Постанова № 47912546, 29.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1843/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі-Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідачі) у якому просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 25.11.2014 року № 125130005/2014/00208 та рішення про коригування митної вартості товару від 25.11.2014 року № 125130005/2014/610111/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити, виходячи з наступного.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2014 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 182 шт.), імпортованого позивачем на підставі контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, ТОВ «Дельта-2010» до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125130005/2014/549398 від 25.11.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/549398:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №499 від 24.11.2014;

- коносамент NJJY368294 від 14.10.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті №381 від 20.10.2014;

- прас-лист виробника Б/Н від 20.10.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП);

- рахунок-фактура (інвойс) GT1404977C від 26.09.2014;

- пакувальний лист б/н від 26.09.2014;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30.01.2014;

- інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 14.10.2014;

- сертифікат про проходження товару форми A G143400900990332 від 13.10.2014;

- митна декларація країни відправлення 330120140000020088 від 11.10.2014;

25.11.2014 відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання протягом 10 календарних днів наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.85):

- виписка з бухгалтерської документації;

- копія митної декларації країни відправлення (з перекладом);

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника.

З пояснень представника відповідача вбачається, що певні документи позивачем надані не були (виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, належні прайс-листи виробника), а надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару з наступних підстав:

- надані видаткові накладні не стосувалися спірної партії товару;

- переклад митної декларації країни відправлення не спростував розбіжності у вигляді невідповідності номерів контракту та умов поставки інформації, викладеній позивачем в ЕМД №125130005/2014/549398 від 25.11.2014;

- у страховому полісі від 13.10.2014 №PYIE2014340010200E03407 вартість товару є більшою, ніж заявлена позивачем, вказаний інший номер контракту, а також не містить інформацію про ставку (тариф), яка була сплачена страховику;

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 20.11.2014 №3967 не містить інформації про якісні та вартісні характеристики товару.

У зв'язку з вищезазначеним Київською митницею ДФС в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2014 №125130005/2014/610111/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару на рівні 233,3980 доларів США за одиницю товару.

Крім того, Київською митницею ДФС в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 25.11.2014 №125130005/2014/00208.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що неподання декларантом окремих додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до органу доходів і зборів для митного оформлення основними документами, а до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, які досліджено судом апеляційної інстанції в повному обсязі, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару надано всі необхідні документи відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України ( далі по тексту - МК України).

Проте, під час проведення митного контролю митним органом було встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за ці товари: відповідно до умов контракту G-D/2013-0627 від 27.06.2013.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосування резервного методу відповідно до ст.64 МК України.

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги;

- специфікації;

- належні прайс-листи виробника.

Додатково витребувані митним органом документи позивач давав, проте, митним органом вони не було взяті до уваги, оскільки на думку останнього, не підтвердили заявлену митну вартість товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку надання додаткових документів є необхідним у разі потреби підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Між тим, не заслуговують на увагу суду посилання митного органу щодо розбіжностей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст.244-2 кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 в якій зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684 (далі по тексту - Порядок), у графі 28 «Фінансові та банківські відомості» наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом): код за ЄДРПОУ вповноваженого банку; найменування банку; код (МФО) банку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (Дистрибютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а дистрибютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Incoterms 2010.

Відповідно до п. 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистрибютором.

Згідно із п. 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.

Пунктом 11 контракту передбачено, що дистрибютор зобовязаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З 01.06.2012 набрав чинності новий Митний кодекс України (МК України) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на таку обставину як ненадання позивачем рахунку-проформи, оскільки за приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. Разом з тим, відповідно до контакту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 вбачається, що поставлений за ним товар передавався позивачеві саме у власність.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) GT1404977C від 26.09.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистрибютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистрибютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Також, твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

Безпідставними є посилання митного органу, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару від 20.10.2014 № б/н та митній декларації країни відправлення від 13.09.2014 №350120140014834087 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як прайс-лист виробника товару від 20.10.2014 № б/н, так і митна декларація країни відправлення від 13.09.2014 №350120140014834087 складені не контрагентом позивача за контрактом GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що посилання відповідача на розбіжності в номерах контракту та вартості партії товару, які відображені в експортній митній декларації, як на підставу для виникнення обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей є безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Дельта-2010» для підтвердження митного оформлення товару було подано всі документи передбачені нормами ст. 53 МК України, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

Проте, в даному випадку Київською митницею Державної фіскальної служби, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Між тим, оскаржуване рішення приймалось структурним підрозділом Київської митниці Державної фіскальної служби - Митний пост «Святошин», а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції в її резолютивній частині.

В зв'язку з зазначеним, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року зміні в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в її резолютивній частині змінити. Викласти другий та третій абзаци в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» від 25.11.2014 року № 125130005/2014/610111/2 про коригування митної вартості товару.

«Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2014 року № 125130005/2014/00208».

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.