Ухвала суду № 47912674, 27.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/506/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Строяновської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 06 жовтня 2011 р. №309 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 17 жовтня 2011 р. №627 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді - начальника відділу БНОН Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 18 жовтня 2011 р.; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді - начальника відділу БНОН Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 18 жовтня 2011 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

25 травня 2015 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з заявою в порядку статті 267 КАС України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо невиконання постанови суду; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту, накласти на керівника штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на виконання постанови суду щодо поновлення на роботі в займаній посаді та порушення прав, підтверджених такою постановою суду.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 06 жовтня 2011 р. №309 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 17 жовтня 2011 р. №627 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді - начальника відділу БНОН Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 18 жовтня 2011 р.; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді - начальника відділу БНОН Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 18 жовтня 2011 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з заяви позивача, з метою поновлення своїх прав він звернувся до керівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з заявою, в якій просив допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді з 18 жовтня 2011 р., а також письмово повідомити його про виконання постанови суду та вказати дату виходу на роботу. З листа Управління кадрового забезпечення від 04 травня 2015 року №14/Д-37-оп позивач дізнався, що на момент отримання листа судового рішення не виконано, у зв'язку із чим він звернувся з відповідною заявою про встановленого судового контролю за виконанням судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

- заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини третьої вказаної статті Закону негайному виконанню підлягають рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника.

Отже, у разі невиконання судового рішення у добровільному порядку, державні виконавці державної виконавчої служби здійснюють заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в повному обсязі, зазначені в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2015 року позивачу видано виконавчий лист про допущення до негайного виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді начальника відділу БНОН Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві з 18 жовтня 2011 р.

Проте, будь - яких доказів щодо звернення до органів державної виконавчої служби позивачем не надані. Так само не надані докази щодо завершення виконавчого провадження.

Крім того, згідно листа Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в м. Києві від 04 травня 2015 №14/Д-37-оп, на час складання листа вирішується питання щодо поновлення позивача на службу до органів внутрішніх справ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що вимоги заяви про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, відмовляючи у задоволенні заяви про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та за наслідками його неподання, накласти на керівника штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлені судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке реалізовується під час прийняття постанови у справі, є дискреційним повноваженням та застосовується на розсуд суду, який ухвалює постанову.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015, судом не було встановлено судовий контроль, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяві в цій частині вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.08.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.