Постанова № 4796975, 16.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2009 р.                                                                       справа № 2а-36971/08/0570

час прийняття постанови: 16.00 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.,

за участю:

представників позивача –                     Беро А.Л., Жаркової О.Г.

представника відповідача – Заікіна О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Візаві” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо винесення першої податкової вимоги від 03.11.2008 №1/890 на суму 3232,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Візаві”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною першої податкової вимоги від 03.11.2008 №1/890 на суму 3232,67 грн.

Клопотанням від 11.02.2009 позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними дії Слов’янської ОДПІ щодо винесення першої податкової вимоги №1/890 від 03.11.2008 на суму 3232,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним здійснено перерахування грошових коштів в рахунок оплати орендної плати за землю платіжним дорученням, яке прийнято банківською установою до виконання. Вчасно надавши банку платіжне доручення, підприємство виконало податкові зобов’язання перед бюджетом в повному обсязі. За таких обставин сума податку не надійшла до бюджету з вини банку. Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету, якщо це сталося з вини банку. На думку позивача, визначальним є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку до бюджету. Якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред’явлена вимога про перерахування податкових платежів. Окрім цього позивач зазначає, що за змістом Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” погашення податкового боргу пов'язується саме з датою подачі платіжного документу в банк. Щодо зазначення в податковій вимозі про виникнення права податкової застави, то оскільки факту несплати податкового зобов’язання у встановлені строки не встановлено, підстав виникнення податкової застави не вбачається.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Закону України „Про систему оподаткування” обов’язок щодо сплати податків припиняється із сплатою податку. З урахуванням положень Бюджетного кодексу України, податки визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Відповідач зазначає, що згідно з роз’ясненням Вищого арбітражного суду України обов’язок із сплати податку вважається виконаним лише у разі надходження відповідних сум до бюджету. Відповідно до повноважень органів державної податкової служби України, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, податкові органи здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів. За таких обставин, спрямовуючи на адресу позивача першу податкову вимогу, податкова інспекція діяла у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство „Візаві” зареєстроване як юридична особа 18.12.1995, ідентифікаційний код юридичної особи 24068600. Закрите акціонерне товариство „Візаві” є суб’єктом плати за землю відповідно до положень ст. 5 Закону України „Про плату за землю” та перебуває на податковому обліку в Слов’янській ОДПІ як платник окремих податків.

ЗАТ „Візаві” подана до Слов’янської ОДПІ податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, відповідно до якої визначений розмір орендної плати, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у загальному розмірі 41129,86 грн., в тому числі 3427,49 грн. щомісячно з січня по листопад, та 3427,47 грн. за грудень 2008 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про плату за землю” податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

22.10.2008 ЗАТ „Візаві” надано до Філії „Головне управління Промівестбанку в Донецькій області” платіжне доручення №1950 на перерахування орендної плати за землю за вересень 2008 року. Зазначене платіжне доручення одержано банком 22.10.2008, тобто, в межах законодавчо встановленого строку для сплати орендної плати за землю.

Прийняття такого платіжного доручення до виконання підтверджується й листом банківської установи від 31.10.2008 №04-05/163, відповідно до якого на звернення позивача зазначено, що розрахунки будуть здійснюватися після розгляду тимчасовою адміністрацією.

У зв’язку з ненадходженням суми орендної плати за землю до бюджету, податковим органом надіслана на адресу позивача перша податкова вимога від 03.11.2008 №1/890, в якій зазначається про наявність податкового боргу в сумі 3232,67 грн., заявлена вимога про термінову сплату зазначеної суми та попереджено про право податкової застави на активи платника.

Звільнення активів ЗАТ „Візаві” з-під податкової застави відбулося 25.12.2008, про що свідчить повідомлення Слов’янської ОДПІ від 12.01.2009 №633/10/24-013-3.

Відповідно до преамбули Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб’єктів переказу.

Відповідно до п.1.24 ст.1 зазначеного Закону переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

З урахуванням положень ст.21, ст.22 такого Закону ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документу, зокрема, платіжного доручення. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документу на виконання.

За таких обставин позивачем відповідно до вимог чинного законодавства 22.10.2008 ініційовано переказ належної до сплати суми орендної плати за землю за вересень 2008 року до відповідного бюджету.

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. З огляду на наведену норму при вирішенні питання щодо наявності у платника податків обов’язку сплатити податок, не зарахований до бюджету з вини банку, визначальним є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Коли це не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16 5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Саме з поданням платником податків до банківської установи платіжного доручення цей Закон пов’язує настання правових наслідків.

Системний аналіз Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, підпункту 16.5.3, дає підстави для висновку про помилковість твердження щодо наявності у позивача обов’язку сплатити до бюджету суму податкового зобов’язання, щодо якої ним у встановленому порядку ініційовано відповідне перерахування. Так, згаданим підпунктом встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Саме для банку, а не для платника податків розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку.

Зазначені вище положення дають змогу дійти висновку про припинення обов’язку платника податків щодо сплати податкових зобов’язань у разі подання до банківської установи платіжного доручення на перерахування належних суми податків до бюджету та прийняття такого доручення до виконання банком, оскільки саме з цим моментом законодавцем пов’язана сплата податку.

Таке узгоджується з положеннями п.32.2 ст.32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів”, відповідно до якого у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу (тобто, строків зарахування суми переказу на рахунок отримувача), платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Тобто, надсилання податкової вимоги пов’язано виключно з фактом існування у платника податків податкового боргу (не сплаченого в встановлені строки податкового зобов’язання).

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами доводиться сплата позивачем податкового зобов’язання з орендної плати за землю до бюджету у встановлені строки, відповідно, твердження про наявність у нього податкового боргу є необґрунтованим.

Наявність у позивача податкового боргу з інших підстав, ніж з орендної плати за землю за вересень 2008 року, не підтверджується матеріалами справи. Відсутність іншого боргу не заперечується й податковим органом.

За таких обставин винесення та надсилання на адресу ЗАТ „Візаві” податкової вимоги №1/890 від 03.11.2008 є протиправним, оскільки у податкового органу були відсутні правові підстави для таких дій.

Окрім цього, попередження в п.1 податкової вимоги щодо обов’язку сплатити штраф та щодо нарахування пені на суму податкового боргу суперечить положенням пп. 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які звільняють платника податків від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету з вини банку.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом не доведена правомірність винесення та надіслання ЗАТ „Візаві” першої податкової вимоги №1/890 від 03.11.2008.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо винесення першої податкової вимоги від 03.11.2008 №1/890 на суму 3232,67 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Візаві” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо винесення першої податкової вимоги від 03.11.2008 №1/890 на суму 3232,67 грн. задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції щодо винесення першої податкової вимоги від 03.11.2008 №1/890 на суму 3232,67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Візаві”, код ЄДРПОУ 24068600, м. Донецьк, вул. Щорса, 26-А, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 березня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.03.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.