Рішення № 4797463, 14.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/516-2/201-36/265-11/29

14.07.09

За позовом

Національного технічного університету України “Київський

політехнічний інститут”

до

1) Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації,

2) Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Комунальне підприємство “Житлосервіс”

про

зобов’язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача Цірат Г.В. - представник

Від відповідачів Мостовий О.А. - представник

Від третьої особи Титаренко О.Є.- представник

Обставини справи:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані вимоги Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” про зобов’язання Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (відповідач-1), Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (відповідач-2) відновити стан земельної ділянки, наданій позивачу в користування, який існував до порушення прав, а саме: знести пандус та тротуар, який побудовано на земельній ділянці, що надана позивачу в користування, протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили; відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. Панаса Мирного, 17 та 19 протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили; відновити паркан, який огороджував земельну ділянку позивача згідно меж землевідведення, визначених Державним актом на право постійного користування землею від 18.07.2002, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82-4-00043, протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили; звільнити земельну ділянку позивача від всіх будівельних механізмів, додаткових споруд, будівельних матеріалів, тощо протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили; зобов’язання відповідачів здійснити благоустрій земельної ділянки позивача, на якій здійснювалося складання будівельних матеріалів та інші види робіт при будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17, протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2005 у справі № 3/516 позов задоволено повністю. Суд зобов’язав Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації відновити стан земельної ділянки, наданій у користування позивачу, який існував до порушення прав, а саме: знести пандус та тротуар, який побудовано на земельній ділянці, що надана позивачу в користування, відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. Панаса Мирного, 17 та 19, зобов’язано відповідачів здійснити благоустрій земельної ділянки позивача, на якій здійснювалося складування будівельних матеріалів та інші види робіт при будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17. Також суд стягнув з відповідачів судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2005 у справі № 3/516 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 у справі № 3/516 скасовано, справу передано на новий розгляд.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 3/516-2/201 позов задоволено частково. Суд зобов’язав Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради відновити стан земельної ділянки, наданий у користування позивачу, який існував до порушення прав, а саме знести пандус та тротуар, який побудовано на земельній ділянці, що надана в користування позивачу та відновити межовий знак, який було встановлено між земельними ділянками по вул. П. Мирного, 17 та 19 протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили, суд зобов’язав відповідачів здійснити благоустрій земельної ділянки позивача, на якій здійснювалось складування будівельних матеріалів та інші види робіт при будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. П. Мирного, 17 протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили. Суд стягнув з відповідачів судові витрати у справі. В частині стягнення збитків в сумі 39 093,20 грн. провадження у справі припинено. В частині вимог про зобов’язання забезпечити пожежну безпеку житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17, позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 3/516-2/201 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі № 3/516-2/201 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2008 у справі №3/516-2/201-36/265, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008, позов задоволено в повному обсязі. Зобов’язано Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити роботи по влаштуванню додаткового освітлення в приміщення східного фасаду будівлі учбового корпусу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” по вул. П. Мирного, 19 в місті Києві. Зобов’язано Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації відновити знищений межовий знак з земельною ділянкою Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” з боку побудованого будинку по вул. П. Мирного, 17 в місті Києві. Зобов’язано Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати на користь Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” компенсаційну виплату в розмірі 3 121,93 грн., що розглядається як компенсаційна виплата на відшкодування шкоди, яка була завдана Національному технічному університету України “Київський політехнічний інститут” внаслідок самовільного зайняття частини його земельної ділянки. Зобов'язано Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити частковий ремонт асфальтового покриття на території Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” біля корпусу № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання ним комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Зобов’язано Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації як замовника та забудовника житлового будинку за адресою вул. Панаса Мирного, 17 в місті Києві забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно до вимог Закону України “Про пожежну безпеку”. Стягнуто з Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на користь Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” 1 577,80 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, 475,44 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на користь Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” 1 577,80 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, 85,00 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 у справі №3/516-2/201-36/265 в частині абзацу другого резолютивної частини рішення залишити без змін. В решті рішення та постанова скасовані. Справа в цій частині направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного суду України від 19.03.2009 у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2009 у справі №3/516-2/201-36/265 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 справу № 3/516-2/201-36/265 прийнято до провадження під номером 3/516-2/201-36/265-11/29.

В ході нового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав. В остаточній редакції позовних вимог, викладених у відповідній заяві від 26.06.2009, а також з урахуванням уточнень, наданих представником позивача в судовому засіданні 14.07.2009 вимагав:

- встановити факт порушення відповідачами ст. 96, ст. 103 Земельного кодексу України;

- зобов’язати відповідача - Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі ст.ст. 106, 107 Земельного кодексу України та відповідних нормативних актів відновити знищений межовий знак з земельною ділянкою позивача з боку побудованого будинку по вул. П.Мирного, 17;

- зобов’язати відповідача - Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати позивачеві компенсацію на відшкодування шкоди у розмірі 3121,93 грн. за порушення земельної ділянки позивача;

- зобов’язати відповідача - Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити частковий ремонт та відновлення асфальтового покриття на території позивача по вул. Панаса Мирного, 19 (корпус №26) в місцях прокладання відповідачем –1 інженерних мереж до побудованого ним будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17;

- зобов’язати відповідача –1 як замовника житлового будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17 забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку».

Позов мотивовано наступними обставинами:

- відповідач-2 запроектував, а відповідач-1 розпочав та виконав будівництво житлового будинку в неприпустимій близькості до учбового корпусу позивача та порушив межі земельної ділянки позивача;

- в ході здійснення будівництва відповідачем-1 знищено крайній межовий знак, встановлений у крайній поворотній точці земельної ділянки, який відноситься до категорії довгострокових межових знаків;

- новозбудований будинок частково розташований на земельній ділянці, належній позивачу, у зв’язку з чим позивач має право на отримання відповідної компенсації. Розмір такої компенсації розраховано на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963;

- відповідач-1 винен у пошкодженні благоустрою земельної ділянки позивача, що межує з новозбудованим будинком, тому має здійснити частковий ремонт асфальтового покриття в місцях прокладання комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі;

- позивач не є замовником або забудовником житлового бунку по вул. Панаса Мирного, 17, відповідно, забезпечення пожежної безпеки житлового будинку є обов’язком відповідача-1.

Відповідач - Комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ” проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно акта від 28.02.2005 №060 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта по вул. Панаса Мирного, 17 вказаний будинок введено в експлуатацію. Акт підписаний усіма членами робочої комісії, зокрема, і представником державного пожежного нагляду, що підтверджує відсутність претензій до виконаних робіт з будівництва об’єкта. Огорожа побудована позивачем власними силами без врахування необхідних норм забезпечення пожежної безпеки. Вартість будівництва огорожі компенсована позивачу в повному обсязі.

Також відповідач-1 зазначає, що позивач не має повноважень для проведення розрахунку розміру шкоди за порушення меж земельної ділянки, оскільки здійснення такого розрахунку відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110, є компетенцією територіальних органів Держземінспекції.

Крім цього, відповідач-1 вказує, що згідно п. 2 ст. 106 Земельного кодексу України види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тому підприємство не має повноважень для відновлення межових знаків, як того вимагає позивач.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав. Представник відповідача-2 в судових засіданнях проти позову заперечував.

Третя особа проти позову заперечує, посилаючись на те, що здійснює експлуатацію та обслуговування житлового будинку з додержанням Правил утримання житлових будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Стосовно вимоги позивача про встановлення факту порушення відповідачами ст. 103 Земельного кодексу України.

Відповідно до рішення Київської міської ради VІІІ сесії ХХІІІ скликання від 24.05.2001 № 327/1303 “Про надання і вилучення земельних ділянок” Національному технічному університету України “Київський політехнічний інститут” надано земельну ділянку площею 0,04 га в постійне користування та обслуговування навчального корпусу та господарських будівель на вул. П. Мирного, 19 в м. Києві за рахунок земель міської забудови, оформлено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,85 га для експлуатації та обслуговування навчального корпусу та господарських будівель на вул. П. Мирного, 19 у Печерському районі м. Києва у зв’язку з балансовою приналежністю університету цих будівель та споруд.

Право постійного користування позивачем зазначеною земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виданим 18.07.2002 та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82-4-00043.

Рішенням Київської міської ради ІV сесії ХХVІ скликання від 24.04.2003 № 411-1/571 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” затверджено проект відведення земельної ділянки Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для будівництва житлового будинку на вул. П. Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва, передано Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,33 га для будівництва житлового будинку на вул. П. Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, у т.ч. площею 0,02 га в межах червоних ліній.

Відповідно до акту від 29.05.2003 межі зазначеної земельної ділянки площею 0,3344 га по вул. Панаса Мирного, 17 в м. Києві перенесені на місцевість.

20.06.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.04.2003 № 411-1/571 передає, а орендар приймає у короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку, місце розташування якої вул. П. Мирного, 17 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,3344 га для будівництва житлового будинку у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід’ємною частиною цього договору.

Статтею 103 Земельного кодексу України встановлено зміст добросусідства землекористувачів, який передбачає, що землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), тобто у цій нормі йдеться про неможливість використання особою свого права на шкоду іншим особам.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивачем заявлена вимога про встановлення факту порушення відповідачами ст. 103 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Чинним законодавством України не передбачена підвідомчість господарським судам спорів про визнання фактів та обставин, отже, викладені у позовній заяві вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовому захисту права, визначеного законом.

Встановлення юридичного факту може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами господарських правовідносин спору та вирішенні спору у позовному провадженні. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, вимога щодо встановлення факту не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача - Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі ст.ст. 106, 107 Земельного кодексу України та відповідних нормативних актів відновити знищений межовий знак з земельною ділянкою позивача з боку побудованого будинку по вул. Панаса Мирного, 17.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж, згідно зі ст. 107 Цивільного кодексу України, є дані земельно-кадастрової документації.

Позивач вказує, що в ході здійснення будівництва відповідачем-1 знищено крайній межовий знак, встановлений у крайній поворотній точці земельної ділянки, який відноситься до категорії довгострокових межових знаків, а тому відповідача слід зобов’язати відновити знищений межовий знак.

Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 №963-VІ).

Згідно ст. 1 вказаного Закону знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України "Про землеустрій", а також Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43.

Пунктом 1.14. Інструкції передбачено, що довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки (п.2.3, п.2.4 Інструкції).

З вищевикладених норм законодавства випливає, що безпосередньо встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності, а не на суміжного землекористувача чи, як в даному випадку вимагає позивач, на замовника будівництва, що здійснювалося на суміжній земельній ділянці.

Стаття 106 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачає лише участь відповідних власників та землекористувачів у процесіа встановлення та відновлення меж. Зокрема, ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України передбачено позитивний обов'язок суміжних землекористувачів сприяти "встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними". А контроль за збереженням межових знаків належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Доказів того, що в порушення процедури, передбаченої ст. 106 Земельного кодексу України, відповідачі ухилилися або перешкодили землевпорядній організації здійснити відновлення поворотних точок меж земельної ділянки та встановити відповідний межовий знак, суду не надано.

Також позивачем не доведено, що у знищенні межового знаку винен саме відповідач-1.

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, серед іншого, за знищення межових знаків (п.п. «е»).

Відповідальність за дане правопорушення передбачена ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою знищення громадянами межових знаків меж землекористувань тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказів притягнення посадових осіб відповідача-1 до адміністративної відповідальності за знищення межового знаку суду не надано.

За таких обставин, твердження позивача про порушення його прав відповідачами є недоведеним, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

3. Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача - Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати позивачеві компенсацію на відшкодування шкоди у розмірі 3121,93 грн. за порушення земельної ділянки позивача.

В обґрунтування позову в цій частині позивач вказує, що частина новозбудованого житлового будинку знаходиться на належній позивачу земельній ділянці. З огляду на недосягнення сторонами мирного врегулювання, факт часткового будівництва відповідачами частини житлового будинку по вул. Панаса Мирного, 17, на земельній ділянці позивача, враховуючи неможливість виправлення цього порушення у зв’язку з неможливістю руйнування побудованого житлового будинку, позивач вважає, що у відповідача-1 існує обов’язок протягом 10 робочих днів з моменту винесення рішення та в подальшому не пізніше 10 числа місяця лютого кожного наступного року сплачувати позивачу компенсаційну виплату в розмірі 3 121,93 грн., що розглядається як компенсаційна виплата на відшкодування шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки позивача. Розрахунок розміру компенсаційної виплати, що підлягає відшкодуванню відповідачем-1 позивачу, позивач здійснив за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як свідчать матеріали справи, у постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,85 га по вул. П. Мирного, 19 у Печерському районі м. Києва, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, виданим 18.07.2002 та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82-4-00043.

31.03.2003 між ДГО «Житло-Інвест»Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (інвестор), Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»(замовник) та ЗАТ «Побутрембуд»(генпідрядник-співінвестор) укладений інвестиційно-підрядний договір на виконання робіт по будівництву житлового будинку по вул. П.Мирного, 17.

За цим договором сторони домовилися здійснити будівництво житлового будинку №17 по вул. Панаса Мирного, а також ввести його в експлуатацію (п.1.1).

Згідно п. 3.2.1 договору замовник зобов’язався забезпечити розробку, затвердження і передачу генпідряднику-субінвестору проектно-кошторисної документації; здійснювати технічний нагляд та контроль за будівництвом (п. п.3.2.8, п.п.3.2.13).

Дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.09.2003 №0723-11ч/Р на будівництво вищевказаного житлового будинку, виданий Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», наявний в матеріалах справи.

Житловий будинок введено в експлуатацію 28.02.2005 згідно акта про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта №060.

Як свідчать обставини справи, житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою, що знаходиться у постійному користуванні у позивача. Окремі елементи цього будинку, зокрема, пандус, тераса, а також частина тротуару, побудовані на земельній ділянці, наданій позивачу у постійне користування, що є порушенням ст.96 Земельного кодексу України, якою передбачений обов’язок землекористувача не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок. Вказане підтверджується проведеною в справі судовою будівельно-технічною експертизою (висновки від 25.07.2005 №2509 та від 12.09.2006 №6862), та в ході нового розгляду справи відповідачами не оспорюється. Влаштування пандусу, як пояснили учасники судового процесу, викликано необхідністю забезпечення потреб мешканців будинку з фізичними вадами.

Доказів, які б спростували доводи позивача про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки внаслідок будівництва окремих елементів житлового будинку, відповідачі суду не надали.

Доводи, наведені відповідачами в минулих судових засіданнях, стосовно неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стафед»обов’язків за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт №1115/2, і, як наслідок, неправильні розрахунки по винесенню в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, що і спричинило спір з позивачем щодо меж земельної ділянки, не підтверджені документально. Згідно бази даних «Діловодство господарського суду»рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2007 у справі №25/522, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2007, Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафед»збитків в розмірі 49043,63 грн. за неналежне виконання договору №1115/2 на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Після введення будинку в експлуатацію було фактично закріплено його часткову побудову на земельній ділянці, що виділена позивачу, і використовувати надану земельну ділянку позивач не має змоги.

Отже, суд вважає доведеним факт порушення прав позивача на користування частиною належної йому земельної ділянки внаслідок зведення та влаштування відповідачами, як замовниками будівництва, на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування, пандусу, тераси та тротуару збудованого житлового будинку.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, у п. 1 якої вказано, що ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Пунктом 7 Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам проводиться територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619 (Офіційний вісник України, 2000 р., №44, ст. 1896).

Кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мін природи (п. 8 Методики).

Наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 (із змінами, внесеними наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 27.06.2008 № 84) затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Пунктом 2.2 Методичних рекомендацій шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинні бути відшкодовані власнику чи користувачу земельної ділянки.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки (п. 3.1 Методичних рекомендацій).

Перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки на якій вчинено правопорушення. Акт обстеження земельної ділянки складається в одному примірнику, який зберігається в інспекційному органі, що здійснив обстеження земельної ділянки. Копії акта обстеження, які надаються юридичним та фізичним особам (власникам чи користувачам земельних ділянок, на яких заподіяна шкода), а також на вимогу органів прокуратури, МВС, податкової інспекції, повинні бути завірені в установленому в діловодстві порядку (п. 4.1, 4.2 Методичних рекомендацій).

Акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (п. 4.3 Методичний рекомендацій).

Обстеження земельних ділянок, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, здійснюється на платній основі за їх письмовими зверненнями на підставі укладених договорів про виконання робіт. (п.4.7 Методичних рекомендацій).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, здійснюється територіальними органами Держземінспекції (п.5.1 Методичних рекомендацій).

Шкода (збитки), заподіяні державі, територіальній громаді, власнику чи користувачу земельної ділянки підлягають відшкодуванню протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення (направлення поштою) порушнику земельного законодавства розрахунку розміру заподіяної шкоди (збитків), а в разі оскарження або опротестування розміру заподіяної шкоди (збитків) - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення (п. 6.1 Методичних рекомендацій).

Пунктом 6.3 Методичних рекомендацій встановлено, що у разі відмови порушника земельного законодавства добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну користувачу земельної ділянки, територіальний орган Держземінспекції копію акта обстеження земельної ділянки разом із розрахунком розміру заподіяної шкоди, а також іншими матеріалами, які підтверджують факт вчинення правопорушення, та клопотанням про подання позову в суд направляють до відповідного органу прокуратури.

Кошти за шкоду (збитки), що заподіяні власникам чи користувачам земельних ділянок, перераховуються на рахунки фізичних чи юридичних осіб (власників чи користувачів земельних ділянок) (п. 7.3 Методичних рекомендацій).

Таким чином, законодавством передбачений чіткий механізм відшкодування шкоди (збитків), заподіяних землекористувачу внаслідок самовільного зайняття належної йому земельної ділянки. Землекористувач може ініціювати проведення перевірки територіальними органами Держземінспекції, які обстежують земельну ділянку, складають розрахунок розміру шкоди та направляють такий розрахунок правопорушнику. І лише в разі відмови правопорушника від сплати визначених у розрахунках сум спір передається на вирішення суду.

Шкода, заявлена позивачем до стягнення, розрахована на підставі вищевказаної Методики безпосередньо позивачем, в той час як Методикою встановлюється, що здійснення розрахунку розміру шкоди є виключною компетенцією територіальних органів Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель. Акт обстеження земельної ділянки, як передумова для здійснення розрахунку, компетентними органами не складався, розмір самовільно зайнятої земельної ділянки такими органами, як це передбачено Методикою, не визначався. Тому розрахунок шкоди, складений позивачем, не може розглядатися судом як допустимий доказ на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди.

Також позивачем не обґрунтовані нормативно вимоги стосовно періодичності виплати відповідачем суми компенсації, а також покладення обов’язку відшкодування заявлених до стягнення сум в майбутньому з відповідача-1.

За правилами ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам покладено на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян та юридичних осіб, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

На момент розгляду спору ні відповідач-1, ні відповідач-2 не є користувачем частини земельної ділянки, належної позивачу, яка зайнята пандусом, тротуаром. Договір оренди земельної ділянки під будівництво укладений між відповідачем - 2 та Київською міською радою 20.06.2003 строком на два роки, а експлуатацію та обслуговування будинку здійснює третя особа.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

4. Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача - Комунального підприємства “Житлоінвестбуд-УКБ” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснити частковий ремонт та відновлення асфальтового покриття на території позивача по вул. Панаса Мирного, 19 (корпус №26) в місцях прокладання відповідачем –1 інженерних мереж до побудованого ним будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17.

Стосовно встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення спір між сторонами, як пояснили представники сторін в судовому засіданні, врегульовано, оскільки відповідач-1 компенсував позивачу вартість встановленої огорожі.

Що ж до ремонту асфальтового покриття позивач наполягає на зобов’язанні відповідача-1 здійснити ці дії в примусовому порядку.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 24 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Статтею 19 зобов'язано підприємства, які здійснювали прокладку нових інженерних мереж, здійснити відновлення елементів благоустрою власними силами.

Стаття 42 зазначеного Закону встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою. Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, до відповідальності, передбаченої законом, не звільняє їх від обов'язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства. Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення. Шкода компенсується за фактичними витратами, затвердженими в установленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування, на облаштування одного квадратного метра території міста або базової вартості одного квадратного метра землі на відновлення порушеного стану об'єкта благоустрою або довкілля.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У п. 8.2 Правил забудови м. Києва закріплені основні вимоги щодо виконання будівельних робіт.

Згідно п.п. 8.2.1.Правил після отримання дозволу в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт за зверненням замовника Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва видає ордер на порушення благоустрою, зокрема на розробку котлованів, траншей, на роботи з вертикального планування території, інші земляні роботи, встановлення обмежувальних огорож. Ордер на вказані роботи видається на термін, визначений календарним планом у проекті організації будівництва або на підставі договору (підряду), який за обґрунтованим зверненням замовника може бути продовжений.

З матеріалів справи вбачається, що для виконання будівельно-монтажних робіт та прокладання зовнішніх інженерних комунікацій ЗАТ «Побутрембуд»(генпідряднику-співінвестору будівництва житлового будинку по вул. Панаса Мирного, 17) виданий ордер № 2001030478 на тимчасове порушення благоустрою частини земельної ділянки позивача по вул. Панаса Мирного,19, корпус №26.

Термін дії ордеру закінчився 01.01.2005. Будь-яке продовження терміну дії цього ордеру і відповідно продовження дії дозволу на порушення благоустрою земельної ділянки позивача неможливе, оскільки житловий будинок по вул. Панаса Мирного, 17, 28.02.2005 згідно до акту № 060 був закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію.

Факт пошкодження асфальтового покриття на земельній ділянці позивача по вул. Панаса Мирного,19, корпус №26 у зв’язку з прокладанням комунікаційних мереж відповідачі не заперечують. Більш того, листом № 114 від 12.10.2004 Головне управління житлового забезпечення гарантувало здійснення часткового ремонту асфальтового покриття на території позивача біля корпусу № 26 по вул. Панаса Мирного, 19 та відновлення існуючого асфальтове покриття в місцях прокладання комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення.

Однак, після здійснення робіт з прокладання інженерних мереж благоустрій на земельній ділянці позивача відповідачем - 1, як замовником будівництва, не відновлено.

Оскільки обов’язок відновлення елементів благоустрою прямо передбачений нормами Закону України “Про благоустрій населених пунктів” позовна вимога про зобов'язання відповідача-1 здійснити частковий ремонт асфальтового покриття та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання у зв’язку з будівництвом на суміжній земельній ділянці житлового будинку визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

5. Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача –1 як замовника житлового будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17 забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку».

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Позов –це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого поданий позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Позивач вказує, що відповідач-2 повинен привести проектну документацію на житловий будинок до вимог чинного законодавства України та здійснити необхідні заходи щодо відповідності побудованого будинку нормам чинного законодавства України “Про пожежну безпеку”. Також позивач, з посиланням на лист управління пожежної безпеки ГУМВС України в м. Києві № 25/5/4064вх від 26.07.2006, лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 07-10218 від 29.11.2006, вказує, що при проектування житлового будинку по вул. П.Мирного, 17, замовник планував виконати проїзд пожежних автомобілів, однак фактично вимоги пожежної безпеки відповідачем-2 не виконані, проїзд не влаштовано.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Однак, відповідно до п. 4 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 № 508 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку»здійснення державного пожежного нагляду покладено на Державну пожежну охорону, до складу якої, згідно п. 2 Положення, входять: Державний департамент пожежної безпеки МНС, територіальні та місцеві органи державного пожежного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підрозділи, допоміжні служби, науково-дослідні установи, пожежно-технічні навчальні заклади, підприємства, Державний центр сертифікації МНС.

Здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами, застосовування штрафні санкції до підприємств, установ і організацій у разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду та інш. є компетенцією органів Держпожежнагляду (п. 9 Положення).

Оскільки згідно вищенаведених положень законодавства саме органи Держпожежнагляду наділені повноваженнями вимагати усунення будь-яких порушень правил пожежної безпеки, суд вважає, що факт порушення прав позивача як такий відсутній. Тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача –1 як замовника житлового будинку за адресою: вул. Панаса Мирного, 17 забезпечити пожежну безпеку зазначеного житлового будинку згідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на позивача та відповідача-1 в рівних частинах з огляду на те, що спір носить немайновий характер, та усі вимоги, які розглядалися судом по суті, пред’явлені позивачем відповідачу-1.

Керуючись ст.ст. 33,44, 49, п.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ»Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, код 31958324) здійснити частковий ремонт асфальтового покриття на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37, корпус № 1, код ЄДРПОУ 02070921) по вул. Панаса Мирного, 19, корпус № 26 та відновити існуюче асфальтове покриття в місцях прокладання комунальних мереж та встановлення залізобетонної огорожі згідно меж землевідведення Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37, корпус № 1, код 02070921).

3. В частині позовних вимог про встановлення факту порушення Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ»Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Головним управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ст. 103 Земельного кодексу України провадження у справі припинити.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ»Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, код 31958324) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(03056, м. Київ, пр-т Перемоги, 37, корпус № 1, код 02070921) 1 577,80 грн. витрат на оплату проведеної судової експертизи, 280,22 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М.Смирнова

Дата підписання: 11.08.2009