Ухвала суду № 47948419, 30.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/4716/15 Головуючий 1 інстанції - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/9590/14 Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія кредитні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П..,ОСОБА_1,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Соколов» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року по справі за позовом Кредитної спілки «Соколов» до ОСОБА_2 Рафаельєвни, ОСОБА_2 Рафаеля Вагановича та ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

7 листопада 2014 року Кредитна спілка «Соколов» звернулась до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів в сумі 74580 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.11.2010 року ОСОБА_4 уклав з КС «Соколов» кредитний договір № 244, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 8000,00 грн.. Строк дії кредитного договору до по 26.11.2015 року. Позичальник взяв на себе зобов'язання за користування кредитом сплачувати спілці щомісяця проценти, а саме: 1,5% у день за період, за який проценти не були сплачені достроково; 20 % в місяць, якщо проценти сплачуються достроково. Крім того, 26.11.2010 року між КС «Соколов» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 були укладені договори поруки, за якими останні поручилась за виконання ОСОБА_4 зобов'язань з вказаного кредитного договору. Відповідно до умов договору позичальник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідач сплатив проценти згідно підпункту "б" п.5 кредитного договору у сумі 1600,00 грн. та 800,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 1756 від 26.11.2010р.та № 1899 від 24.12.2010р., а також повернув 24.12.2010р. частку кредиту у сумі 4000,00 грн. Відповідно п. п. " а" п.5 було сплачено проценти в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується відповідними документами. Таким чином, з урахуванням уточненого розрахунку станом на 22.06.2014 року заборгованість за кредитним договором складає: 74580 грн. із яких 4 000,00 - сума кредиту та 70 580,00 грн. - проценти за користування кредитними коштами. В 2011 р. відповідачам направлялися листи - вимоги про повернення кредиту у відповідності до умов договору, але з їх боку ні яких дій та пропозиції не надходило, тому вимушені звертатися до суду з цим позовом. Крім цього просять стягнути сплачений судовий збір.

Представники відповідачів ОСОБА_4В - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечували проти позовних вимог. Посилалися на те, що дійсно кредитний договір та договори поруки укладалися 26.11.2010 року і сума кредиту та проценти не були сплачені, але вважають, що строки давності відповідно до ст.ст. 257,256 ЦПК України пропущені. СК «Соколов» пред'явила лист вимогу до ОСОБА_4В та поручителів 22.09.2011р., де був наданий новий строк для виконання зобов'язань за кредитним договором, протягом десяти днів повністю погасити усю заборгованість за кредитним договором від 26.11.2010р. Тому вважають, що були змінені строки виконання кредитного договору. Позов щодо стягнення заборгованості був пред'явлений тільки 07.11.2014 року, тобто за межами строку позовної давності. У зв'язку з тим, що КС «Соколов» звернувся до суду за захистом своїх прав з порушенням строку позовної давності, тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року відмовлено в задоволенні вказаного позову Кредитної спілки «Соколов». Крім того скасовано заходи забезпечення позову, які накладені ухвалою Фрунзенського райсуду м. Харкова від 2711.2014 року та знято арешт на житловий будинок, розташований за адресою: Черкаська Лозова, вул. Щорса №2 Дергачівського району, Харківської області, якій належить ОСОБА_2.

Не погодившись з вказаним рішенням, Кредитна спілка «Соколов» звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду. Вважає, що судом не правильно застосовані строки позовної давності, оскільки оспорюваний договір діє до 26 листопада 2015 року, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Крім того, наголошує, що як на теперішній час так і станом на вересень 2011 року головою правління Кредитної спілки "Соколов" є ОСОБА_7, що підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і лише вона або уповноважена нею особа має право вчиняти правочини від імені Кредитної спілки "Соколов". У ОСОБА_8, який підписував листи- вимоги відсутні повноваження на укладання правочинів від імені Кредитної спілки "Соколов" Вищезазначені листи-вимоги жодним чином не можуть розглядатися як правочини про зміну умов кредитного договору. Висновок суду про те, що зазначеними листами-вимогами були змінені умови кредитного договору не відповідає обставинам справи та не підтверджений жодними доказами щодо повноважень ОСОБА_9 на укладання будь-яких правочинів від імені Кредитної спілки "Соколов".

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3суд першої інстанції керуючись ст. 550,553,554,559 ЦК України виходив з того, що вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати. КС « Соколов» направило листи - вимоги на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_2 від 21.09.2011 року, де вимагають сплати протягом десяти днів усю заборгованість за кредитним договором. Поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали вимогу щодо зміненого строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, але позов КС «Соколов» був пред'явлений тільки в листопаді 2014 року. Таким чином, в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, але поручителі не виконали вказані в ній вимоги, тому кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до позичальника ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, для пред»явлення позову сплив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України. Згідно листа - вимоги на його ім'я від 22.09.2011 року, КС «Соколов» також була направлена вимога, де пропонувалися в десятиденний строк повернути кредит та сплатити проценти в повному обсязі, відповідно до умов Кредитного договору і ця вимога отримана позичальником згідно наданого повідомлення 29.09.2011 року. Отже, позивач використав своє право відповідно до п.З кредитного договору на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 22.09.201І р. вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 10 днів. Оскільки ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки, про порушення свого права кредитна спілка «Соколов» дізналася 02.10.2011 року коли не був повернутий кредит з процентами в готівкою формі у повному обсязі за листами вимогами, з позовом позивач звернувся поза межами позовної давності 07.11.2014 року.

Вказані висновки суду першої інстанції судова колегія вважає обґрунтованими та відповідаючими вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2010 року ОСОБА_4 Рафаель Ваганович уклав з Кредитною спілкою «Соколов» кредитний договір № 244, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 8000,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером №576 26.11.2010 року. Кредитний договір був укладений на строк з 26 листопада 2010 року по 26 листопада 2015 року. Згідно умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти один раз в місяць по одній з процентних ставок згідно п.5 Кредитного договору у повному обсязі. При цьому п.5 Кредитного договору встановлено, що заборгованість зі сплати процентів не повинна перевищувати 31 процент від суми кредиту.

Відповідно до пункту 5 Кредитного договору позичальник сплачує кредитору проценти на суму кредиту за наступними процентними ставками: підпункт «а») 1,5 % процентів у день за період, за який проценти не були сплачені достроково; підпункт «б») 20 % процентів в місяць, якщо проценти сплачуються достроково (наперед).

Згідно п.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково в десятиденний строк виконати обов'язки за договором у випадку невиконання умов договору, зокрема п.п. 5, 8, 10 договору.

Відповідач ОСОБА_4 сплатив проценти згідно підпункту "б" п.5 Кредитного договору у сумі 1600 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1756 від 26 листопада 210 року та 800,00 грн. 24.12.2010 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1899, повернув частку кредиту у сумі 4000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1898 від 24.12.2010 року, а також відповідачем було сплачено проценти по п. п. " а" п.5 в сумі 4 000,00 грн. 17.05.2011 року.

Із наданого розрахунку вбачається, що починаючи із травня 2011 року кредитні кошти та проценти за договором не сплачувались, тобто умови договору позичальником не виконувались.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлено, що кредитор вправі в односторонньому порядку змінити або розірвати договір і в цьому випадку позичальник зобов'язаний в однодневний строк повернути кредит та проценти

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Станом на 22.06.2014 р. згідно наданого розрахунку заборгованість складає розмір: 74 580,00 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі -4000 грн., та 70 580,00 грн. -проценти.

З метою забезпечення належного виконання кредитором цих зобов'язань між КС «Соколов» та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 листопада 2010 року були укладені договір поруки, за яким поручителі відповідають перед кредитором за порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором .

Згідно з п. 4 зазначених договорів поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед КС «Соколов» за виконання ОСОБА_11 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, неустойки, відшкодування збитків, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.5 договору поруки поручитель зобов'язався виконати зобов'язання за основним договором протягом трьох днів з дня отримання вимоги від кредитора.

Відповідно п. 8 договору строк дії договору поруки дії від 26.11.2010р. закінчується - 26.11.2015 року.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст. 550 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі).

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Також відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 визначено, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту переодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у cпpaвi №6-53цс14 встановлено, що за змістом частини четвертої' статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

У paзi неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за основним договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання або у звязку iз застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови предявлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобовязання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобовязання й порука припиняється, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобовязання.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог закону визнав, що в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, але поручителі не виконали вказані в ній вимоги, тому кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно листа - вимоги за № 643 на ім'я позичальника ОСОБА_4 від 22.09.2011 року, КС «Соколов» також була направлена вимога, де пропонувалося в десятиденний строк повернути кредит та сплатити проценти в повному обсязі, відповідно до умов Кредитного договору і ця вимога отримана позичальником згідно наданого повідомлення 29.09.2011 року.

Отже, позивач використав своє право відповідно до п.З кредитного договору на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 22.09.2011р. вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 10 днів.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч4 ст.267 ЦК України). Отже, важливою умовою для застосування положень ч.4 ст.267 ЦК України є відповідна заява сторони. Представники відповідачів заявили клопотання щодо застосування строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Про порушення свого права кредитна спілка «Соколов» дізналася 02.10.2011 року коли не був повернутий кредит з процентами в готівкою формі у повному обсязі за листами вимогами.

Судова колегія знаходить безпідставними посилання представників апелянта, що у ОСОБА_9, який підписував листи- вимоги відсутні повноваження на укладання правочинів від імені Кредитної спілки "Соколов" , а тому вищезазначені листи-вимоги жодним чином не можуть розглядатися як правочини про зміну умов кредитного договору. Висновок суду про те, що зазначеними листами-вимогами були змінені умови кредитного договору відповідає обставинам справи.

Слід звернути увагу, що під час розгляду районним судом вказаної справи жодним з трьох представників Позивача не заявлено заперечення, щодо дійсності листів -вимог.

Листи- вимоги були надані КС «Соколов» до матеріалів справи в якості доказів, що свідчить про схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником ОСОБА_9.

Також судова колегія вважає безпідставними твердження представників апелянта про порушення вимог процесуального права при розгляді вказаної справи судом першої інстанції.

Згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.194 ЦПК України якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі після закінчення з'ясування обставин у cпpaвi та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Під час розгляду районним судом вказаної справи вимоги ст. 194 ЦПК України виконані в повному обсязі жодним з трьох представників Позивача не заявлено заперечення з даного питання при розгляді справи в cyдi першої інстанції.

Відкладення розгляду справи не було повязане з відсутністю ОСОБА_12, який є представником ОСОБА_4 Рафаеля Вагановича, оскільки представник був відсутній в судовому засіданні 30.05.2015 року та не надавав клопотання про відкладення розгляду справи.

Одночасно районний суд правомірно врахував клопотання ОСОБА_12, який є представником ОСОБА_4 Рафаеля Вагановича оскільки судом було постановлено ухвалу про повернення до зясування обставин справи.

Після закінчення з'ясування обставин у cпpaвi та перевірки їх доказами судові дебати були проведені в загальному порядку. Зазначене свідчить, що представники Позивача не були обмежені в правах встановлених ст. 27 ЦПК України. Також судова колегія не вбачає порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

Крім того, згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Тому рішенням суду першої інстанції обґрунтовано скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 27.11.2014 року, оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Соколов» відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: