Рішення № 47957177, 04.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2015 Справа № 905/872/15

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» (ЄДРПОУ 39465958)

до відповідача: Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «КВАРСИТ» (ЄДРПОУ 25604710)

про: стягнення 1.362.926,21 грн.

за участю представників

від позивача: Борозенцев С.В. - довіреність № б/н від 20.07.2015р.

від відповідача: не з'явились

суддя Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» заборгованості за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. в сумі 1.362.926,21 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 21 коп.), у тому числі: основного боргу 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень), інфляційні - 10.961,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 84 коп.), пеня - 89.600,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень) та три проценти річних - 7.364,37 грн. (сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 37 коп.).

Нормативно вимоги обґрунтовано положеннями договорів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р., ст. 58 ГПК України, ст.ст. 526, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р., платіжні доручення № 1 від 27.02.2015р. на суму 600.000,00 грн., № 3 від 02.03.2015р. на суму 200.000,00 грн., № 4 від 17.03.2015р. на суму 160.000,00 грн., № 10 від 03.04.2015р. на суму 190.000,00 грн., № 17 від 28.04.2015р. на суму 105.000,00 грн., претензію-вимогу вих.№ 1806-1 від 18.06.2015р., лист-відповідь № 1-367 від 19.06.2015р., лист-повідомлення від 30.06.2015р. № 1007-1.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, просив розглянути справу без його участі.

У відзиві на позовну заяву № 1-460 від 27.07.2015р. позовні вимоги визнав частково - лише суму основного боргу. В частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних - просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства внаслідок неможливості реалізувати виготовлену продукцію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладення договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено ряд договорів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, зокрема від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р.

За умовами договору від 25.02.2015р. позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 800.000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень) протягом трьох календарних днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Строк надання фінансової допомоги за цим договором становить один місяць з моменту передання грошей, термін повернення допомоги відповідачем - до 31.03.2015р.

За умовами договору від 16.03.2015р. позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 200.000,00 грн. (двісті тисяч гривень) протягом трьох календарних днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Строк надання фінансової допомоги за цим договором становить один місяць з моменту передання грошей, термін повернення допомоги відповідачем - до 30.04.2015р.

За умовами договору від 01.04.2015р. позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 190.000,00 грн. (сто дев'яносто тисяч гривень) протягом трьох календарних днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Строк надання фінансової допомоги за цим договором становить один місяць з моменту передання грошей, термін повернення допомоги відповідачем - до 29.05.2015р.

За умовами договору від 27.04.2015р. позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 105.000,00 грн. (сто п'ять тисяч гривень) протягом трьох календарних днів з дня підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Строк надання фінансової допомоги за цим договором становить один місяць з моменту передання грошей, термін повернення допомоги відповідачем - до 30.06.2015р.

У пункті 4.2 договорів від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. сторони визначили, що фінансова допомога вважається повернутою в момент зарахування на банківський рахунок позикодавця грошових коштів.

У пункті 6.2 договорів від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. сторони визначили, що порушення позичальником строків повернення позикодавцю фінансової допомоги або її частини тягне за собою цивільно-правову відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені) в розмірі 0,1% від суми наданої фінансової допомоги чи частини неповернутої фінансової допомого, за кожний день прострочення до моменту виконання зобов'язань в повному обсязі. Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Згідно з умовами пункту 5.1 договорів від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р., договір вважається укладеним з моменту передання грошей позикодавцем позичальнику і діє до належного виконання їх сторонами, зокрема до виконання позичальником грошового зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи свідчать, що

- на виконання договору від 25.02.2015р. позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 1 від 27.02.2015р. поворотну фінансову допомогу у сумі 600.000,00 грн. (шістсот тисяч гривень) та за платіжним дорученням № 3 від 02.03.2015р. поворотну фінансову допомогу у сумі 200.000,00 грн. (двісті тисяч гривень);

- на виконання договору від 16.03.2015р. позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 4 від 17.03.2015р. поворотну фінансову допомогу у сумі 160.000,00 грн. (сто шістдесят тисяч гривень);

- на виконання договору від 01.04.2015р. позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 10 від 03.04.2015р. поворотну фінансову допомогу у сумі 190.000,00 грн. (сто дев'яносто тисяч гривень);

- на виконання договору від 27.04.2015р. позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 17 від 28.04.2015р. поворотну фінансову допомогу у сумі 105.000,00 грн. (сто п'ять тисяч гривень).

Всього за цими договорами позивач перерахував відповідачу фінансової допомоги у загальному розмірі 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень)

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження виконання відповідачем зобов'язань по поверненню позивачу отриманої фінансової допомоги у порядку та строки, встановлені договорами від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою від 18.06.2015р. вих..№ 1806-1 про повернення коштів за переліченими договорами.

У листі-відповіді № 1-367 від 19.06.2015р. відповідач повідомив позивача про неможливість повернути отриману фінансову допомогу у зв'язку з тим, що не вдалося поновити виробничу діяльність підприємства, як це планувалось раніше та реалізувати продукцію по зовнішньоекономічному контракту. Також не має можливості розглянути питання повернення заборгованості іншим шляхом, так як підприємство не має виробничих запасів, які можливо спрямувати на погашення заборгованості, та фактично підприємство не має оборотних активів, у зв'язку з чим, відповідач просив відстрочити повернення отриманої фінансової допомоги до 01.01.2016 року.

Позивач у листі-повідомленні від 30.06.2015р. № 1007-1 відмовив відповідачу у відстроченні повернення отриманої фінансової допомоги до 01.01.2016 року та вимагав сплатити (повернути) суми отриманої фінансової допомоги.

За поясненнями позивача, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «КВАРСИТ» заборгованість з фінансової допомоги за договорами від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. у загальному розмірі 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень) до тепер не повернута.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано документального підтвердження повернення в порядку і строки, встановлені договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. суми позики у повному обсязі, заборгованість Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» у розмірі 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Також, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача інфляційні - 10.961,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 84 коп.), пеню - 89.600,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень) та три проценти річних - 7.364,37 грн. (сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 37 коп.).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

У пункті 6.2 договорів від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. сторони визначили, що порушення позичальником строків повернення позикодавцю фінансової допомоги або її частини тягне за собою цивільно-правову відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені) в розмірі 0,1% від суми наданої фінансової допомоги чи частини неповернутої фінансової допомого, за кожний день прострочення до моменту виконання зобов'язань в повному обсязі. Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність та відповідно отримувати від неї прибуток не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, і є власним ризиком відповідача. Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та неможливості запобігти збиткам позивача.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних, суд вважає такий розрахунок обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у пред'явленому позивачем розмірі.

В силу ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у порядку і строки, передбачені умовами договорів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р., відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» про стягнення з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» заборгованості за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. в сумі 1.362.926,21 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 21 коп.), у тому числі: основного боргу - 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень), інфляційні - 10.961,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 84 коп.), пеня - 89.600,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень) та три проценти річних - 7.364,37 грн. (сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 37 коп.), задовольнити.

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» (ЄДРПОУ 25604710, адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул.. Шмідта, буд.20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА-ГРУП» (ЄДРПОУ 39465958, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 5/11, кв. 32, р/р 26008001018096 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Миколаїв, МФО 326739) заборгованість за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.02.2015р., від 16.03.2015р., від 01.04.2015р., від 27.04.2015р. в сумі 1.362.926,21 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 21 коп.), у тому числі: основного боргу - 1.255.000,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень), інфляційні - 10.961,84 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 84 коп.), пеня - 89.600,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень) та три проценти річних - 7.364,37 грн. (сім тисяч триста шістдесят чотири гривні 37 коп.), крім того, судовий збір у розмірі 27.258,55 грн. (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 55 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2015р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу