Рішення № 47952731, 05.08.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.08.2015

СПРАВА N 320/6263/15-ц

(2/320/3096/15)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 12811 грн. 58 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 64057 грн. 80 коп.

В судове засідання позивач не зявився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах.

Представник відповідача в судове засідання не зявилась, від неї надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право на своєчасне отримання винагороди за працю гарантовано ст.43 Конституції Українита відноситься до основних прав та свобод громадянина, тому своєчасна виплата заробітної плати є конституційним обов'язком роботодавця.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з копії трудової книжки та довідки ТОВ «Товари народного вжитку» № 35 від 15 липня 2015 року позивач дійсно працював на ТОВ «Тавари народного вжитку» 12 січня 2009 року по 31 січня 2013 року та заборгованість підприємства перед позивачем з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 12811 грн. 58 коп. /а.с.3-5/.

Крім того, ст.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Даний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №6-144цс13 від 29 січня 2014 року, ухваленої в порядку ст. 360-4 ЦПК України і у силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для усіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячний заробіток позивача складає 2 135 грн. 26 коп.

З огляду на те, що з моменту звільнення 31 січня 2013 року по теперішній час заробітна плата позивачу виплачена не була, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати склав 64 057 грн. 80 коп.

Згідно розяснень абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обовязкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обовязкових платежів є відповідним обовязком робітника і роботодавця.

Надаючи правову оцінку щодо невиконання вимоги суду щодо надання відповідачем довідки про розмір заборгованості заробітної плати та середнього заробітку позивача, суд приймає до увагу ту обставину, що відповідачем в повному обсязі визнані позовні вимоги позивача, та не вбачає підстав вважати розрахунок, наданий позивачем, невірним.

Крім того, у розумінні ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, код ЄДРПОУ 25482098), на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі в розмірі 12811 (дванадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 58 копійок, середній заробіток за час затримки проведення розрахунку у розмірі 64 057 (шістдесят чотири тисячі пятдесят сім) гривень 80 копійок без урахування податків та обовязкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (р/р 260030134644, МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, код ЄДРПОУ 25482098) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 69 копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_2