Рішення № 47919277, 28.07.2015, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/459/15-ц

Провадження по справі № 2/514/202/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді М.В. Козирєва

за участю секретаря О.В. Терзі

розПглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 14 червня 2010 року перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» (надалі Позивач), та ОСОБА_1 (надалі Відповідач), укладено Договір кредиту № 692/Ф03.9/064 (надалі Договір кредиту), відповідно до якого позивач зобовязався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 48860,24 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1. Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 11 жовтня 2027 року зі сплатою 13,00 процентів річних.

ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк». В якості забезпечення виконання Позичальником за Договором кредиту, між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем 12 жовтня 2007 року укладено Іпотечний договір, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2 за реєстровим № 4076 (надалі Іпотечний договір), згідно з яким іпотекодавець передав позивачу в іпотеку наступне майно:

- будинок з надвірними та іншими спорудами, загальною площею 174,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, вул. Радісна, буд. 9.

Свої зобовязання, визначені п. 3.1. Договору позивачем виконано належним чином в повному обсязі.

Позичальником не виконуються умови Договору кредиту порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів.

Пунктами 3.3.9., 3.3.10., 3.3.11. Договору кредиту встановлено, що відповідач зобовязаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 1.1., 2.4., 2.5. цього Договору, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п. 2.6.3., 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. Договору.

Неналежне виконання взятих на себе зобовязань Позичальником призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка становить 74263,46 доларів США, з якої 44229,75 доларів США сума заборгованості за кредитом, 30034,29 доларів США сума заборгованості за відсотками.

У звязку з тим, що відповідач свої зобовязання за договором кредиту не виконує, це призвело до виникнення заборгованості, яка склала 74263,46 доларів США, а тому позивач змушений був звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на іпотечне майно за Банком, в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

В судове засідання представник позивача не з'явився. На адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій він підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутністю. Заперечень щодо постановлення по справі заочного рішення не надав.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась. Причини не явки суду не відомі, про день та час слухання справи повідомлена належним чином про що свідчать повідомлення про отримання нею поштових відправлень.

Таким чином, відповідно та в порядку ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів та згоди позивача.

В зв'язку з цим в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, 12 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у сумі 46750 доларів США під 13% річних на строк до 11 жовтня 2027 року.

Зазначений договір сторони підписали.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 12 жовтня 2007 року передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок з надвірними та іншими спорудами, загальною площею 174,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, вул. Радісна, буд. 9.

Відповідно до п. 1.3. Договору кредиту в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно будинок загальною площею 174,0 кв. м, житловою площею 57,8 кв. м, що розташований на земельній ділянці 1200 кв. м та знаходиться за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, вул. Радісна, буд. 9.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 14 червня 2010 року АКБ «Укрсоцбанк» перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

27 листопада 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору кредиту, відповідно до п. 1 якої кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом сторонами визначено 11 жовтня 2032 року.

Судом встановлено, що відповідачем не були виконані належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого перед банком за договором кредитування у неї виникла заборгованість по кредиту, яка становить 74263,46 доларів США, з них 44229,75 доларів США сума заборгованості за кредитом, 30034,29 доларів США сума заборгованості за відсотками.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

З п. 1.2. договору іпотеки, укладеного між банком та відповідачем вбачається, що за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 319800 гривень.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до умов іпотечного договору, укладеного між сторонами, іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобовязання (підпункт 4.1 іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ( пункт 4.5. іпотечного договору).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п. 38 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 (надалі Постанова) у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 39 зазначеної постанови роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, Банк набув право на задоволення вимог по поверненню грошових коштів шляхом визнання права власності на будинок, що був переданий в іпотеку.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 Закону № 1304-VII передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-46цс15.

Отже, чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме, визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Таким чином, наявні підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 44цс15.

Щодо способу звернення стягнення предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, то відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13.

Аналогічні висновки зроблено і Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 39 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині способу звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Окрім того, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, має, відповідно до вимог ст. 217 ЦПК України, вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону про мораторій.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України " Про іпотеку", Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 212, 217, 224-226 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р/р 29099420130004 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29) заборгованість за Договором кредиту 692/Ф03.9/064 від 12 жовтня 2007 року, в розмірі 74263,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 28 липня 2015 року складає 1638421,09 грн., шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки, а саме: будинок з надвірними та іншими спорудами, загальною площею 174,0 (сто сімдесят чотири) квадратних метрів, житловою площею 57,8 (пятдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., смт Тарутине, вул. Радісна, буд. 9 та складається в цілому з: літера «А» - житловий будинок, загальною площею 174,0 кв.м, літера «Б» - кухня літня, літера «В» - котельна, літера «Г» - сарай, літера «Д» - гараж, літера «Е» - вбиральня, літера «Ж» - сарай, 1-2 надвірні споруди, I інші споруди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р/р 29099420130004 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29) судовий збір в сумі 3654,00 гривень.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.В. Козирєв