Постанова № 4797838, 10.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2143/09/0570

час прийняття постанови: 13.00 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.

за участю представника позивача – Горбачової О.С.,

представника відповідача –                     Кисільова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-германського підприємства «Гер-Мар» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення № 309 від 30.12.2008 року,

           ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-германське підприємство «Гер-Мар» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення № 309 від 30.12.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем в період з 03.12.2008 року по 11.12.2008 року було проведено перевірку підприємства з питань дотримання порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари. Перевіркою встановлено порушення порядку формування та застосування цін, а саме: з 01.12.2007 року по 31.11.2008 року встановлено факт підвищення підприємством ціни на продукцію власного виробництва більш ніж на 1%, при цьому декларування зміни оптово-відпускних цін підприємство не проводило. За результатами перевірки був складений Акт № 775 від 11.12.2008 року. На підставі Акту відповідачем прийнято Рішення № 309 від 30.12.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та накладений штраф у сумі 13936.86 грн. Позивач вважає це рішення необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню. До 19.08.2008 року Постанова КМУ від 06.08.2008р. № 709 ще набрала чинності, а тому у позивача не виникало зобов’язань з подачі декларації до відповідача відповідно Постанови КМУ від 06.08.2008 року № 709. Крім того, позивач посилається на те, що у відповідача не було повноважень здійснювати державний нагляд (контроль) за Порядком декларування зміни ціни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. На такий вид товару, як ковбасні вироби варені (крім вищого ґатунку), чинним законодавством не встановлено державної фіксованої ціни, граничне рівняння ціни або граничного відхилення фіксованих цін і тарифів. Таким чином, формування ціни на ковбасні вироби не регулюється державою, а, отже, ціни на такий товар, як ковбасні вироби, є вільними. Крім цього, жодним законом, як того вимагає ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не передбачено застосування економічних санкцій за порушення порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2007р. № 1222. Тому просить скасувати рішення № 309 від 30.12.2008 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спільне українсько-германське підприємство «Гер-Мар» є юридичною особою, яке зареєстровано виконкомом Маріупольської міської ради 01.08.1995 року, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 23605711.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення», постанови КМУ від 13.12.2000р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» та доручення КМУ від 24.07.2008р. № 36871/1/1-08 була проведена перевірка СУГП «Гер-Мар» у формі закритого акціонерного товариства в період з 03.12.2008 року по 11.12.2008 року з питань дотримання порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 11 грудня 2008 року за № 775, в якому відображено встановлене порушення позивачем порядку формування та застосування цін, а саме: в період з 01.12.2007 року по 30.11.2008 року встановлено факт підвищення підприємством ціни на продукцію власного виробництва більше ніж на один відсоток, чим було порушено вимоги постанови КМУ від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» із змінами, внесеними постановою КМУ від 06.08.2008 року № 709 «Про внесення змін до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари».

За матеріалами проведеної перевірки заступником начальника Держінспекції у відповідності з «Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами» прийнято рішення від 30 грудня 2008 року № 309 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Спільного українсько-германського підприємства «Гер-Мар», яке було направлено відповідачу для виконання в 10-денний термін шляхом самостійного перерахування суми застосованих економічних санкцій у розмірі 20905.29 гривень.

В Рішенні № 309 від 30 грудня 2008 року встановлено безпідставно отримана виручка підприємством в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 6968.43 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності із Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000 року за № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право:

- проводити у будь-яких суб’єктах підприємництва, розташованих на території України, перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій, пов’язаних з встановленням і застосуванням цін, а також одержувати необхідні пояснення, довідки та відомості з питань, що виникають при перевірках;

- приймати рішення про застосування до суб’єктів підприємництва передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення та застосування цін.

З аналізу наведених норм випливає, що повноваження Державної інспекції з контролю за цінами регулюється Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13.12.2000 року № 1819, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари», а не Законом, як того вимагає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Таким чином, Державна інспекція з контролю за цінами законом прямо не уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності, а тому відповідач не має права здійснювати державний нагляд (контроль) за порядком декларування зміни ціни.

У чинному законодавстві України не передбачено визначення цін на продовольчі товари та відсутні терміни, які відкривають зміст понять «оптова ціна» та «оптово-відпускна ціна».

Листом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 17.03.1998 року № 15-03/29-192 передбачено визначення поняттям «оптова ціна», «відпускна ціна» та «роздрібна ціна», а саме:

«Роздрібна ціна» - це ціна, за якою реалізуються товари кінцевим споживачам;

«Ціна відпускна» - це ціна, за якою підприємство або збутова організація реалізують продукцію виробничим або торгівельним підприємствам для її наступного перероблення або реалізації;

«Ціна оптова» - це ціна товару за умови його продажу великими партіями (оптом).

Таким чином, «оптово-відпускна ціна» - це ціна, за якою підприємство або збутова організація реалізують продукцію виробничим або торговельним підприємствам для її наступного перероблення або реалізації, за умови її продажу великими партіями (оптом).

Також, у листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.04.2003 року № 18-43/1814-3 «Про врегулювання питання стосовно визначення поняття «Оптова ціна виробника», зокрема, вказано, що на даний час єдиної методики ціноутворення чинним законодавством та нормативно-правовими актами не передбачено. Типові положення з планування, обліку та калькуванню собівартості продукції (товарів та послуг) у галузях промисловості втратили чинність у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2003 року № 630.

Відсутність єдиної методики та Типових положень з планування, обліку та калькуванню собівартості продукції (товарів та послуг) у галузях промисловості, дає можливість закріплення питань встановлення цін за самими підприємствами.

Крім того, відповідно до п. 1 «Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами», затвердженими Наказом Міністерства економіки та з питань євроінтеграції від 11.07.2003 року № 1851, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотримані прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Тобто, зазначені Правила не регламентують порядок продажу виробленої продукції виробником.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом президента ЗАТ СП «Гер-Мар» № 34 від 27.12.2006 року встановлена оптова партія продажу продукції підприємства, а саме:

-          ковбасні вироби від 300 кг.;

-          напівфабрикати від 200 кг.

Зазначене свідчить про те, що декларуванню відповідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» із змінами, внесеними постановою КМУ від 06.08.2008 року № 709 «Про внесення змін до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» підлягає продаж ковбасних виробів суб’єктам підприємницької діяльності для її наступного перероблення або реалізації партією понад 300 кг.

Однак, у розрахунку надмірної виручки, отриманої підприємством, який був доданий до Акта № 775 від 11.12.2008 року відповідачем не зазначено жодного факту продажу ковбасних виробів партією, більш ніж 300 кг. за період з 1 грудня 2007 року по 30 листопада 2008 року.

Отже, зазначене свідчить про те, що протягом періоду з 1 грудня 2007 року по 30 листопада 2008 року позивачем взагалі не здійснювалась оптова торгівля ковбасними виробами вареними (крім вищого ґатунку), а здійснювалась лише роздрібна торгівля зазначеними виробами.

Таким чином, підприємство не було зобов’язано здійснювати декларування змін оптово-відпускних цін на продукцію власного виробництва, у тому числі на ковбасні вироби варені (крім вищого ґатунку).

Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворення визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Частиною 5 ст. 191 Господарського кодексу України встановлено, що державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються, зокрема, на продукцію (товари), що мають суттєве соціальне значення для населення.

Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: або державних фіксованих цін (тарифів); або граничних рівнів цін (тарифів); або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Однак, на такий вид товару, як ковбасні вироби варені (крім вищого ґатунку), чинним законодавством не встановлено ані державної фіксованої ціни, ані граничного рівня, ані граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Таким чином, формування ціни на ковбасні вироби не регулюється державою, а, отже, ціни на такий товар, як ковбасні вироби, є вільними. Тому відповідач відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» не уповноважений здійснювати контроль за вільними цінами.

Відносно самостійного встановлення цін на продукцію слід зазначити, що ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до частини 6 держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною 2 ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Як зазначалось вище, у Рішенні № 309 від 30.12.2008 року інспекцією зазначено, що позивачем порушено «Порядок декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222, який визначає механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, в тому числі і ковбасні вироби варені (крім вищого ґатунку).

Однак, закріплення дозвільного порядку погодження зміни суб’єктами господарювання оптово-відпускних цін на певні продовольчі товари обмежує суб’єктів господарювання у визначенні ціни на належний їм товар, що є обмеженням гарантованого Конституцією України права власників щодо розпорядження своєю власністю (ч. 1 ст. 41 Конституції України), створює загрозу усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, чим порушує визначені Основним Законом держави гарантії конституційного права на підприємницьку діяльність, за якими держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускається неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція (ч. 3 ст. 42 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України заборонено органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Таким чином, дозвільний порядок погодження зміни оптово-відпускних цін на певні продовольчі товари обмежує і право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що передбачено ч. 1 ст. 42 Конституції України.

Введення зазначених обмежень також порушують вимоги ч. 2 ст. 21 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, ч. 1 ст. 64 Конституції України, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України та ч. 4 ст. 13 Конституції України щодо забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання.

Крім того, як вбачається з зазначеного Порядку, він не встановлює здійснення регулювання ціни на ковбасні вироби варені з боку держави, а тому, цей порядок не є державним регулюванням ціноутворення та він не забороняє застосування ціни, яка не була задекларована.

Таким чином, не подання декларування зміни оптово-відпускних цін відповідно до «Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222, не можу бути визнано порушенням державної дисципліни цін і не тягне за собою обов’язку підприємства сплати економічної санкції.

Крім цього, жодним Законом України, як того вимагає ч. 4 ст. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не передбачено застосування економічних санкцій за порушення Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Однак, зазначена стаття стосується лише порушень державної дисципліни цін у сфері діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій. Тобто, в даному випадку, застосувати економічні санкції за порушення державної дисципліни ціни можливо лише у випадку одночасного порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій і не можливо її застосування при формуванні позивачем ціни на ковбасні вироби.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари» декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у п. 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом на 1 відсоток.

Як вбачається з наведеного пункту Постанови, декларуванню підлягає зміна цін у випадку, якщо протягом місяця ціни збільшуються тільки на 1%. Одночасно, зазначена Постанова не передбачає необхідності декларування зміни ціни у разі, якщо протягом місяця такі ціни збільшаться на 0.5% чи на 1.5% і більше відсотків. Тобто, у випадку, якщо ціни протягом місяця змінюються на менше або більш число відсотків від одиниці, така зміна не повинна буди задекларована суб’єктом господарювання відповідно до зазначеної вище Постанови.

Таким чином, Порядок зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари не забороняє застосування ціни, яка не була задекларована, а крім того, не встановлює обов’язку для суб’єктів господарювання здійснювати декларування ціни у випадку її зміни на відсоток, який більший або менший одиниці.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 298/519 від 03.12.2001 року, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

В актах перевірок, зокрема, зазначаються:

-          нормативні акти, які порушено суб’єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення;

-          детально відображається механізм скоєння порушення;

-          визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з яким вони здійснюються.

В Акті перевірки № 775 від 11.12.2008 року відповідач у розділі «Методика розрахунку надмірно отриманої виручки» зазначив, що станом на 01.11.2007 року оптово-відпускна ціна на ковбасу варену Чайну в штучній оболонці 2 ґатунку становила 14.95 грн./кг. з ПДВ. З 01.12.2007 року ціна зросла до 18.38 грн./кг. (зростання ціни – 22.9%). Декларування здійснено не було. Таким чином, підвищення ціни здійснено з порушенням діючого законодавства (постанова КМУ від 17.10.2007 року № 1222).

Враховуючи, що без декларування зростання ціни може відбутись не більше ніж на 1%, ціна у грудні 2007 року вища за 15.10 грн./кг. ((14.95 грн. х 1%)+14.95 грн.) є необґрунтованою.

У грудні 2007 року перевищення ціни на ковбасу варену Чайну в штучній оболонці 2 ґатунку становило 3.28 грн./кг. (18.38 грн./кг – 15.10 грн./кг). Отримана з порушенням порядку декларування виручка від реалізації 33.5 кг. цієї ковбаси у грудні 2007 року склала 109.38 грн. (3.28 грн./кг. х 33.5 кг.).

У січні 2008 року оптово-відпускна ціна вища за 15.25 грн./кг. ((15.10 грн. х 1%)+15.10 грн.) є необґрунтованою. Фактично у січня 2008 року ковбаса реалізовувалась за ціною 18.38 грн./кг. з ПДВ. Перевищення ціни становило 3.13 грн./кг. (18.38 грн./кг. – 15.25 грн./кг.). Отримана з порушенням порядку декларування виручка від реалізації 39.5 кг. ковбаси у січні 2008 року склала 123.53 грн. (3.13 грн./кг. х 39.5 кг.).

У лютому 2008 року оптово-відпускна ціна вища за 15.41 грн./кг. ((15.25 грн. х 1%)+15.25 грн.) є необґрунтованою. Фактично у лютому 2008 року ковбаса реалізовувалась за ціною 21.38 грн./кг. з ПДВ. Перевищення ціни становило 5.97 грн./кг. (21.38 грн./кг. – 15.41 грн./кг.). Отримана з порушенням порядку декларування виручка від реалізації 38.5 кг. ковбаси у лютому 2008 року склала 230.04 грн. (5.97 грн./кг. х 38.5 кг.).

Як вбачається з вищезазначеного Акту відповідач при розрахунку надмірно отриманої виручки використовував лише накладні підприємства щодо реалізації ковбаси вареної Чайної в штучній оболонці 2 ґатунку. Проте, відповідачем не зазначені ані номери, ані дати цих накладних.

Таким чином, в порушення вимог п. 3.2 зазначеної Інструкції, відповідачем не було зазначено у Акті перевірки № 775 від 11.12.2008 рок, на підставі яких саме документів первинного бухгалтерського обліку він дійшов до висновку, що позивачем здійснювався продаж продукції саме за оптово-відпускною ціною. Тобто, в Акті взагалі не зазначено, що продукція підприємством продавалась саме виробничим або торговельним підприємствам для їх подальшої переробки або реалізації.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем Рішення № 309 від 30.12.2008 року та таким, яке підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 227, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Спільного українсько-германського підприємства «Гер-Мар» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення № 309 від 30.12.2008 року - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 309 від 30.12.2008 року про застосування до Спільного українсько-германського підприємства «Гер-Мар» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-германського підприємства «Гер-Мар» (87594, Донецька область, м. Маріуполь, смт. Талаківка, вул. Річкова, 2; р/р 26009480197000 у ЗАТ «Донгорбанк» м. Донецька, МФО 334970, код ЄДРПОУ 23605711) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 квітня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 15 квітня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.