Ухвала суду № 47924963, 31.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №581/203/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1388/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 46

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 селищної ради Сумської області, представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 селищної ради Сумської області до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом

та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 селищної ради Сумської області про вчинення дискримінації, стягнення моральної шкоди, визнання права користування житловим приміщенням та визнання права власності на житлове приміщення в порядку приватизації,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 селищної ради Сумської області та зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 селищна рада, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови селищній раді в задоволенні позову та визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою № 19 по вул. Роменській, 76 в смт Липова Долина Сумської області. Вважає, що судом першої інстанції не зясовано де саме відповідачка постійно проживає, належним чином не оцінено письмових доказів, які надав позивач, а саме актів перевірок порядку використання комунального майна, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі сім років поспіль. Зазначає, що суд дав невірну оцінку показам свідків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задовольнити його в повному обсязі. Зазнає, що суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_4 у 2013 році надала селищній раді всі необхідні документи для приватизації житла, проте голова ради її заяву не розглянув та ніякого рішення не прийняв, проігнорувавши постанову Липоводолинського районного суду від 09 січня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року. Вважає дії відповідача щодо відмови у приватизації житла дискримінацією. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків, які б підтвердили зустрічні позовні вимоги. Не погоджується з рішенням суду в частині розподілу судових витрат.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 селищної ради і представника позивачів за зустрічним позовом та ОСОБА_4, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 17 липня 1993 року ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 2013 року навчається в Національному юридичному університеті ім. Я. Мудрого (а.с. 89, 84).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради від 29 жовтня 2003 року №160, прокурору Липоводолинського району Осіпову Ю.В. із сім'єю в складі трьох чоловік видано ордер на право заселення трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю селищної ради, загальною площею 62,2 кв.м, житлова 37 кв.м, з відновною вартістю 92834 грн. (а.с.4, 5, 101 - 102, 133).

З паспортних даних, довідки Управління державної міграційної служби, довідки гуртожитку, постанови Липоводолинського районного суду від 09 січня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 20 вересня 2004 року були зареєстровані у вказаній квартирі, останній 23 листопада 2004 року знявся із реєстраційного обліку, а ОСОБА_5 з 05 жовтня 2013 року зареєстрована на час навчання у гуртожитку № 15 вул. Пушкінська м. Харків (а.с. 18, 83, 86, 112 113).

Також згідно з постановою Липоводолинського районного суду від 09 січня 2014 року ОСОБА_4, діючи у своїх інтересах та в інтересах на той час неповнолітньої дочки ОСОБА_5, 14 березня 2013 року звернулась до органу приватизації житлового фонду ОСОБА_3 селищної ради Сумської області з заявою про передачу їй та дочці у спільну часткову власність по 1/2 частині спірної квартири, проте відповідного рішення селищною радою прийнято не було (а.с.112 - 113).

Постановою Липоводолинського районного суду від 09 січня 2014 року, яка переглядалася у судах вищих інстанцій та була залишена без зміни, зобовязано орган приватизації житлового фонду ОСОБА_3 селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про передачу їй та її неповнолітній дочці у спільну часткову приватну власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2, оформивши наслідки розгляду відповідним рішенням (а.с.112 - 113).

Рішенням сесії ОСОБА_3 селищної ради від 25 листопада 2014 року ОСОБА_4 відмовлено у передачі у спільну часткову власність вказаної квартири, підстава - непроживання заявниці понад один рік у зазначеному житлі (а.с.14).

На підтвердження факту непроживання відповідачки у квартирі за вказаною адресою, селищною радою надано чотири комісійно складених акти: три від 11 лютого 2014 року та один від 10 лютого 2015 року, а також довідку селищної ради від 04 березня 2015 року про не проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі більше п'яти років (а.с.6 - 10).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 селищної ради про те, що судом безпідставно не взяті до уваги зазначені акти, то колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки цих доказів. Зі змісту цих актів вбачається, що вони складені зі слів мешканця квартири № 17 ОСОБА_8, проте він не допитувався в якості свідка і клопотання позивача про це в справі відсутнє (а.с. 9 10).

Суд дав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_9, яка приймала участь у перевірках селищної ради, та обґрунтовано взяв до уваги докази, що свідчать про поважність причин періодичної відсутності відповідачки ОСОБА_4 в спірній квартирі, зокрема, хвороба її матері, що потребує постійного стороннього догляду.

Позивач ОСОБА_3 селищна рада не надала безспірних доказів про постійну відсутність ОСОБА_4 по місцю реєстрації у спірній квартирі більше шести місяців. Разом з тим, із матеріалів справи і пояснень відповідачки ОСОБА_4 вбачається, що вона вважає свою квартиру в смт ОСОБА_10 своїм постійним місцем проживання, здійснює оплату комунальних послуг на утримання квартири.

Суд першої інстанції зясував в повній мірі всі обставини відсутності відповідачів у квартирі, висновки суду не спростовані апелянтом ОСОБА_3 селищною радою, тому відсутні підстави для задоволення її апеляційної скарги.

Стосовно доводів апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, оскільки не можна погодитись з доводами про те, що ОСОБА_3 селищною радою здійснюється дискримінація прав відповідачів. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник цивільно правовий спір щодо прав на житлове приміщення. Згідно ст. 71 ЖК України питання щодо втрати права користування житлом та зсування причин відсутності наймача у житловому приміщенні вирішуються судом, що в даному випадку і мало місце.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення зустрічних уточнених позовних вимог про визнання за відповідачкою права користування квартирою та визнання права спільної часткової власності (а.с. 100), то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки правомірність права користування квартирою з боку відповідачів підтверджується Рішенням № 160 від 29 жовтня 2003 року ОСОБА_3 селищної ради про видачу ордера на право заселення відповідачами квартири № 19 та ордером (а.с. 4 6).

Питання набуття права власності регулюється главою 24 ЦК України.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у зустрічному позові, обґрунтовано послався на норми матеріального права, які регулюють порядок набуття права власності на майно, що є комунальною власністю. Зокрема, ці питання врегульовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідачі не використали діючий порядок для оформлення свого права власності відповідно до Закону, а томі відсутні підстави для визнання за ними в судовому порядку права часткової спільної власності.

З огляду на наведене вище, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 селищної ради Сумської області, представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -