Рішення № 4796997, 11.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2009

Справа №2-2/11099-2008

за позовом - ТОВ "Фортекс ЛТД" (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп.1; поштова адреса: 03037, м. Київ, а/с 175)

до відповідача - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" (95022, м. Сімферополь, вул. Бела Куна, 21, оф. 118; м. Сімферополь, 11-ий км. Московського шосе)

про стягнення 241 639,33грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Петров - представник, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 122 889грн.38коп., пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 8 877грн.16коп., штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 40 502грн.03коп., 3% річних з простроченої суми у розмірі 1 109грн.64коп., суму збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні у розмірі 38 658грн.20коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договори купівлі-продажу від 14.7.2008 р. №14/07-08-Б та поставки від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б, згідно яких позивач відпустив відповідачу товар. Проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, не здійснив повну оплату за поставлений товар, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

26 лютого 2009 р. відповідач у судовому засіданні усно надав пояснення суду, що договори не укладались, частину боргу сплатив, що відображено у протоколі судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.3.2009 р. надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що відповідач визнає, що відповідно накладних ним було отримано товар. Станом на 24.3.2009 р. відповідачем здійснена часткова оплата, також відповідач зобов’язується погасити суму заборгованості протягом року, але відповідач не погоджується зі ствердженням позивача, що між ними укладались письмові договори. Таким чином, відповідач у вказаному вище відзиві просить суд вирішити питання щодо стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 122 889грн.38коп. та надати розстрочку виконання рішення на 12 місяців, в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 23.4.2009 р. надав суду заяву від 22.4.2009 р. №24/04/09 про збільшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар в сумі 122 889грн.38коп., інфляційне збільшення суми боргу за період 02.10.2008 р. по 23.4.2009 р. на суму 14 255грн.17коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 19 253грн67коп, штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 87 844грн.87коп., 3%річних з простроченої суми у розмірі 2 406грн.71коп., суму збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні у розмірі 38 658грн.20коп.

Представник позивача у судовому засіданні 16.6.2009 р. надав суду клопотання від 15.6.2009р. №46/06/09 про уточнення позовних вимог, до якого надає розрахунки за договором від 14.7.2008р. №14/07-08-Б, а саме: 71 516грн.45коп. основного боргу, 18 022грн.15коп. інфляційних, 9 108грн.71коп. пені, 17 879грн.11 штрафу, 1 813грн.29коп. річних, 21 519грн46коп. – збитки від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 14.7.2008р. №14/07-08-Б - 139 859грн.16коп.; за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б позивач просить суд стягнути 51 372грн.93коп. основного боргу, 12 945грн.98коп. інфляційних, 6 388грн.06коп. пені, 12 843грн.23коп. штрафу відповідно до п.5.3. договору, 1 091грн.07коп. річних, 17 138грн.90коп. збитків від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б – 101 780грн.17коп.

6 липня 2009 р. від позивача надійшов №52/06/09 від 30.6.2009р про уточнення розміру позовних вимог, до якого залучений розрахунок позовних вимог за двома договорами, а саме: за договором від 14.7.2008 р. №14/07-08-Б 71 516грн.45коп. основного боргу, 10 238грн10коп. інфляційних, 9 003грн64коп. пені, 17 879грн.11коп штрафу, 2 176грн.10коп. річних, 29 623грн96коп. – збитки від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 14.7.2008р. №14/07-08-Б - 140 437грн37коп.; за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б позивач просить суд стягнути 51 372грн.93коп. основного боргу, 7 223грн85коп. інфляційних, 6 178грн.17коп. пені, 12 843грн.23коп. штрафу відповідно до п.5.3. договору, 1 326грн.73коп. річних, 23 109грн26коп. збитків від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б – 102 054грн18коп. Також позивач просить суд вважати суму 245 462грн.63коп. уточненою ціною позову.

Представник позивача 03.7.2009р у судовому засіданні надав суду пояснення від 03.7.2009 р. №55/07/09, у якому зазначено, що рахунок-фактура №2773 від 11.07.2008 р., на який є посилання в п.1.1 договору купівлі-продажу від 14.7.2008 р. №14/07-08-Б, та рахунок фактура №Ф-11102773 від 11.7.2008 р. є одним і самим рахунком – фактури.

7 серпня 2009 року до суду від позивача надійшов №63/07/09 від 30.7.2009р про уточнення розміру позовних вимог, до якого залучений розрахунок позовних вимог за двома договорами, а саме: за договором від 14.7.2008 р. №14/07-08-Б 71 516грн.45коп. основного боргу, 10 238грн10коп. інфляційних, 8 558грн46коп. пені, 17 879грн.11коп. штрафу, 2 176грн.10коп. річних, 29 623грн96коп. – збитків від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 14.7.2008р. №14/07-08-Б - 139 992грн18коп.; за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б позивач просить суд стягнути 51 372грн.93коп. основного боргу, 7 223грн85коп. інфляційних, 5 890грн.07коп. пені, 12 843грн.23коп. штрафу відповідно до п.5.3. договору, 1 326грн.73коп. річних, 23 109грн26коп. збитків від порушення грошових зобов’язань внаслідок зміни курсу ЄВРО по відношенню до гривні, а всього за договором від 05.8.2008 р. №Ф-05/08-08-Б – 101 766грн07коп.

У судовому засіданні представник позивача усно зазначив суду, що загальний розмір позовних вимог за двома договорами 241 758грн25коп., що відображено у протоколі судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Позивач, з урахуванням 63/07/09 від 30.7.2009р про уточнення розміру позовних вимог, звернувся у суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 122 889грн.38коп., пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 14 448грн.53коп., штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 30722грн.34коп., 3% річних з простроченої суми у розмірі 3 502грн.83коп., інфляційних у розмірі 17 461грн95коп, суми збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні у розмірі 52 733грн.22коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладені між сторонами відповідно до ст..207 Цивільного кодексу України шляхом факсограм (технічного засобу зв’язку) договори купівлі-продажу №14/07-08-Б від 14.7.2008р та поставки №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2,3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що письмової згоди сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, як то передбачено ч.3 ст.207 ЦК України, у сторін нема, позивачем не представлено до суду оригіналів договорів з підписами та мокрими відбитками печаті, більш того відповідач заперечує факт укладення у письмовій формі договорів купівлі-продажу №14/07-08-Б від 14.7.2008р та поставки №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р.

Проте, давши оцінку діям сторін, які полягають у тому, що відповідно до видаткових накладних №Ф-00002074 від 15.7.2008р на суму 48 656грн45коп, №Ф-00002075 від 15.7.2008р на суму 22 860,00грн, №Ф-00002328 від 07.8.2008р на суму 36 164грн96коп, №Ф-00002627 від 02.9.2008р на суму 30 207грн97коп Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" був поставлений, а представниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ", відповідно до довіреностей серії ЯПЕ №139858 від 14.7.2008р виданої на ім’я Потеряєва С.М. та серії ЯПЕ №139868 від 07.8.2008р виданої на ім’я Дьяченко В.А. отриманий товар на загальну суму 137 889грн38коп., суд дійшов до висновку, що між сторонами склалися відносини по поставці.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, аналіз змісту укладеного між сторонами правочину, дає суду підстави для висновку про наявність у відповідача зобов’язання по оплаті отриманого товару, тоді як Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином виконано не було, товар був оплачений лише частково у сумі 15 000,00грн, що підтверджується банківською випискою від 03.9.2008р, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 122 889грн38коп, яка підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, відповідно до його відзиву на позовну заяву.

Сума боргу у розмірі 122 889грн38коп за поставлений товар на момент розгляду спору відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті коштів у розмірі 122889грн38коп та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Більш того, відповідач, відповідно до відзиву на позовну заяву, наданому 24.3.2009р суду у судовому засіданні, позовні вимоги у частині стягнення 122 889грн38коп боргу визнає.

Таким чином, враховуючи також те, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 122 889грн38коп, 3% річних з простроченої суми за період з серпня 2008р по червень 2009р у розмірі 3502грн.83коп., інфляційних за період з серпня 2008р по травень 2009р. у розмірі 17 461грн95коп, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо того, що договори письмово не укладалися, у видаткових накладних, відповідно до яких відповідачем був отриманий товар, також не вказані строки оплати, претензія та рахунки – фактури не отримувалися, а також посилання відповідача на ст..530 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося, частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 14 448грн.53коп., штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 30 722грн.34коп та суми збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні у розмірі 52 733грн.22коп., то вказані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Позивач в обґрунтування даних вимог посилається на п.2.5,5.1,5.2 договору №14/07-08-Б від 14.7.2008р та п.2.8,5.2,5.3 договору №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р, які, на думку позивача, укладені між сторонами у письмовій формі, але як вже зазначалося, позивачем не представлені суду докази укладення вказаних договорів у письмовій формі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в обґрунтування письмового укладення договорів посилається на ч.2 ст.205 ЦК України, а також на те, що відповідач своїми діями підтвердив факт укладення договорів, а саме: отримав товар та частково оплатив його, тоді як документи, що супроводжували поставку товару та його оплату містять посилання на договори №14/07-08-Б від 14.7.2008р та №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р.

Дійсно, як вже зазначалося, відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, але а ні ця норма, а ні яка інша норма діючого законодавства не передбачає, що правочин, підтверджений діями сторін, вважається вчиненим саме у письмовій формі.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, враховуючи відсутність укладених у письмовій формі угод про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу та пені, оскільки, як вже зазначалося, сторонами не було укладено договори купівлі-продажу №14/07-08-Б від 14.7.2008р та поставки №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р шляхом факсограм (технічного засобу зв’язку) у відповідності з вимогами діючого законодавства, а саме ч.3 ст.207 ЦК України, тобто неможна вважати договори купівлі-продажу №14/07-08-Б від 14.7.2008р та поставки №Ф-05/08-08-Б від 05.8.2008р укладеними у письмовій формі, а також те, що позивач не обґрунтував іншими нормами матеріального права, які б передбачали обов’язок відповідача сплатити пеню та штраф, а також розмір та порядок нарахування пені та штрафу, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 14 448грн.53коп. та штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 30 722грн.34коп необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

В обґрунтування вимоги про стягнення суми збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні позивач посилається ще й на ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, з вказаної норми витікає, що вона підлягає застосуванню лише до зобов’язань визначених у грошовому еквіваленті іноземної валюти, тоді як по видатковим накладним №Ф-00002074 від 15.7.2008р на суму 48 656грн45коп, №Ф-00002075 від 15.7.2008р на суму 22 860,00грн, №Ф-00002328 від 07.8.2008р на суму 36 164грн96коп, №Ф-00002627 від 02.9.2008р на суму 30 207грн97коп валютою зобов’язання являється гривня.

Виходячи зі всього вищенаведеного не підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення суми збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні (збитку) у розмірі 52 733грн.22коп., оскільки не обґрунтовані а ні нормами закону, а ні будь – якими іншими доказами.

Розглянувши заяву ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ", викладену у відзиві на позовну заяву, наданому 24.3.2009р суду у судовому засіданні, про надання розстрочки виконання на 12 місяців у частині стягнення 122 889грн38коп боргу, дослідивши представлені докази, судом встановлено, що клопотання заявника не підлягає задовольнянню, тому що, відповідно до ст. 121 ГПК України господарський суд може надати розстрочку (відстрочку) виконання рішення у виняткових випадках, залежно від обставин справи і тільки при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.9.1996р №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121Господарського процесуального Кодексу України»).

Перевіряючи обґрунтованість заяви ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" про надання розстрочки виконання на 12 місяців у частині стягнення 122 889грн38коп боргу, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність допустимість засобів доказування, обов’язку доказування і подання доказів (Постанова Пленуму ВС України від 27 лютого 1981р №1).

Відповідно до ст. 33 ГПК України ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" повинно було довести ті обставини, на які воно посилається, як на підставу своїх вимог, викладених у вищезазначеній заяві.

Відповідач не надав доказів, що підтверджують винятковість случаю для надання розстрочки виконання рішення, наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, які є підставою для надання розстрочення виконання на 12 місяців у частині стягнення 122 889грн38коп боргу заявником не доведена. Крім цього, відповідач не надав належних доказів у обґрунтування неможливості виконання рішення. Відповідач також не надав яких-небудь доказів вишукування можливостей погашення виниклої заборгованості.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 11.9.2009р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 11.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 22,49,75,77,82,84,85,121 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти №63/07/09 від 30.7.2009р про уточнення розміру позовних вимог.

2. У задоволенні заяви ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" про розстрочення виконання на 12 місяців у частині стягнення 122 889грн38коп боргу відмовити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ТІСІ" (95022, м. Сімферополь, вул. Бела Куна, 21, оф. 118; м. Сімферополь, 11-ий км. Московського шосе, п/р 2600030280 у філії АБ «Діамант», МФО 324009, ІНН 31284702) на користь ТОВ "Фортекс ЛТД" (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп.1; поштова адреса: 03037, м. Київ, а/с 175, п/р 26002005100901 у ВАТ «Сведбанк» м.Київ, МФО 300164, ІНН 31513270) 122 889грн38коп боргу, 3502грн.83коп річних, 17 461грн95коп інфляційних, 1 438грн54коп державного мита, 70грн21коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. У частині стягнення 14 448грн.53коп пені, 30 722грн.34коп штрафу та 52 733грн.22коп збитків від збільшення вартості товару пропорційно зміні курсу ЄВРО по відношенню до гривні відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.