Рішення № 47947642, 30.07.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4938/15-ц

Провадження № 2/643/2558/15

30.07.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням наступних уточнень просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 366500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі усного договору про проведення ремонтно-будівельних робіт, який був укладений між сторонами, проводились відповідні роботи у приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 199, третій поверх. Позивачем у вказані вище ремонтно-будівельні роботи було вкладено особисті кошти в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується розписками. Крім того, відповідач обіцяв позивачу винагороду, яка за 40 місяців роботи складає 172000,00 грн. Витрати за використання автомобіля позивача у період з 03.05.2006 року по 11.09.2009 року складають 82000,00 грн. На вбирання будівельного сміття було витрачено 2000,00 грн., із розрахунку 50 грн./день. Крім того, позивачем було сплачено заробітну плату висотникам та штукатурам в розмірі 10500,00 грн. Всього розмір завданої позивачу матеріальної шкоди дорівнює 366500,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі. Пояснив, що письмовий договір між ним та відповідачем з приводу проведення ремонтних робіт не укладався.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до розписки від 29.03.2008 року, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000,00 грн. для закупівлі матеріалів на ремонт офісних приміщень по пр. Московському, 199.

Згідно розписки від 20.04.2008 року, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000,00 грн. для закупівлі матеріалів на об'єкт по пр. Московському, 199.

Також позивачем надано суду копію службового посвідчення № 01, виданого Науково-виробничим об'єднанням Система на його ім'я, в якому зазначена посада - заст. директора, та строк дії до 30.12.2007 року, до 30.12.2008 року, до 30.12.09 року, та копію службового посвідчення № 01, виданого Науково-виробничим підприємством Аттіз на його ім'я, в якому зазначена посада - заст. виконавчого директора, та строк дії до 30.12.2007 року, до 30.12.2008 року.

Згідно наданої позивачем копії одного аркушу трудової книжки, на вказаному аркуші міститься запис про прийняття 03.05.2006 року на роботу на посаду заступника виконавчого директора ТОВ Науково-виробниче підприємство Аттіз та звільнення за власним бажанням 11.09.2009 року.

Відповідно до наданої позивачем копії постанови про закриття кримінального провадження від 19.01.2015 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.03.2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України. В обґрунтування постанови зазначено, що ТОВ НВП Аттіз та ТОВ НВП Система відповідно зібраних в ході досудового розслідування кримінального провадження доказів, жодних заборгованостей щодо невиплати заробітної плати перед ОСОБА_1 після його звільнення не мають. Також у вказаній постанові зазначено, що між заявником ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ НВП Аттіз ОСОБА_2, який є одним із засновників ТОВ НВП Система, було укладено договір в усному порядку на проведення ремонтно-будівельних робіт приміщення третього поверху по пр. Московському, 199 в м. Харкові, по виконанню яких ОСОБА_1 мав отримати грошову винагороду або частину приміщення за вищевказаною адресою. У зв'язку з цим між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватись не інакше, як у судовому порядку.

Надані позивачем протоколи допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не містять будь-яких даних щодо наявності на них підписів слідчого та особи, відносно якої проводився допит. За таких обставин вказані протоколи не можуть бути оцінені судом в якості письмових доказів. Судом в судовому засіданні було звернено увагу позивача на вказану обставину, на що позивачем було пояснено, що інші документи в нього відсутні.

З наданого суду копії протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 04.12.2014 року вбачається, що на запитання слідчого свідком було пояснено, що він в м. Харкові ніколи не був та придбане приміщення не бачив. Йому відомо, що приміщення перебувало на балансі НВО Система. Чи виділялись кошти на реконструкцію придбаного НВО Система приміщення, йому не відомо. Він пам'ятає, що ОСОБА_1 на НВО Система не працював, посвідчення на ім'я ОСОБА_1 ним не видавалось та не підписувалось.

З наданої позивачем копії заяви ОСОБА_12 на ім'я начальника слідчого відділу вбачається, що вказаною особою було зазначено на факті спільної роботи з ОСОБА_1 в ТОВ НВП Аттіз. У вказаній заяві також зазначено, що ОСОБА_1 керував будівництвом по пр. Московському, 199, де проводився ремонт приміщення, належного ТОВ НВП Система.

З наданої позивачем копії заяви ОСОБА_13 на ім'я начальника слідчого відділу вбачається, що вказаною особою було зазначено на факті керівництва ОСОБА_1 ремонтними роботами в приміщенні за вказаною вище адресою.

З наданої позивачем копії заяви ОСОБА_14 на ім'я начальника слідчого відділу вбачається, що вказаною особою було зазначено на тому, що ОСОБА_1 займався ремонтом приміщення за вказаною вище адресою, яке було придбано ТОВ НВП Аттіз.

В судовому засіданні судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі роз'яснено положення ст. 10, 11, 60 ЦПК України, згідно яких суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, судом серед іншого було роз'яснено позивачу право заявляти клопотання та користуватись правової допомогою.

Також судом в судовому засіданні було опитано позивача на предмет наявності заяв та клопотань, в тому числі неодноразово опитано на предмет наявності клопотань про виклик свідків та витребування доказів.

Позивачем було зазначено, що заяви та клопотання у нього відсутні. Також позивачем було зазначено, що в нього відсутні додаткові докази, які він бажає надати суду.

Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 4 ст. 10 ЦПК України, вжито передбачених ЦПК України заходів щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, щодо роз'ясненню особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, та щодо сприянню здійсненню прав позивача, в тому числі відносно доведення обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд керується наступним.

Розписки ОСОБА_3 від 29.03.2008 року та 20.04.2008 року суд не може визнати належним доказом того, що у відповідача виникли зобов'язання щодо відшкодування позивачу грошових коштів, переданих за вказаним розписками.

Посилання позивача на перебування в трудових відносинах з ТОВ НВО Система та ТОВ НВП Аттіз, на підтвердження чого позивачем надано суду службові посвідчення та заяви вказаних вище осіб, суд також не може визнати належним доказом виникнення у відповідача як фізичної особи, яка є самостійним суб'єктом правових відносин, обов'язку сплатити позивачу вказані вище грошові кошти.

Крім того, оцінюючи надані суду заяви зазначених вище осіб, суд враховує наступне.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 27 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_14 України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК).

Позивачем клопотання про виклик вказаних осіб в якості свідків заявлено не було, на неможливість допиту вказаних осіб в якості свідків позивач не посилався.

Оцінюючи зміст наданої позивачем копії постанови про закриття кримінального провадження від 19.01.2015 року, суд враховує наступне.

Як вбачається з положень ч. 3, ч. 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини, викладені в постанові про закриття кримінального провадження, не мають преюдиційного значення та потребують доказування в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

За таких обставин висновки вказаної постанови щодо виникнення між сторонами цивільно-правових відносин та укладення між ними в усному порядку договору на проведення ремонтно-будівельних робіт приміщення третього поверху по пр. Московському, 199 в м. Харкові, по виконанню яких ОСОБА_1 мав отримати грошову винагороду або частину приміщення за вищевказаною адресою, суд не може визнати обставиною, яка не потребує доказування в даній цивільній справі.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що договір було укладено між позивачем та ОСОБА_2 як генеральним директором ТОВ НВП Аттіз. Між тим позов пред'явлений не до юридичної особи, а до ОСОБА_2 як до фізичної особи, яка є самостійним суб'єктом правових відносин.

Пояснення, надані позивачем, суд не може визнати належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Згідно роз'яснень, викладених в абзаці другому п. 23 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_14 України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватися як засіб доказування.

Клопотання про його допит в якості свідка позивачем заявлено не було.

Враховуючи наведене, пояснення позивача, який є особою, заінтересованою у певному результаті розгляду справи, суд, з огляду на положення ч. 2 ст. 57, ст. 62 ЦПК України, не може визнати належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Доводи позивача відносно того, що відповідачем припускались численні порушення трудового законодавства відносно інших осіб, не відносяться до предмету доказування в даній цивільній справі.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виникнення у відповідача зобов'язання щодо виплати йому вказаних вище грошових коштів у зазначеному позивачем розмірі.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.