47 грн. пені.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач 1 явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач 2 у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розгляд справ відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор)(позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Євстаф’євим Олександром Володимировичем (Позичальник) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір кредиту № ДК 139-53с. (а.с. 17-18).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Кредитор зобов’язується надати Позичальникові в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит у розмірі 3000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 5,2% на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

28 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор)(позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Євстаф’євим Олександром Володимировичем (Позичальник) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір кредиту № ДК 147-69. (а.с. 13-14).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Кредитор зобов’язується надати Позичальникові в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит у розмірі 5000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 3% на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

18 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор)(позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Євстаф’євим Олександром Володимировичем (Позичальник) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір кредиту № ДК 162-64с. (а.с. 15-16).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Кредитор зобов’язується надати Позичальникові в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит у розмірі 3000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 5,2% на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Кредит надається з метою: на розвиток власного бізнесу. (пункти 2.2)

Відповідно до пунктів 3.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по Договору.

Пунктами 3.2 Договорів передбачений обов’язок Позичальника повернути кредит та відсотки за користування ним у строк до 27.10.2008 р., 29.04.2009 р. та 18.11.2008 р. відповідно.

Факт одержання СПД Євстаф'євим Олександром Володимировичем кредитів підтверджується видатковими касовими ордерами № 161 від 28.08.2008 р. суму 5000,00 грн. (а.с. 22), № 152 від 26.08.2008 р. на суму 3000,00 грн. (а.с. 23), № 175 від .09.2008 р. на суму 3000,00 грн. (а.с. 24)

Повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється Позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток 1) готівкою через касу Кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок Кредитора через банк. (пункти 5.3, 5.4 Догвоору)

СПД Євстаф'єв Олександр Володимирович здійснював частково виплати на користь позивача за кредитними договорами.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договорами кредиту призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем у розмірі 9567,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1234,12 грн. заборгованості по відсотках, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що відповідач 1 всупереч вимогам Договорів кредиту та вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті кредиту та відсотків не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 9567,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1234,12 грн. заборгованості по відсотках, яка встановлена судом, належним чином підтверджена.

Крім того, позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 6001,47 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорах відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Пунктом 7.1 Договорів передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та /або оплаті відсотків за користування кредитом, Кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний оплатити Кредитору пеню в розмірі 0,50% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточно заборгованості.

Отже заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 6001,47 грн. підлягає стягненню, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договорами кредитів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Євстаф’євою Мариною Валеріївною 26.08.2008 р., 28.08.2008 р., 18.09.2008 р. були укладені договори поруки № № 127, 135, № 150, відповідно. (а.с. 19-21)

Умовами вказаних договорів поруки передбачено, що Поручителі зобов'язуються відповідати перед позивачем за виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі за договорами кредитів № 135 від 28.08.2008 р., №150 від 18.09.2008 р„ №127 від 26.08.2008 р. (пункт 1.1 договорів поруки)

Згідно з пунктом 3.3 Договорів поруки в разі порушення боржником зобов’язань за договорами кредиту, позивач має право надіслати поручителям вимогу щодо виконання зобов’язань боржника за вказаним договором.

09.02.2009 р. СПД Євстаф’євій М.В. був надісланий лист № 44 про невиконання відповідачем 1 зобов’язань за договорами кредиту. (а.с. 28)

Відповідно до пункту 2.3 Договорів поруки на протязі трьох днів з моменту одержання вимоги позивача щодо виконання зобов’язання боржника за договорами кредитів поручителі повинні сплатити суму боргу за договорами кредиту.

Проте відповідачем 2 вказані умови договору та лист- вимога від 09.02.2009 р. були проігноровані.

Відповідно до частини 2 статті 196 Господарського кодексу України у разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене законом.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом із тим, частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, за такими обставинами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення підтвердженої матеріалами справи суми у розмірі 16802,59 грн., в тому числі 9567,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1234,12 грн. по відсотках, 6001,47 грн. пені солідарно з обох відповідачів Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’єва Олександра Володимировича та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’євої Марини Валеріївни.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішеня складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.06.2009 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’єва Олександра Володимировича (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залеська, 70а, кв. 36, ідентифікаційний номер 2473122055) та Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Євстаф’євої Марини Валеріївни (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 97, кв. 3, ідентифікаційний номер 2640217102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 90, кімн. 411; 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 4 оф.40, ідентифікаційний код 34067398, р/р 265080105122 в ЗАТ «Прокредит Банк» у м. Києві) 9567,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1234,12 грн. по відсотках, 6001,47 грн. пені, 168,03 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.