Постанова № 4794017, 15.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2009 р.                                                                       справа № 88/08/0570

15 год. 15 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 6

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Дремовій І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод»м. Авдіївка

до Державної податкової інспекції в м. Авдіївці

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000272342/2 від 25.06.2007 р.

За участю

представників сторін:

від позивача: Чмелевська М.О., Панченко Г.В. –за довір.

від відповідача: Лук»янець В.В. –за довір.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький шиноремонтний завод”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 25.06.2007 р. № 0000272342/2 про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 28975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488 грн. разом 43463 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 р. ним була виправлена помилка у показниках раніше поданої декларації (11 місяців 2004 р.) щодо відображення у складі валових витрат „курсової різниці”, що утворилася при погашенні валютної заборгованості за імпортним контрактом TЛ - 0706 від 07.06.2002 р. Документальне підтвердження наведеної суми витрат (контракт, платіжні документи, ін.) були надані до перевірки, але не приймались перевіряючими, бо відносилися до інших податкових періодів, ніж період перевірки. Крім того вказує, що норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не ставлять можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок попередніх періодів та віднесення до валових витрат понесених витрат, які не враховані у минулих податкових періодах, у залежність від факту перевірки податковим органом діяльності підприємства за період, у якому такі помилки були допущені.

Також позивач зазначає, що податкове повідомлення –рішення відповідачем прийняте на підставі норм права, які прямо протилежно передбачають обов’язки по обчисленню податку: пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” покладає обов’язок на платника податку, а пп. 4.2.2 цього ж закону –на податковий орган.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки позивача були встановлені порушення податкового законодавства, що є підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення: пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону 2181-III, абз «б», «г»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181-III, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині відсутності документального підтвердження валових витрат у сумі 115904,08 грн. заявлених позивачем у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 р. Також вказує, що період, у якому підприємством було допущено помилку, перевірявся під час попередньої планової документальної перевірки, що здійснювала Ясинуватська ОДПІ, і за результатами цієї перевірки факту заниження валових витрат (завищення податкових зобов’язань) не було встановлено, і з цим погодились керівник та головний бухгалтер підприємства.

Крім того, відповідач зазначає, що для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств враховується рядок 06 „Скориговані валові витрати”, який містить у собі суму рядків 04, 05 Декларації. Перевіряючи тільки ряд. 05.2 декларації не дає право підтвердити повноту нарахування податку на прибуток підприємства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що за результатами акту перевірки, з урахуванням рішення ДПА в Донецькій області, єдиним порушенням, допущеним підприємством, яке вплинуло на правильність визначення суми податку на прибуток за перевіряємий період, яка підлягала сплаті, контролюючим органом вважається завищення валових витрат по декларації за 2005 р. у сумі 1157900 грн., яка зазначена у рядку 05.2 декларації. Таким чином, жодних інших порушень стосовно правильності визначення валового доходу, амортизаційних витрат, валових витрат, які б у відповідності до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 31.03.2003 р. № 143, вказувались в інших, окрім 05.2, рядках 04, 05 декларації, перевіркою не виявлено. Тобто єдине порушення, яке обумовило донарахування спірної суми податку –28975 грн., пов’язується контролюючим органом з неправильним віднесенням підприємством до рядку 05.2 декларації на прибуток за 2005 р. суми курсової різниці 1157900 грн. Значення всіх інших рядків декларацій на прибуток за спірні періоди (2005 р., півріччя 2006 р., та 9 місяців 2006 р.) не впливають на донараховану спірним податковим повідомленням –рішення суму податку на прибуток підприємств. Як і не впливають значення рядків 04, 05, 06 декларацій за минулі податкові періоди, у яких підприємством було допущено помилку в оподаткуванні курсової різниці за контрактом TЛ 0706 від 07.06.2002 р. З урахуванням вищевикладеного, довід представників відповідача про необхідність додаткової перевірки експертом рядків 04, 05, 06 декларацій з податку на прибуток, є необґрунтованим.

Судом по справі було призначено проведення судово - економічної експертизи. За результатами проведеної експертизи складений висновок судово –економічної експертизи, відповідно до якого висновки акту перевірки № 39/23/31972218 від 12.03.2007 р. не підтверджуються.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта суд встановив.

Державною податковою інспекцією у м. Авдіївці здійснена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Донецький шиноремонтний завод»за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складений Акт № 39/23/31972218 від 12.03.2007 р.

Актом перевірки серед інших встановлені порушення податкового законодавства, які спричинили донарахування спірних сум податку, а саме:

- абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який передбачає, що „контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях”;

- пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який передбачає, що „Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом „г” пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4;

- абз „г” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який передбачає, що „Згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, є контролюючий орган”;

- пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає, „що не належать до складу валових витрат будь –які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку”.

Таке порушення податковим органом вбачається у тому, що підприємство віднесло у 4 кварталі 2005 р. до ряд. 05.2 Декларації про прибуток підприємства за 2005 рік самостійно виявлені помилки у сумі 119700 грн. за результатами минулого податкового періоду, який перевірявся Ясинуватською ОДПІ. В ході перевірки фахівцями Ясинуватської ОДПІ була перевірена Декларація за 9 місяців 2005р., згідно з якою дані у ряд. 05.2 були відсутні. За результатами перевірки не встановлено завищення сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях з податку на прибуток за вказаний період. З огляду на повноту надання підприємством під час попередньої перевірки документів про валові витрати та відсутність заперечень посадових осіб щодо викладеного в акті попередньої перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що підприємством у ході поточної перевірки документально не підтверджені валові витрати по ряд. 05.2 декларації про прибуток підприємства за 2005 р. у сумі 119700 грн.

На підставі акта перевірки за всіма виявленими перевіркою фактами порушень податкового законодавства відповідачем було прийняте податкове повідомлення –рішення від 26 березня 2007 р. № 0000272342/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем – 327953 грн., за штрафними санкціями - 112789 грн.

Позивач звертався зі скаргою про скасування вищенаведеного повідомлення –рішення, але ДПІ у м. Авдіївці залишила скаргу без задоволення, про що прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги № 3742/10/25-013-2 від 23.04.2007 р.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Донецької області скасувала прийняті ДПІ у м. Авдіївці податкові повідомлення –рішення частково, у сумі 298978 грн., за основним платежем та 98301 грн. за штрафними санкціями, донарахованих по іншим фактам порушень.

Під час розгляду повторної скарги з питання завищення валових витрат за 2005 р. по рядку 05.2 декларації з податку на прибуток на суму 119704,08 грн. ДПА у Донецької області листом № 9313/10/25-013-2 від 13.06.2007 р. доручила ДПІ у м. Авдіївці провести позапланову перевірку з питання правильності віднесення до валових витрат у сумі 119700 грн., які відображені у декларації з податку на прибуток підприємства по рядку 05.2. „Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів”.

Позапланова перевірка була проведена фахівцями відповідача на підставі направлення № 135 від 15.06.2007 р.

Результати цієї перевірки оформлені довідкою № 116/23/31972218 від 19.06.2007 р.

У розділі 3.1.1. довідки представниками відповідача встановлено, що до ряд. 05.2 декларації з податку на прибуток за 2005 р. віднесено 115,9 тис. грн. від загальної суми 138,4 тис. грн. курсової різниці, що утворилася у листопаді 2004 р. у зв’язку з погашенням підприємством кредиторської заборгованості за імпортним контрактом № ТЛ -0706 від 07.06.2002 р. з контрагентом „SWS Handelsgesellscaft mbH”.

При перевірці первинних документів (платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 22.11.2004 р., меморіальний валютний ордер № 32-24 від 22.11.2004 р., картка рахунку № 632 „контрагенти” „SWS Handelsgesellscaft mbH” за 01.11.2004 р. - 31.12.2004 р.) встановлено, що підприємством проведено сплату по кредиторській заборгованості перед „SWS Handelsgesellscaft mbH” у сумі 87990,35 євро. Операційна курсова різниця по контракту № ТЛ -0706 від 07.06.2002 р. станом на 22.11.2004 р. склала «-»138357,08 грн.

З посиланням на положення абз.) 4 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємств, затверджений наказом ДПА України № 593 від 10.12.2003 р. перевіряючі погоджують включення до валових витрат платника податків по Декларації з податку на прибуток підприємства сум валових витрат, понесених від операцій з операційною курсовою різницею по ряд. 04.12 „Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.11” та враховується у загальну суму валових витрат по ряд. 04 Декларації з податку на прибуток підприємства.

Зазначені в довідці обставини повністю підтверджені експертним дослідженням.

Отже, відповідачем в Довідці фактично підтверджено наявність документального підтвердження віднесених позивачем сум операційної курсової різниці.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ст. 16. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Таке визначення здійснюється платником шляхом зазначення самостійно обчисленої суми податкового зобов'язання у податковій декларації, що подається ним до податкових органів (пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Розмір податкового зобов’язання, підлягаючого сплаті, безпосередньо обумовлюється сумами валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань (п. 3.1. ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”) валовими витратами виробництва та обігу - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Серед іншого до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 5.2.9. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно пп. 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 Закону Укпраїни „Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV”, яка вступила в дію 1 січня 2003 року та була чинною на момент виникнення курсової різниці (листопад 2004р.).

„Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону”.

Необхідно зауважити, що п. 8 Перехідних положень до Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV” передбачено, що „визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом”.

Отже, заборгованість, з якої у листопаді 2004 р. визначена курсова різниця, виникла у липні 2002 р., тобто до набрання чинності Законом № 349. Отже, визначення курсової різниці за контрактом № ТЛ -0706 від 07.06.2002 р. та її відображення у податковому обліку має відбуватися за правилами, передбаченими п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у попередній редакції, а саме:

„Пп. 7.3.3 будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

У разі коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Як слідує з матеріалів справи у позивача внаслідок придбання технологічної лінії для холодного відновлення шин вантажних автомобілів перед постачальником –нерезидентом SWS Handelsgesellscaft mbH” по контракту № ТЛ - 0706 від 07.06.2002 р. станом на 01.11.2004 р. утворилася кредиторська заборгованість у сумі 87990,35 євро. Сторони не заперечують про фактичне отримання та оприбуткування позивачем імпортованого товару, що свідчить про його використання у господарській діяльності. З цього відслідковується „валовий” характер витрат на придбання означеного товару та розрахунків за нього в іноземній валюті.

Отже, позивач мав право віднести до валових витрат суму, визначену як різницю між балансовою вартістю заборгованості на дату її оприбуткування (виникнення) та балансовою вартість заборгованості на дату її погашення. Як слідує з висновку судово- економічної експертизи, від операції з погашення заборгованості у сумі 87990,35 євро позивач внаслідок збільшення курсу євро отримав збиток у сумі 138357,08 грн.

Між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо правильності обчислення суми курсової різниці та її належність до валових витрат.

З огляду на вищеозначене, суд погоджується з доводами позивача та судового експерта, що у періоді, в якому відбулося погашення заборгованості (листопад 2004 р.), позивач мав право віднести до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2004 р. суму курсової різниці –138357,08 грн. Відповідно до ст. 3 Наказу/Форми/Порядку ДПА України „Порядок подання декларації з податку на прибуток підприємства” № 143 від 29.03.2003 р. сума курсової різниці на погашену 22.11.2004 р. заборгованість повинна відображатися по рядку 04.12 „Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.11” Декларації за 11 місяців 2004 р.

Втім, через помилку позивач таким правом не скористався. Як свідчать дані експертного дослідження, ТОВ „Донецький шиноремонтний завод” за 11 місяців 2004 р. по рядку 04.12 Декларації з податку на прибуток у складі задекларованої суми курсова різниця у сумі 138357,08 грн. не врахована.

П.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає право платника податків відносити до валових витрат суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Право на коригування показників, відображених у раніш поданих податкових деклараціях надане платнику податків п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.”

Відобразивши суму курсової різниці у складі валових витрат як виправлення помилки минулих періодів у наступних податкових деклараціях, позивач діяв у відповідності до наведених норм права.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що жодна з наведених норм закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не ставить у залежність від факту перевірки податковим органом діяльності підприємства за період у якому помилки були допущені, можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок попередніх періодів та віднесення до валових витрат понесених витрат, які не враховані у минулих податкових періодах.

Право платника податків на виправлення самостійно виявлених помилок минулих періодів обмежено лише строками давності, визначеними статтею 15 цього Закону –не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, в якій були допущені помилки (п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Не визнаючи валові витрати, задекларовані платником як самостійно виявлені помилки минулих періодів, через факт попередньої перевірки податковим органом таких минулих періодів та погодження керівництва позивача з актом цієї перевірки, відповідач фактично встановив додаткові, порівняно з законом, обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, що прямо заборонено пунктом 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо доводів відповідача про можливе неодноразове віднесення підприємством суми курсової різниці до складу валових витрат слід зазначити, що це питання під час перевірки відповідачем достовірно не перевірялося, в акті перевірки не відображене і тому висновки податкового органу по ньому є лише припущенням.

У той час висновком судово –економічної експертизи встановлено віднесення позивачем частини курсової різниці –22453 грн. у складі валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2004 р. по рядку 04.12, решта –115904,08 (яка є спірною) була відображена у складі валових витрат по рядку 05.2 „самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів” декларації за півріччя 2005 р.; при заповненні декларації за 3 квартали 2005 р. вказана сума курсової різниці не врахована підприємством у складі валових витрат по рядку 05.2 „Самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів” Декларації; при складанні декларації з податку на прибуток за 2005 рік підприємством самоперевіркою було виявлено помилку, та виправлено її шляхом включення до валових витрат по рядку 05.2. Декларації суми 115904,08 грн.

Доводи відповідача щодо необхідності перевірки всіх інших (окрім 05.2 та 04.12) рядків декларації з податку на прибуток судом не приймаються, оскільки спірна сума податку донарахована контролюючим органом саме через безпідставне (на його думку) віднесення до рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за 2005р. суми курсової різниці, що має відображатися у рядку 04.12 декларації відповідного податкового періоду. У віднесенні валових витрат по іншим рядкам декларації (04, 05, 06) порушень під час перевірки встановлено не було.

З доводами відповідача про правомірність донарахування суми податку через те, що у ході попередньої планової документальної перевірки діяльності позивача, яку здійснювала Ясинуватська ОДПІ, документи для перевірки, що підтверджують валові витрати були надані у повному обсязі, і за таких умов перевіркою заниження валових витрат чи завищення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток не виявлено, до того ж акт перевірки підписаний посадовими особами платника податку без зауважень, суд не погоджується з огляду на те, що згідно акту перевірки № 1/23/31972218 від 10.01.2006 р. за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р. перевірка правильності формування валових витрат представниками Ясинуватської ОДПІ здійснювалася вибірковим порядком, тому певні документи, зокрема які стосуються утворення курсової різниці при погашенні у листопаді 2004 р. валютної заборгованості за контрактом № ТЛ -0706, могли залишитися поза увагою перевіряючих.

Інших доказів на підтвердження факту віднесення позивачем до складу валових витрат декларації за минулі податкові періоди спірної суми курсової різниці по вищевказаній господарській операції відповідач у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду не надав.

Як вбачається з спірного податкового повідомлення –рішення матеріальною підставою для визначення суми податку є порушення підприємством вимог пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині документального підтвердження суми витрат, що віднесені до складу валових витрат. На думку суду такий висновок відповідача спростовується наявними в матеріалах справи доказами - контрактом № ТЛ -0706, платіжним дорученням № 2 від 22.11.2002 р., меморіальним ордером № 32-24 від 22.11.2004 р., ін., та насамперед довідкою № 116/23/31972218 від 19.06.2007 р., складеною відповідачем про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ „Донецький шиноремонтний завод”.

Не є належними правовими підставами для прийняття спірного податкового повідомлення –рішення зазначені у ньому в якості порушених позивачем норми абз. „б” и абз „г” пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскільки вони визначають підстави для визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, а не обов’язки платника податку стосовно належного обчислення податкових зобов’язань.

Також не може бути законною підставою для донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства норма пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, тому що ця норма визначає коло осіб, на яких покладається обов’язок щодо обчислення суми податкового зобов’язання, і у жодному разі не регулює питання обчислення податку на прибуток підприємств, зокрема формування валових витрат платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення –рішення та визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 28975 грн.

Враховуючи, що судом встановлена неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток, то штрафна санкція у сумі 14488 грн., розрахована відповідно до п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосована неправомірно.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірного податкового повідомлення –рішення.

В зв»язку з чим суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 25.06.2007 р. № 0000272342/2 про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 28975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488 грн. разом 43463 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»ст. ст. 2-15, 17-18, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод»м. Авдіївка до Державної податкової інспекції в м. Авдіївці про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000272342/2 від 25.06.2007 р. про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 28975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488 грн. разом 43463 грн. –задовольнити.

Визнати недійсним податок повідомлення –рішення № 0000272342/2 від 25.06.2007 р. про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 28975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14488 грн. разом 43463 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький шиноремонтний завод»м. Авдіївка судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 вересня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено 21.09.2009 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з дня складання в повному обсязі постанови шляхом подачі в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Кониченко О.М.