Постанова № 4797998, 30.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2461/09/0570

час прийняття постанови: 09-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.

за участі представника позивача                                        Тришкіної С.П.,

представника відповідача                                                  Гуцалюк А.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноарміськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

          Державне підприємство «Красноарміськвугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.02.2009 року Державною податковою інспекцією м.Димитрова був виданий акт, згідно якого була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30.12.2008 року по 02.02.2009 року. За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі п.п.17.1.17 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого на позивача було накладено штраф за затримку 34 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань.

          Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним з наступних підстав.

          Умовою застосування штрафної санкції у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

          Позивач просить визнати нечинним зазначене податкове повідомлення- рішення.

          Представник позивача в судовому засіданні надала суду пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. Також представник відповідача нагадала, що відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наявності в платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення. Таким чином, представник відповідача, вважає, що кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом. На підставі цього, представник відповідача вважає позов не обґрунтованим, а в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов Державного підприємства «Красноарміськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач, Державне підприємство «Красноармійськвугілля», здійснює свою діяльність згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 25.03.2003 року, виданого виконавчим комітетом Димитровської міської ради Донецькї області (а.с.20) та Статуту (а.с.13-19). Позивач знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції м.Димитрова та є платником податків.

Відповідач, Державна податкова інспекція м.Димитрова, здійснює свою діяльність на підставі закону України «Про державну податкову службу в Україні».

          У відповідності до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

          Судом встановлено, що Державною податкової інспекцією у м.Дмитрові було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30.12.2008 року по 02.02.2009 року Державним підприємством «Красноармійськвугілля». На підставі цієї перевірки був виданий акт №21/23-32087941 від 04.02.2009 року (а.с.5). За результатами цієї перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011640/0 від 04.02.2009 року (а.с.6), згідно якого на позивача були накладені фінансові санкції у вигляді штрафу за затримку 34 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань. 30.01.2009 року від позивача надійшли уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок на зменшення недоїмки №338 на суму 1088530,00 грн. та №339 на суму 563500,00 грн.

Суд вважає зазначене рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

          Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що податкові зобов’язання позивача були узгоджені податковою декларацією № 12108 від 22.12.2008 р. та погашені на загальну суму 18000,00 грн. у лютому 2009 року, тобто з порушенням граничних строків сплати податкового зобов’язання, тому позивачу були нараховані штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, в цей період платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу по податковому зобов’язання по ПДВ за жовтень 2008 року.

Такі дії відповідача, на думку суду, не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки платник податків ДП „Красноарміськвугілля” не сплачував у зазначені в акті перевірки періоди узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2008 року, а проводив поточні платежі та платежі згідно з графіком розстроченої заборгованості за рішеннями відповідача № 6/24-113 від 03.03.2008 року, тому у податкового органу не було передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем не доведено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на додану вартість» та періоди, за які проводилася сплата податкового зобов’язання.

          Посилання відповідача на правомірність нарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

          Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-яким іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

          Так, норми п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та наслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше.

          Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв не підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Державного підприємства «Красноарміськвугілля» до Державної податкової інспекції у м.Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції України м.Димитрова №0000011640/0 від 04.02.2009 року.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Красноармійськвугілля” 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 05 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.