Постанова № 4795548, 04.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15243/08/0570

час прийняття постанови: 16.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Наумової К.Г.

при секретарі                                                  Горб О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовом Державне підприємство «Шахта ім. Максима Горького» (м. Донецьк)

до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька

(м. Донецьк)

про визнання недійсними повідомлень

за участю сторін

представник позивача: Онопрієнко Т.М. за дов.

представник відповідачів: Деркач Л.В. за дов., Зеленська О.О. за дов.

Державне підприємство «Шахта ім. Максима Горького» (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському району м. Донецька (надалі відповідач) про визнання недійсними повідомлень відповідача: № 190, 191, 192, 193, 194 від 05.07.2008 року на загальну суму 325749,44 грн., № 71 від 05.06.2008 року – 285262,87 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач із державного бюджету грошові кошти та направив їх на виплату заробітної плати і внесків до пенсійного фонду за поточний період, що підтверджується платіжними дорученнями. Відповідач не має права на зміну цільового призначення платежу, що вказано у платіжних дорученнях. Спірними повідомленнями відповідач направив кошти всупереч призначенню платежу, вказаному у платіжних дорученнях.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне. Згідно ст.. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач повинен своєчасно сплачувати страхові внески до пенсійного фонду. У відповідності до ст..106 цього Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахта ім. М. Горького» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 33371807). У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон) позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки з нарахування, обчислення та сплати страхових внесків в установлені строки у повному обсязі.

Згідно до вимог ст.. 20 Закону сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем платіжними дорученнями № 210 від 23.05.2008 року на суму 89173,96 грн., № 106 від 08.05.2008 року – 171925,8 грн., № 444 від 08.05.2008 року – 22705,14 грн. були перераховані до пенсійного фонду страхові внески із заробітної плати за квітень.

Платіжним дорученням № 467 від 13.05.2008 року на суму 1458 грн., № 600, 601 від 17.06.2008 року на загальну суму 13636,05 грн., № 145, 150 від 10.06.2008 року - 91568 грн., № 261,266 від 13.06.2008 року - 163932,3 грн. та № 616 від 20.06.2008 року – 2422 грн. позивач сплатив страхові внески із заробітної плати за травень 2008 року

Після цього позивач отримав від відповідача повідомлення про перерозподіл сплачених сум страхових внесків: № 71 від 05.06.2008 року на суму 285262,87 грн., № 191 від 05.07.2008 року – 13636,05 грн., № 190 від 05.07.2008 року – 255200,3 грн., № 193 від 05.07.2008 року – 2422 грн., якими позивача повідомили, що сплачені ним грошові кошти перерозподілені у рахунок недоїмки, пені та фінансових санкцій за попередні періоди.

Платіжними дорученнями № 288, 293 від 18.06.2008 року на загальну суму 54336,9 грн., № 625 від 26.06.2008 року – 154,19 грн. позивач сплатив страхові внески із заробітної плати за червень 2008 року.

Після цього позивач отримав від відповідача повідомлення про перерозподіл сплачених сум страхових внесків: № 192 від 05.07.2008 року на суму 54336,9 грн., № 194 від 05.07.2008 року – 154,19 грн., якими позивача повідомили, що сплачені ним грошові кошти перерозподілені у рахунок недоїмки, пені та фінансових санкцій за попередні періоди.

Відповідно до ч. 5 с. 106 Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналіз наведеної норми Закону доводить, що вона не встановлює право чи обов’язок відповідача при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником – позивачем змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У відповідності до вимог ст.321 вказаного кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно ст. 66 вказаного кодексу держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Ст.. 133 Господарського кодексу передбачає, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Згідно ст.. 139 цього кодексу майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, позивач на свій розсуд має право вільно користуватися своїми коштами, здійснюючи підприємницьку діяльність. Відповідач самостійно перерозподіляючи перераховані позивачем грошові кошти без врахування призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, фактично порушив право позивача на власність, яке гарантується та охороняється зазначеними нормами діючого законодавства України.

Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, відповідачем не доведено суду правомірність винесених ним повідомлень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 71 від 05.06.2008 року на суму 285262,87 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 190 від 05.07.2008 року на суму 255200,3 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 191 від 05.07.2008 року на суму 13636,05 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 192 від 05.07.2008 року на суму 54336,9 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 193 від 05.07.2008 року на суму 2422 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Визнати недійсним повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька № 194 від 05.07.2008 року на суму 154,19 грн. про перерозподіл сплачених коштів.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь державного підприємства «Шахта ім.. М. Горького» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Наумова К.Г.