Рішення № 47925245, 29.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/3967/15 Головуючий 1 інстанції - Шишкін О.В.

Справа № 638/2283/14-ц Доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Черепахи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року по справі за позовом ПАТ «ОСОБА_4 ворота» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ПАТ «ОСОБА_4 ворота» звернувся до суду із позовом посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 27.12.2006 року було укладено договір № 570 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 12 000 доларів США, а Позичальник зобов'язався на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору, але не пізніше 23.12.2013 року. В забезпечення виконання всіх зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 27.12.2006 року було укладено Договір поруки № 570/1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед ПАТ «ОСОБА_4 ворота» у повному обсязі при порушенні ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Кредитним договором. Належним чином відповідачі умови договорів не виконують, тому позивач просить стягнути з них солідарно грошові кошти у розмірі 16930,37 грн., що складається з суми простроченого кредиту 1708,12 дол. США (еквівалент 14 874, 31 грн.), суми прострочених відсотків 33,70 доларів США (еквівалент 293, 46 грн.), суми простроченої комісійної винагороди 383,66 грн., суми пені по простроченому кредиту 1 320,92 грн., суми пені по простроченим відсоткам 55,30 грн., суми пені за прострочену комісійну винагороду 2,73 грн. Згодом позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням зростання суми заборгованості та курсу долару, просив стягнути заборгованість в розмірі 40 787,88 грн., з яких: 26 935,98 грн. - заборгованість за кредитом: 4 274,29 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом: 3306,87 грн. - заборгованість за комісійною винагородою; 5412,85 грн. сума пені за простроченою заборгованістю за кредитом; 497,35 грн. - сума пені за простроченою заборгованістю за відсотками: 360,54 грн. - сума пені за простроченою заборгованістю за комісійною винагородою; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ОСОБА_4 ворота» суму сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року уточнені позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_4 ворота» задоволено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просять скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказують, що позивач не мав права проводити перерахунок заборгованості за новим курсом долара США. Звертає увагу, що позивач припинив діяльність як фінансова установа, тому не в праві нараховувати проценти за кредитом. Зазначають, що ОСОБА_1 не повідомлявся про розгляд справи, чим порушено його права.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «ОСОБА_4 ворота» та ОСОБА_3 27.12.2006 року було укладено договір № 570 про надання споживчого кредиту), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 12 000 доларів США, а Позичальник зобов'язався на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору, але не пізніше 23.12.2013 року.

Згідно із п. 3.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів, комісійної винагороди в повному обсязі та на умовах, передбачених Договором.

17.08.2011 року між сторонами укладено договір про зміни № 1 до Договору № 570 від 27.12.2006 року, яким виключені положення щодо права банку в односторонньому порядку змінити процентну ставку, змінено відповідальність за неналежне виконання договору та попереджено про валютні ризики та інші умови.

В забезпечення виконання всіх зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 (далі за текстом Поручитель) 27.12.2006 року було укладено Договір поруки № 570/1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед ПАТ «ОСОБА_4 ворота» у повному обсязі при порушенні ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Кредитним договором. Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачі наполягають, що позивач припинив діяльність як фінансова установа, тому не в праві нараховувати проценти за кредитом, проте такі твердження не ґрунтуються на законі.

За змістом ст. ст. 1, 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. ОСОБА_4 має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що банківська ліцензія позивача, дійсно була відкликана постановою правління Національного ОСОБА_4 України від 04 грудня 2014 року.

Проте, кредитний договір № 570 від 27.12.2006 року, договір про зміни № 1 від 17.08.2011 року між сторонами були укладені в період дії банківської ліцензії позивача.

Крім того, Законом не передбачено, що з відкликанням банківської ліцензії припиняються зобов*язання, що виникли за договорами, укладеними в період дії такої ліцензії.

Відповідачі вказують, що позивач безпідставно збільшив позовні вимоги з урахуванням зростання заборгованості та курсу долара США, неправомірно нараховує заборгованість за поточним курсом долару, а не за курсом, за яким був отриманий кредит, проте, такі доводи відповідачів не ґрунтуються на Законі.

Так, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки зобов'язанні між сторонами було визначено у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, обґрунтовано визначена судом за офіційним курсом НБУ на день уточнення позовних вимог позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилаються на те, що до їх відома не була доведена інформація про сукупну вартість кредиту.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 під час укладення кредитного договору була ознайомлена з усіма його умовами, в тому числі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням, того, що їй були відомі процентна ставка, вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту. ОСОБА_3 з указаними умовами погодилася, про що свідчить підписання нею кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі мають заборгованість за кредитним договором, яка за офіційним курсом НБУ на час подання уточненої позовної заяви 22.12.2014 року становить 40787,88 грн., з яких: 26935,98 грн. - заборгованість за кредитом: 4274,29 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом; 3306,87 грн. - заборгованість за комісійною винагородою; 5412,85 грн. сума пені за простроченою заборгованістю за кредитом; 497,35 грн. - сума пені за простроченою заборгованістю за відсотками: 360,54 грн. - сума пені за простроченою заборгованістю за комісійною винагородою яка підтверджена детальним розрахунком. Обґрунтованих заперечень щодо змісту вказаного розрахунку відповідачі не надали. Зазначений розрахунок перевірений судвоою колегією, не спростований відповідачами.

Судова колегія не знаходить підстав вважати припиненою поруку за договором, оскільки з укладенням договору №1 про зміни від 17.08.2011 року не змінився розмір кредиту, процентна ставка та строк його повернення. Таким чином, обсяг відповідальності поручителя не збільшився.

Так, за змістом п. 1.1. договору поруки від 27 грудня 2006 року, поручитель зобов*язується відповідати перед Кредитором у повному обсязі за повернення кредиту в сумі 12000 доларів у строк не пізніше 23 грудня 2013 року, сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки та збитків.

Згідно розрахунків (а.с. 158-257) заборгованість про стягнення якої просить позивач вважається простроченою з грудня 2013 року, з позовом до суду позивач звернувся 12.02.2014 року, тобто до спливу шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

За таких обставин, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Правильно вирішивши спір по суті, суд першої інстанції припустився помилки солідарно стягнувши з відповідачів судові витрати.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки ст. 88 ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку, то їх належить стягнути з відповідачів на користь позивача у рівних частках.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення судових витрат з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року змінити в частині стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ворота» витрати по сплаті судового збору по 121,80 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді