Постанова № 4794079, 14.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-145/08/0570

час прийняття постанови: 13.00 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.

за участю:

представників позивача –                     Іванченка Ю.І., Кримчак М.А.

представників відповідача – Стороженко І.А., Петрова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рема” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762340/0 від 16.05.2007, №0001782340/0 від 16.05.2007, №0001772340/0 від 16.05.2007,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рема”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0001762340/0 від 16.05.2007, №0001782340/0 від 16.05.2007, №0001772340/0 від 16.05.2007.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дані, відображені в акті перевірки, не відповідають ані даним, фактично відображеним в податкових деклараціях, ані даним бухгалтерського обліку підприємства. В акті не зазначені документи, на підставі яких виявлені порушення податкового законодавства. Позивач вказує, що податковим органом вибірковим методом перевірялися первинні документи. З урахуванням цього висновок податкового органа про не підтвердження господарських операцій первинними документами, які досліджені не в повному обсязі, не є обґрунтованим. Щодо визначення податковим органом податкових зобов’язань за окремою операцією, яка є збитковою, позивач зазначає, що така операція здійснювалася в межах виконання господарського договору, як складова частина зобов’язань за таким договором. За результатами виконання цього договору підприємством отриманий прибуток. Оскільки визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість пов’язано з визначенням зобов’язань з податку на прибуток, відповідно з боку підприємства не допущено порушень Закону України „Про податок на додану вартість”. Щодо завищення суми бюджетного відшкодування позивач вказує на відсутність бюджетного відшкодування за деклараціями, зазначеними податковим органом.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підставі досліджених під час проведення перевірки документів встановлені факти віднесення до складу валових витрат не підтверджених розрахунковими та іншими документами витрат.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рема” зареєстроване як юридична особа 27.03.2002, ідентифікаційний код юридичної особи 31907065. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька. Товариство з обмеженою відповідальністю „Рема” зареєстровано як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 319070605623.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Рема” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за наслідками якої складений акт №837-23-5-31907065 від 28.04.2007.

Під час проведення перевірки встановлені, зокрема, порушення п.4.1 ст.4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 32655 грн. та заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 49 578 грн., порушення п.3.1 ст.3, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.1 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 158653 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржені платником податків у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2009 у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька витребувані додатки до акту перевірки, докази на підтвердження встановлених порушень та відомості щодо документів, на підставі яких встановлені порушення. На виконання зазначеної ухвали до суду надані копії податкових накладних №17/1 від 19.01.2006 та № 35/3 від 24.03.2006, а також реєстр електронних розрахункових документів, проведених банком. Інші докази та відомості до суду не надані.

Під час судового розгляду справи судом також запропоновано сторонам надати докази в підтвердження висловленої правової позиції. Інші докази, аніж наявні у матеріалах справи, до суду не надані та сторонами підтверджена їх відсутність. З урахуванням такого відповідно до ч.6 ст.71 КАС України справу розглянуто на підставі наявних доказів.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 16.05.2007 №0001762340/0, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат належать суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік від 09.02.2006 ТОВ „Рема” у рядку 05.2 відображено коригування в сторону збільшення валових витрат у зв’язку з самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів у сумі 83,3 тис. грн. (в одиницях заповнення декларації).

Позивачем під час розгляду справи не зазначено, в чому саме полягала допущена помилка та не надані документально обґрунтовані заперечення щодо встановлення завищення валових витрат в цій частині.

Посилання позивача та ту обставину, що за 2005 рік ним мав бути задекларований збиток замість податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 100 грн., не приймається судом з огляду на положення п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Так, відповідно до зазначеної норми податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач самостійно визначив податкове зобов’язання з податку на прибуток за 2005 рік у сумі 100 грн., правом на подання уточнюючого розрахунку в цій частині не скористався.

Суд погоджується з позицією податкового органу щодо відсутності підстав коригування валових витрат у зв’язку з самостійним виявленням помилки при відсутності підтвердження наявності такої помилки у попередніх періодах.

За таких обставин податковим органом обґрунтований висновок щодо завищення ТОВ „Рема” валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2005 рік у сумі 83300 грн.

Зазначене порушення призвело до заниження належного до сплати податку на прибуток за 2005 рік у сумі 20825 грн.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин сума штрафних санкцій за вказаним порушенням має складати 10412,5 грн.

Що стосується зазначення в запереченнях податкового органу щодо наявності завищення валових витрат за 4 квартал 2005 року у сумі 83200 грн., які не підтверджені первинними документами, суд враховує, що згідно з наданим до матеріалів справи протоколом постійної комісії по суперечним питанням ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.05.2007 податковий орган дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про завищення валових витрат у 4 кварталі 2005 року на суму 83200 грн. Зазначена сума не вплинула на визначення суми податкових зобов’язань з податку на прибуток. За таких обставин судом не враховуються заперечення податкового органу в цій частині у зв’язку з визнанням податковим органом помилковості в такій частині висновку акту перевірки та відсутності факту визначення податкових зобов’язань у зв’язку з таким.

Податковим органом встановлений факт заниження ТОВ „Рема” валового доходу за 1 квартал 2006 року у зв’язку з не відображенням приросту товарно-матеріальних цінностей на суму 69141 грн.

Зазначене порушення встановлено у зв’язку з виявленням факту придбання у лютому 2006 року одних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ „Енергоімпульс” та ТОВ „Доніндустрія-сервіс” за двома накладними. При цьому в акті перевірки не наводиться посилання на жодну з накладних, на підставі яких встановлено вказане порушення, та які є документами, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та є підставою для їх оприбуткування позивачем. Під час розгляду справи податковим органом також не наведені накладні, які стверджують подвійне придбання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з даними акту перевірки порушення визначено як „двічі отримані одні й теж ТМЦ, але списані один раз”.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

За таких обставин чинне законодавство не передбачає можливості двічі придбати одні й т самі ТМЦ, оскільки вже після їх першого придбання відбудеться перехід права власності на такі ТМЦ до покупця.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. За таких обставин ведення платником податку приросту-убутку запасів пов’язано з фактом отримання ТМЦ за операціями, витрати за якими включаються до складу валових витрат.

Податковим органом не зазначається про подвійне формування позивачем валових витрат за спірною операцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи.

Відповідно до розшифровки валових доходів та валових витрат ТОВ „Рема” за 1 квартал 2006 року відображені операції ТОВ „Доніндустрія Сервіс” у лютому 2006 року на загальну суму 150000 грн., в тому числі ПДВ – 25000 грн. (арк. справи 124, позиції 5 та 11), та операції з ТОВ „Енергоімпульс” на загальну суму 90000 грн., в тому числі ПДВ = 15000 грн., за якими сформовані валові витрати та податковий кредит. Зазначені обставини підтверджуються даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 136, розділ 1, позиції 6 та 7). Тобто, в податковому обліку операція придбання у ТОВ „Доніндустрія Сервіс” у сумі 150000 грн. відображена один раз, придбання у ТОВ „Енергоімпульс” відображене один раз у сумі меншій, ніж зазначено в акті перевірки.

З урахуванням вищевикладених обставин факт подвійного придбання одних й тих самих товарно-матеріальних цінностей не підтверджується жодним з належних та допустимих доказів по справі.

Суд зазначає, що в будь-якому разі подвійне придбання одних й тих самих ТМЦ може свідчити про завищення валових витрат за такої операцією (у разі подвійного формування валових витрат, про що податковим органом не зазначається), та не свідчить про виникнення валового доходу у разі відсутності подвійного списання одних й тих самих цінностей. Більш того, факт подвійного списання одних ТМЦ та відображення такої операції в податковому обліку є порушенням податкового законодавства.

Окрім цього, суд враховує, що порушення встановлене податковим органом на підставі звіряння даних декларації з податку на прибуток, зворотно-сальдової відомості по матеріальним рахункам та первинних документів, а саме, актів виконаних робіт, що підтверджують списання ТМЦ. Тобто, фактичне придбання та оприбуткування ТМЦ встановлювалося не на підставі первинних документів, а на підставі лише даних бухгалтерського обліку, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, в частині встановлення порушення на підставі первинних документів, на які має бути посилання в акті перевірки, та які зафіксовані не лише в бухгалтерському обліку, який відповідно до п.2.11 акту перевірки позивачем до серпня 2006 року не вівся, а й у податковому обліку.

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Оскільки акт перевірки не містить інформації щодо первинних документів, які стверджують вчинення порушення, а лише вказує на „інші накладні” без визначення номеру та дати їх складання, акт перевірки в зазначеній частині не може бути врахований як належний доказ наявності порушення з боку платника податків.

За наслідками проведеної перевірки також встановлений факт заниження валового доходу на суму 2850 грн. у зв’язку з неповним врахуванням суми прямих витрат підприємства, яка приймає участь у формуванні загальної вартості виконаних робіт.

Під час розгляду справи податковим органом не зазначено, в чому полягає суть вчиненого порушення, які саме прямі витрати не враховані позивачем та якими документами підтверджується їх сума. Акт перевірки такої інформації не містить. Оскільки податковим органом не конкретизовано, які витрати не враховані при формуванні загальної вартості робіт, ним не обґрунтований обов’язок позивача врахувати такі витрати та збільшити договірну вартість робіт на їх суму.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп. 4.1.1 цього ж пункту валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З урахуванням положень пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу за операцією з продажу результатів робіт є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника в оплату вартості робіт, або дата фактичного надання результатів робіт.

За таких обставин до складу валового доходу від продажу робіт включається сума коштів, зарахованих на банківський рахунок продавця або вартість фактично наданого результату робіт (в залежності від того, яка подія відбулася раніше), а для визначення суми доходу визначальним є його отримання або нарахування. Вартість фактично наданого результату робіт формується відповідно до умов договору та визначається в акті виконаних робіт. Податковим органом не зазначається про формування валового доходу за спірною операцією у сумі меншій, ніж зазначена в акті виконаних робіт. За таких обставин визначення валового доходу виходячи з суми, яка, на думку податкового органу, мала бути включена до договірної вартості робіт та не була включена та оплачена, тобто, не була ані отримана, ані нарахована, не відповідає положенням податкового законодавства.

Суд також враховує, що порушення встановлене податковим органом на підставі звіряння даних декларації з податку на прибуток, відомості формування валових доходів, зворотно-сальдової відомості та первинних документів, а саме, актів виконаних робіт. Про встановлення порушення на підставі первинних документів, що підтверджують розмір прямих витрат платника, які не враховані в вартості робіт, в акті перевірки не зазначено.

Щодо не віднесення за цією ж операцією податку на додану вартість у сумі 570 грн. до складу податкових зобов’язань, відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Податковим органом не зазначається про визначення ним вартості придбаних послуг з урахуванням рівня звичайних цін, відповідно, невідповідність договірної вартості рівню звичайних цін не обґрунтовується.

Оскільки, як вже зазначено, відповідачем неправомірно збільшено договірну вартість робіт на 2850 грн. без обґрунтування правових підстав такого збільшення та обґрунтування суми, на яку таке збільшення здійснене, відповідно, є безпідставним висновок про порушення позивачем податкового законодавства в цій частині.

За наслідками проведеної перевірки встановлений факт включення до складу валових витрат 1 кварталу 2006 року витрат, не підтверджених первинними документами, у загальній сумі 355864 грн.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом вказане порушення встановлено на підставі даних декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, даними зворотно-сальдової відомості по рахунку 631, актів виконаних робіт та виписок банку.

Під час розгляду справи податковим органом не надані пояснення щодо операцій, витрати за якими не підтверджені первинними документами.

Позивачем до суду надана розшифровка валових доходів та валових витрат у розрізі контрагентів, відповідно до якої сума валових витрат відповідає задекларованій позивачем.

Податковим органом не надано зауважень щодо відомостей про валові витрати, наданих позивачем до суду, не зазначено, які з операцій, врахованих позивачем при формуванні валових витрат, не підтверджені первинними документами, та які саме документи відсутні.

Відповідно до п.1.12 акту перевірки при перевірці податковим органом вибірковим методом досліджені накладні, рахунки, акти виконаних робіт, інші первинні документи за період з 01.10.2005 по 30.09.2006.

Зазначена обставина унеможливлює висновок податкового органу про не підтвердження витрат позивача первинними документами, оскільки такі документи підлягали перевірці не у повному обсязі.

До того ж податковим органом враховувався лише факт придбання позивачем робіт, витрати на оплату яких підтверджуються актами виконаних робіт, факт придбання товарів у звітному періоді згідно з даними акту перевірки не досліджувався.

Суд зазначає, що встановлення порушення лише на підставі даних бухгалтерського обліку не відповідає положенням Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині необхідності підтвердження валових витрат платника податків саме первинними документами, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

За таких обставин податковим органом не доведений факт не підтвердження валових витрат ТОВ „Рема” у 1 кварталі 2006 року первинними документами.

Під час проведення перевірки встановлений факт придбання товарно-матеріальних цінностей, які не рахуються у залишках ТМЦ, не відображені у акті виконаних робіт та не пред’явлені замовнику. При цьому в акті перевірки не зазначено, які товарно-матеріальні цінності відсутні.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Під час розгляду справи податковим органом не зазначено, які саме витрати позивача є такими, що не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Також не зазначено, які саме товарно-матеріальні цінності не враховані позивачем у залишках ТМЦ, не відображені в актах виконаних робіт та не пред’явлені замовнику. Згідно з поясненнями відповідача такі відомості у нього відсутні. Не зазначено відповідачем й про те, коли та на підставі яких документів придбані товарно-матеріальні цінності списані з балансу. Податковим органом не надано жодного з доказів наявності вказаного порушення та не зазначено про їх існування.

Щодо порушення положень Закону України „Про податок на додану вартість” за спірною операцією, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податковим органом не зазначається, які саме будівельні матеріали та товарно-матеріальні цінності придбані не для використання у господарській діяльності та на підставі яких податкових накладних сплачені суми за такі товари включені до складу податкового кредиту. В акті перевірки наведений перелік податкових накладних та зазначено, що серед них є такі, придбані товари за якими списані на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, без конкретизації таких податкових накладних.

До того ж суд враховує, що податкова накладна №1 від 02.02.2006, видана ТОВ „Секрет-Стандарт”, на яку посилається серед іншого відповідач, не відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2006 року та податок на додану вартість за нею не включений до складу податкового кредиту цього періоду.

З огляду на все вищевикладене податковим органом не доведена наявність порушення позивачем податкового законодавства в зазначеній частині.

Також за наслідками проведеної перевірки встановлений факт безпідставного списання з балансу вікна, площею 6,38 кв.м. на суму 1087,54 грн.

Відповідно до накладної №6 від 03.02.2006 ТОВ „Рема” прийняло від ТОВ „Інтерпласт” вікна за визначеною номенклатурою та двері вхідні. Вказана продукція відповідно до акту приймання-передачі від 06.02.2006 в повному обсязі передана ТОВ „Комерційна фірма Багатопрофільний Альянс”.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт №1 при реконструкції будівлі „Укрсиббанк” в м. Макіївка за позицією №27 відображена установка віконних блоків з металопластика в кам’яних стінах, площа проєму до 3 м2, у кількості 23,98 м2, за позицією №36 відображена установка віконних блоків з алюмінію, площа проєму до 2 м2, у кількості 8,35 м2.

Під час розгляду справи податковим органом не надано заперечень щодо не врахування при проведенні перевірки позиції №36 акта приймання виконаних підрядних робіт №1 та підтверджений факт врахування лише позиції №27.

З урахуванням даних акту приймання виконаних підрядних робіт податковим органом під час розгляду справи не надано заперечень проти позову в цій частині.

За таких обставин висновок податкового органу про безпідставне формування валових витрат в цій частині є помилковим.

Окрім цього в акті перевірки робиться висновок про безпідставне списання з балансу на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, вікон за цією операцією, але в сумі 8018 грн., та про завищення валових витрат по придбанню робіт субпідрядником за цією ж операцією в частині завищення вартості металопластикових вікон на суму 9023,22 грн.

Податковим органом не надані пояснення щодо встановлення тричі завищення валових витрат за однією господарською операцією та зазначено про можливість помилки в цій частині.

Оскільки, як вже зазначалося, позивачем документально підтверджений факт виконання підрядних робіт, до загальної вартості яких включені витрати на установку вікон, враховуючи виконання цих робіт з матеріалів позивача, понесення витрат на виготовлення вікон, яке підтверджується накладною №6 від 03.02.2006 та даними банківської виписки за 27.01.2006, є таким, що пов’язано з господарською діяльністю платника податків та підтверджено первинними документами. З огляду на таке висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та валових витрат за спірною операцією є помилковим.

Під час проведення перевірки також встановлений факт списання товарно-матеріальних цінностей на суму 47008,09 грн. на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності.

В акті перевірки зазначено про визначення переліку матеріалів, які безпідставно списані з балансу, в додатку до акту перевірки. Суд зазначає, що на вимогу суду такий додаток під час розгляду справи не наданий. Які саме матеріали безпідставно списані з балансу підприємством податковим органом під час розгляду справи не вказано.

Суд зазначає, що відповідно до даних розшифровки валових доходів та валових витрат у розрізі контрагентів, проти відомостей якої податковим органом не надано заперечень, у січні 2006 року до складу валових витрат за операцією з ТОВ „Енергоімпульс” включена сума у розмірі 125000 грн. Операція з придбання у ТОВ „Енергоімпульс” ТМЦ на суму 399999,99 грн., за якою, на думку податкового органу безпідставно сформовані валові витрати, у вказаній розшифровці відсутня.

Суд зазначає, що сторонами не надані докази здійснення спірної операції та відображення її в податковому обліку підприємства.

Під час розгляду справи податковим органом не зазначено, на підставі яких первинних документів ним встановлений факт придбання ТМЦ, про які йдеться в акті. Також податковим органом не зазначається, з урахуванням яких документів ним встановлений факт передачі ТОВ „Технотек” та ТОВ „Техкорпорації Союз” товарно-матеріальних цінностей, придбаних згідно з даними акту у ТОВ „Енергоімпульс”, та яких саме товарно-матеріальних цінностей.

Щодо податку на додану вартість, згідно з даними Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2006 року (період, у якому встановлений факт безпідставного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 9402 грн.) податковий кредит за операціями з ТОВ „Енергоімпульс” ані в сумі 9402 грн., ані в сумі 66666,67, про які йдеться в акті перевірки, не формувався.

З урахуванням наведеного податковим органом не доведений факт наявності порушення позивачем податкового законодавства за спірною операцією.

За наслідками проведеної перевірки встановлений факт придбання позивачем будівельних робіт у березні 2006 року у ЗАТ „ОСК Офал”, які в подальшому пред’явлені Донецькій залізниці за ціною нижче ціни придбання.

Сам факт здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується, так саме як і не стверджується про нікчемність правочинів. Також відповідач не зазначає про відсутність первинних документів податкового обліку, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Тобто, вказані факти не є спірними між сторонами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На виконання договірних зобов’язань перед Донецькою залізницею відповідно до договору від 17.01.2006 №Д/НКВ-06044/НЮ ТОВ „Рема”, за допомогою субпідрядників, виконувалися сантехнічні роботи по басейну Центра реабілітації Дорожньої клінічної лікарні на ст. Донецьк. Право на залучення до виконання робіт субпідрядників передбачене умовами п.2 та п.9 договору.

Відображення платником податків витрат у податковому обліку не потребує негайного отримання за ними доходу в періоді їх понесення, а припускає отримання доходу в майбутньому.

Оскільки податковим органом не заперечується отримання позивачем прибутку за договором від 17.01.2006 №Д/НКВ-06044/НЮ, відповідачем помилково зроблений висновок про порушення податкового законодавства на підставі оцінки прибутковості окремого етапу робіт в окремому місяці.

За таких обставин придбання робіт у березні 2006 року у ЗАТ „ОСК Офал” здійснено в межах господарської діяльності позивача з метою отримання доходу від господарської діяльності, а посилання податкового органу на ту обставину що отримання збитку від етапу робіт за господарським договором свідчить про неналежність витрат в частині убутку до господарської діяльності платника податку зроблене помилково.

Окрім цього, відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Вказаний Закон не передбачає таке обмеження на формування валових витрат як сума збитку за господарською операцією.

Оскільки судом встановлена належність спірної операції до господарської діяльності позивача, відповідно є помилковим висновок податкового органу про порушення положень Закону України „Про податок на додану вартість” в цій частині.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що ненадання позивачем пояснень до перевірки свідчить про формування валових витрат за операціями, не пов’язаними з веденням господарської діяльності, оскільки податковим законодавством не встановлюється залежність права на формування валових витрат та належність операції до господарської діяльності від наявності чи відсутності пояснень платника податків з цього приводу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2007 №0001772340/0 в частині визначення сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість за операціями, про які не зазначено вище, суд зазначає таке.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, серед іншого, податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Податковим органом надані до суду копії податкових накладних №17/1 від 19.01.2006 та №35/3 від 24.03.2006, виданих ТОВ „Техкомторг”. Відповідно до наведених податкових накладних ІПН продавця 33670801300461, який є помилковим. На думку податкового органу невірне визначення ІПН продавця свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту за наведеними податковими накладними.

Відповідно до наданих позивачем копій вказаних податкових накладних, оригінали яких досліджені в судовому засіданні, ІПН продавця – 336708005642. В іншій частині щодо передбачених законом реквізитів податкові накладні аналогічні за змістом.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими під час розгляду справи, ним у січні та березні 2006 року були отримані спірні податкові накладні від ТОВ „Техкомторг”. У податковому періоді отримання таких накладних були встановлені помилки при визначенні ІПН продавця, у зв’язку з чим в цьому ж періоді ТОВ „Техкомторг” видані на адресу позивача податкові накладні з вірним ІПН. Саме на підставі отриманих податкових накладних з вірним ІПН позивачем був сформований податковий кредит за операцією з придбання товарів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит у зв’язку з допущеною помилкою в податковій накладній, оскільки до суду позивачем надані оригінали податкових накладних, заповнених належним чином.

Окрім цього, у будь-якому разі надані податковим органом податкові накладні містять достатні дані, які надають змогу ідентифікувати особу платника податку-продавця та реальність здійснення господарських операцій. Недоліки в заповненні податкових накладних не роблять такі накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Такі податкові накладні можуть бути підставою для формування податкового кредиту у разі відсутності інших порушень податкового законодавства за операціями, за якими такі накладні видані.

Податковим органом не заперечується фактичне здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, будь-які докази нікчемності правочинів, за якими видані податкові накладні, не надано, про наявність таких доказів не зазначено. Тобто, реальність господарських операцій, за якими видані спірні податкові накладні, не є спірною між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Досліджені податкові накладні містять підпис посадової особи, яка їх склала, та печатку підприємства. Податковим органом не надано доказів, що на момент складання податкових накладних продавець не був зареєстрований як платник податку на додану вартість та не мав права на складання податкових накладних. Також податковим органом не стверджується, та, відповідно, не надані належні докази в підтвердження факту не відображення податкових зобов’язань ТОВ „Техкомторг” за спірною операцією.

Суд не враховує посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ „Техкомторг” в подальшому був ліквідований, оскільки податковим органом не заперечується, що на момент здійснення господарських операцій вказане підприємство було включено до ЄДРПОУ.

Також судом не враховується посилання податкового органу на відсутність на момент проведення перевірки інформації щодо реєстрації ТОВ „Техкомторг” як платника ПДВ, оскільки відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” центральний податковий орган веде реєстр платників податку. За таких обставин ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька мала можливість перевірити факт реєстрації ТОВ „Техкомторг” як платника ПДВ.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин законодавець пов’язує відсутність права платника податку – покупця на податковий кредит саме з відсутністю податкової накладної на момент перевірки, що не мало місце в спірній ситуації.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлений факт не віднесення до складу податкового зобов’язання червня 2006 року податку на додану вартість у розмірі 8775 грн. по наданим ремонтно-будівельним роботам згідно актів виконаних робіт та отриманих передплат. Зазначене порушення встановлено шляхом звірення даних декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року (без урахування 1 кварталу), зворотно-сальдовою відомістю та даними декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2006 року. Податковим органом не зазначається ані про встановлення порушення на підставі первинних документів, ані про господарські операції, за фактом здійснення яких встановлено не включення податку на додану вартість до складу податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що зазначене порушення встановлено податковим органом як різниця між валовим доходом за другий квартал 2006 року та задекларованими обсягами поставки відповідно до декларацій з ПДВ за квітень – червень 2006 року.

Вказаний порядок обчислення суми податкового зобов’язання не відповідає положенням Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до п.4.1 ст.4 якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Тобто, за змістом Закону України „Про податок на додану вартість” формування податкового зобов’язання пов’язано з конкретною операцією поставки, факт здійснення якої має підтверджуватися первинними документами.

Відповідно до п.1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Пунктом 1.7 вказаного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковим органом взагалі не встановлювався факт здійснення позивачем операції з поставки товарів, в судовому засіданні пояснення щодо наявності таких операцій не надані. Також податковим органом не зазначається, яким чином ним встановлений факт заниження податкових зобов’язань саме у червні 2006 року, за умови відсутності відомостей щодо господарських операцій, при здійсненні яких допущено порушення.

З огляду на вищевикладене відповідачем не доведена наявність порушення податкового законодавства з боку позивача в цій частині.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки під час судового розгляду встановлена безпідставність визначення платнику податків суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та частково з податку на прибуток, відповідно, є безпідставним застосування до ТОВ „Рема” штрафних санкцій в цій частині.

Окрім цього суд вважає безпідставним застосування до позивача при визначенні податкового зобов’язання з податку на прибуток штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв’язку з відсутністю факту засудження посадових осіб ТОВ „Рема” за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або декларування підприємством переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.05.2007 №0001782340/0, відповідно до якого ТОВ „Рема” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року у сумі 16127 грн., березень 2006 року у сумі 7753 грн., червень 2006 року у сумі 8775 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до наданої до суду декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року від 20.02.2006 платником податків задекларований залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 352 грн. (рядок 26 декларації). Значення рядка 25 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) відсутнє.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.03.2007 позивачем виявлені факти наявності зайво врахованих сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту (р.2 та р.3 відповідно). За наслідками виправлення помилки збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.8.5). Значення рядків 8.7 – 8.10 уточнюючого розрахунку, які впливають на суму бюджетного відшкодування, відсутнє.

Відповідно до наданої до суду декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року платником податків задекларована сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 1 249 грн. (рядок 27 декларації). Значення рядка 25 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) відсутнє.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.03.2007 позивачем виявлений факт наявності неврахованих сум податкового кредиту (р. 3). За наслідками виправлення помилки зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1249 грн. та збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.8.2 та р.8.5 відповідно). Значення рядків 8.7 – 8.10 уточнюючого розрахунку, які впливають на суму бюджетного відшкодування, відсутнє.

Відповідно до наданої до суду декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року від 20.07.2006 платником податків задекларований залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 524 грн. (рядок 26 декларації). Значення рядка 25 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) відсутнє.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.03.2007 позивачем виявлені факти наявності зайво врахованих сум податкових зобов’язань та не врахованих сум податкового кредиту (р.2 та р.3 відповідно). За наслідками виправлення помилки збільшено суму від’ємного значення, зарахованого у зменшення податкового боргу з ПДВ та збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.8.3 та р.8.5 відповідно). Значення рядків 8.7 – 8.10 уточнюючого розрахунку, які впливають на суму бюджетного відшкодування, відсутнє.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і є сумою бюджетного відшкодування платника податків.

Так, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений положеннями п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, законодавцем розрізняються поняття „від’ємне значення суми податку на додану вартість” та „бюджетне відшкодування податку на додану вартість”. При цьому виникнення від’ємного значення передує у часі бюджетному відшкодуванню, а сума такого від’ємного значення може бути відшкодована не в будь-якому випадку, а лише за умови наявності факту сплати суми податку контрагенту платника податків.

За таких обставин, враховуючи відсутність декларування бюджетного відшкодування позивачем за січень, березень та червень 2006 року, у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми неіснуючого бюджетного відшкодування за ці податкові періоди.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на фактичну тотожність бюджетного відшкодування та від’ємного значення податку на додану вартість оскільки таке не встановлено податковим законодавством.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0001782340/0 від 16.05.2007 сума податку на додану вартість у розмірі 32655 грн. на момент перевірки не відшкодована, у зв’язку з чим штрафні санкції не застосовані.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762340/0 від 16.05.2007, №0001782340/0 від 16.05.2007, №0001772340/0 від 16.05.2007 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рема” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001762340/0 від 16.05.2007, №0001782340/0 від 16.05.2007, №0001772340/0 від 16.05.2007 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001762340/0 від 16.05.2007 частково у сумі 249244 грн., в тому числі в частині визначення суми основного платежу у розмірі 137828 грн., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111416 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001772340/0 від 16.05.2007 у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001782340/0 від 16.05.2007 у повному обсязі.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рема”, код ЄДРПОУ 31907065, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 53, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 травня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.05.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.