Рішення № 47957234, 05.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2015 Справа № 905/413/15

Cуддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Краматорськ в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» м.Димитров Донецька область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення суми основного боргу у розмірі 6081,14грн., 3% річних у розмірі 247,27грн., інфляційних витрат у розмірі 1323,52грн.

Представники сторін:

прокурор: не явився

від позивача: не явився

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Селидівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Краматорськ в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» м.Димитров Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі 6081,14грн., 3% річних у розмірі 247,27грн., інфляційних витрат у розмірі 1323,52грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на поставку теплової енергії №62 від 01.10.2012р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 6081,14грн.

Нормативно позовні вимоги прокурор обґрунтовує ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 216, 217, 218, 343 Господарського кодексу України.

Розглянувши надані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2012р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі директора відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» ОСОБА_2 (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач), укладено договір на поставку теплової енергії №62.

Відповідно до п.1.1 Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 3.2 Договору передбачені зобов'язання споживача теплової енергії.

Згідно з п.3.2.3 Договору, споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011р. та складають: теплова енергія 1Гкал -905,70грн. (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до діючого законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 Договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з « 01» 10.2012р. та діє до « 01» 10.2013р.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Також між сторонами були підписані додатки №1, №2, №3, №4, №5 до договору №62 від 01.10.2012р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», «Правилами користування тепловою енергією» Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором на поставку теплової енергії №62 від 01.10.2012р., про що свідчать акти на включення опалення від 16.10.2012р., від 05.10.2013р., від 29.10.2014р. за адресою: вул.Карла Маркса, 25. (а.с. 22, 47, 76)

На виконання умов договору на поставку теплової енергії №62 від 01.10.2012р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №107 від 30.11.2012р. на суму 324, 16грн.; №178 від 31.12.2012р. на суму 316,93грн.; №214 від 31.01.2013р. на суму 409,34грн.; №279 від 28.02.2013р. на суму 310,19грн.; №340 від 31.03.2013р. на суму 304,28грн.; №404 від 22.04.2013р. на суму 83,15грн. (а.с.24-29); №47 від 31.10.2013р. на суму 147,18грн.; №51 від 14.11.2013р. на суму 287,47грн.; №171 від 31.12.2013р. на суму 353,62грн.; №229 від 31.01.2014р. на суму 350,57грн.; №277 від 28.02.2014р. на суму 304,43грн.; №335 від 31.03.2014р. на суму 261,83грн.; №392 від 17.04.2014р. на суму 21,00грн. (а.с.49-53); №31 від 31.10.2014р. на суму 13,57грн.; №48 від 19.11.2014р. на суму 344,52грн.; №117 від 24.12.2014р. на суму 540,60грн.; №175 від 31.01.2015р. на суму 710,16грн.; №243 від 28.02.2015р. на суму 133,55грн.; №316 від 31.03.2015р. на суму 864,59грн. (а.с.78-83), всього на суму 6081,14грн.

Дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені.

Про факт отримання відповідачем рахунків свідчать підписи відповідача ОСОБА_1 на рахунках. Рахунки №107 від 30.11.2012р., №214 від 31.01.2013р., №340 від 31.03.2013р., №404 від 22.04.2013р. направлені відповідачу поштою.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором на поставку теплової енергії №62 від 01.10.2012р. складає 6081,14грн., яка підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача 3% річних у розмірі 247,27 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1323,52грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 181,01грн.: за рахунком №107 від 30.11.2012р. на суму 324,16грн., за період 17.12.2012р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 22,25грн.; за рахунком №178 від 31.12.2012р. на суму 316,93грн. за період з 03.01.2013р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 21,10грн.; за рахунком №214 від 31.01.2013р. на суму 409,34грн. за період з 11.02.2013р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 26,21грн.; за рахунком №279 від 28.02.2013р. на суму 310,19грн. за період з 11.03.2013р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 19,15грн.; за рахунком №340 від 31.03.2013р. на суму 304,28грн. за період з 29.04.2013р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 17,56грн; за рахунком №404 від 22.04.2013р. на суму 83,15грн. за період з 29.04.2013р. по 31.03.2015р.-3% річних у розмірі 4,80грн.; за рахунком №47 від 31.10.2013р. на суму 147,18грн. за період з 11.11.2013р. по 31.03.2015р.- 3% річних у розмірі 6,12грн.; за рахунком №51 від 14.11.2013р. на суму 287,47грн. за період з 11.12.2013р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 11,25грн.; за рахунком №171 від 31.12.2013р. на суму 353,62грн. за період з 13.01.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 12,88грн.; за рахунком №229 від 31.01.2014р. на суму 350,57грн. за період з 11.02.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 11,93грн.; за рахунком №277 від 28.02.2014р. на суму 304,43грн. за період з 11.03.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 9,66грн.; за рахунком №335 від 31.03.2014р. на суму 261,83грн. за період з 11.04.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 7,64грн.; за рахунком №392 від 17.04.2014р. на суму 21,00грн. за період з 11.05.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 0,56грн.; за рахунком №31 від 31.10.2014р. на суму 13,57грн. за період з 11.11.2014р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 0,16грн; за рахунком №48 від 19.11.2014р. на суму 344,52грн. за період з 11.12.2014р. по 31.03.2015р.-3% річних у розмірі 3,14грн.; за рахунком №117 від 24.12.2014р. на суму 540,60грн. за період з 12.01.2015р. по 31.03.2015р.-3% річних у розмірі 3,51грн.; за рахунком №175 від 31.01.2015р. на суму 710,16грн. за період з 11.02.2015р. по 31.03.2015р.-3% річних у розмірі 2,86грн.; за рахунком №243 від 28.02.2015р. на суму 133,55грн. за період з 11.03.2015р. по 31.03.2015р. -3% річних у розмірі 0,23грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 66,26грн., суд відмовляє.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 2148,91грн.: за рахунком №107 від 30.11.2012р. на суму 324,16грн., за період з січня 2013р. по березень 2015р.- інфляційні витрати у розмірі 165,16грн.; за рахунком №178 від 31.12.2012р. на суму 316,93грн. за період з січня 2013р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 161,48грн.; за рахунком №214 від 31.01.2013р. на суму 409,34грн. за період з лютого 2013р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 207,33грн.; за рахунком №279 від 28.02.2013р. на суму 310,19грн. за період з березня 2013р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 157,57грн.; за рахунком №340 від 31.03.2013р. на суму 304,28грн. за період з травня по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 154,57грн.; за рахунком №404 від 22.04.2013р. на суму 83,15грн. за період з травня 2013 р. по березень 2015р - інфляційні витрати у розмірі 42,24грн.; за рахунком №47 від 31.10.2013р. на суму 147,18грн. за період з листопада 2013р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 75,44грн.; за рахунком №51 від 14.11.2013р. на суму 287,47грн. за період з грудня 2013 р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 146,48грн.; за рахунком №171 від 31.12.2013р. на суму 353,62грн. за період з січня 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 177,53грн.; за рахунком №229 від 31.01.2014р. на суму 350,57грн. за період з лютого 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 174,95грн.; за рахунком №277 від 28.02.2014р. на суму 304,43грн. за період з березня 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 149,20грн.; за рахунком №335 від 31.03.2014р. на суму 261,83грн. за період з квітня 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 199,93грн.; за рахунком №392 від 17.04.2014р. на суму 21,00грн. за період з травня 2014р. по березень 2015р.- інфляційні витрати у розмірі 8,64грн.; за рахунком №31 від 31.10.2014р. на суму 13,57грн. за період з листопада 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 3,56грн.; за рахунком №48 від 19.11.2014р. на суму 344,52грн. за період з грудня 2014р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 82,33грн.; за рахунком №117 від 24.12.2014р. на суму 540,60грн. за період з січня 2015р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 109,68грн.; за рахунком №175 від 31.01.2015р. на суму 710,16грн. за період з лютого 2015р. по березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 118,40грн.; за рахунком №243 від 28.02.2015р. на суму 133,55грн. за період березень 2015р. - інфляційні витрати у розмірі 14,42грн.

Оскільки, суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 1323,52грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат ( тобто не менше 1827,00 грн., та не більше 73080,00 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк, відокремлений підрозділ «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» (85327, Донецька область, м.Димитров, мкр-н Молодіжний, б.16-А, ЄДРПОУ 38311229) суму основного боргу у розмірі 6081 (шість тисяч вісімдесят одна) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 01 коп., інфляційні витрати у розмірі 1323 (одна тисяча триста двадцять три) грн. 52коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 66,26грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.08.2015р.

Надруковано 5 примірників: 1-до справи; 1-прокурору; 2-позивачам; 1-відповідачу