Постанова № 4794872, 12.01.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2009 р.                                                                       справа № 2-а-8137/08/0570

час прийняття постанови: 12.00 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача                     МаксимчукаС.П.

представників відповідача                               Сотнік І.М., Тіняєвої В.А., Надточий М.В.,

Фортель М.Л., Тарасенка В.О., Удода М.І.,

Нікітіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0000572342/0 частково недійсним,

           ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0000572342/0 частково недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 04.09.2007р. по 15.10.2007р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Селидіввугілля» за період з 1.04.06о. по 30.06.07р., про результати якої було складено акт від 22.10.2007р. та на підставі цього акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007р. (податок на додатну вартість загальною сумою 1167090 грн., у тому числі – 777929.00 грн. – основний платіж та 389161.00 грн. – штрафні санкції). Позивач зазначає, що на думку відповідача підприємством було завищено податковий кредит, а саме: підприємством не був відкоригований податковий кредит з сум списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у сумі 772433 грн. і відповідно до цього вказує, що висновки акту перевірки не враховують, що 31.03.2005р. набрав чинності Закон України від 25.03.2005р. № 25.5. цим Законом були внесені зміни до Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зокрема, до п. 4.5. позивач зазначає, що нова редакція зазначеного пункту Закону від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не містить підстав для коригування податкового кредиту покупця та податкового зобов’язання продавця у зв’язку з визнанням боргу безнадійним і в разі проведення процедури врегулювання сумнівної заборгованості, як підставу для проведення коригування, називає лише зміну суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, включаючи перегляд цін і повернення товарів. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР з 31.03.2005 року платники податків не проводять коригування податкових зобов’язань чи податкового кредиту при збільшенні суми валових витрат чи валових доходів у разі визнання боргу безнадійним і в разі врегулювання сумнівної заборгованості. Крім того, позивач зазначає, що на думку відповідача, підприємство зависило суму податкового кредиту за придбані послуги мобільного зв’язка від ЗАТ «Український мобільний зв’язок», які не підтверджені документально і не відносяться до складу валових витрат. В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство зависило формування податкового кредиту по ВП «Вуглезбуд» ДП «Селидіввугілля» на суму 4357 грн. Проте, позивач зазначає, що висновки акту перевірки не враховують, що формування податкового кредиту не ставиться в залежність від процедури формування валових витрат платника податків. Позивач, вважає, що ВП «Вуглезбуд» ДП «Селидіввугілля» обґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ від використання послуг мобільного зв’язку на загальну суму 4357 грн. Тому просить суд визнати податкове повідомлення-рішення відповідача від 2 листопада 2007 року № 0000572342/0, предметом якого визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ загальною сумою 1167090.00 гр., в частині основного платежу у сумі 777929.00 грн. та 389161.00 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, частково недійсним в сумі 1165951.00 грн. (основний платіж – 776790.00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 389161.00 грн.).

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в обґрунтування чого надав суду заперечення проти позову. просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконкомом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про держану реєстрацію Серії А00 № 192565; включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 33426253, що підтверджується Довідко № 05-76/51 з ЄДРПОУ; здійснює свою діяльність на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого Міністром вугільної промисловості 27.12.2005 року.

З 04.09.2007 року по 15.10.2007 року Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області проводилась виїзна планова перевірка Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено Акт № 6/23-2-33426253 від 22.10.2007 року та якою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року у розмірі 777929 грн., у тому числі по періодах:

-          квітень 2006р. у розмірі 56956 грн.,

-          травень 2006р. – 46766 грн.,

-          червень 2006р. – 15738 грн.,

-          липень 2006р. – 6316 грн.,

-          серпень 2006р. – 30751 грн.,

-          вересень 2006р. – 36832 грн.,

-          жовтень 2006р. – 81037 грн.,

-          листопад 2006р. – 16529 грн.,

-          грудень 2006р. – 14148 грн.,

-          січень 2007р. – 8377 грн.,

-          лютий 2007р. – 6589 грн.,

-          березень 2007р. – 26468 грн.,

-          квітень 2007р. – 248214 грн.,

-          травень 2007р. – 473 грн.,

-          червень 2007р. – 182735 грн.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією 2 листопада 2007 року згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі Акту перевірки № 6/23-2-33426253 від 22.10.2007 року відповідно ДП «Селидіввугілля» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572342/0, відповідно до якого підприємству визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість 1167090 грн. (основний платіж – 777929 грн., штрафна санкція – 389161 грн.).

Суд вважає здійснення відповідачем такого донарахування частково протиправним, виходячи при цьому з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена суду правомірність своїх дій.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач оспорює дії відповідача стосовно заниження сум ПДВ на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності.

Як зазначено вище, відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість, а саме: порушено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто підприємством не відкоригований податковий кредит з сум списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у сумі 772433 грн.: ВП «Ш. Курахівська» - 44086 грн., ВП «Автобаза» - 1278 грн., ВП «Ш. Коротченко» - 95104 грн., ВП «Ш. Україна» - 247850 грн., ВП «Ш. 1/3 Новогродівка» - 239802 грн., ВП «Ш. Россія» - 144313 грн.

Вищевказані відокремлені підрозділи входять до складу ДП «Селидіввугілля», що підтверджується Статутом підприємства (Розділ «Юридичний статус Підприємства»).

Суд не погоджується із такими висновками відповідача та вважає, що позивачем не було допущено заниження ПДВ на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась не стягнутою за отриману, але не сплачену продукцію, по якій сплинув строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Відповідно до п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній з 31.03.2005 р.), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином з наведеного вбачається, що п. 4.5 зазначеного Закону не передбачає коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому після 31.03.2005 р. податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості не підлягають коригуванню.

Як визначено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

А відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, застосування до платника податку фінансових санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181, можливе за наявності донарахування заниженої платником податку суми податку, при цьому розмір штрафу не може перевищувати 50 % відсотків донарахованої суми.

Визнання недійсним податкового повідомлення в частині донарахованої суми податку автоматично тягне за собою визнання його недійсним (частково недійним) і в частині фінансових санкцій за п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача в цій частині позовних вимог, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо виставлення позивачу податкового зобов’язання на загальну суму – 1167090 грн.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З цієї норми вбачається, що вона обмежує право податкових органів на визначення податкових зобов'язань платника, тобто право на проведення податкових перевірок та винесення податкових повідомлень-рішень, якими визначаються податкові зобов'язання платників.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання та штрафні санкції з ПДВ позивачу на загальну суму 1165951.00 грн.

Крім того, як зазначено у п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не підлягає коригуванню податкове зобов’язання (кредит) після спливу 1095 днів після подання відповідної податкової декларації за відповідний податковий період, в якому повинно здійснитися коригування.

Разом з тим, у судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині завищення позивачем формування податкового кредиту по ВП «Вуглезбуд» ДП «Селидіввугілля» на суму 4357 грн., тобто на суму оплати послуг мобільного зв’язку.

Позивач не надав суду документи на підтвердження того, що дійсно мобільний зв'язок використовувався у господарській діяльності ВП «Вуглезбуд» (наказ про придбання мобільним телефоном із зазначенням його призначення, правила використання зв’язку, журнал обліку дзвінків тощо), у зв’язку з чим відсутні підстави для включення витрат з оплати мобільного зв’язку до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Враховуючи наведене, суд вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобов’язання у цій частині на суму 4357 грн., а відтак і нарахування на цю суму штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (50%), що складає 2178.50 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог підприємства та визнає протиправним податкове повідомлення-рішення від 2 листопада 2007 року № 0000572342/0 на суму 1160554.50 грн., у тому числі: основний платіж 773572.00 грн. та штрафні санкції – 386982.50 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

           ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання податкового повідомлення-рішення від 02.11.2007 року № 0000572342/0 частково недійсним – задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000572342/0 від 2 листопада 2007 року на суму основного платежу 773572.00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій – 386982.50 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 34426253) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.70 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 12 січня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 17 січня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.