Ухвала суду № 47912136, 07.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/20779/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

представників сторін:

позивача : - Степанов О. О. (дов. від 19.11.2014 р.)

відповідача: - Чохелі Т. Р. (дов. від 0.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року

у справі № 804/20779/14

за позовом приватного підприємства «Компанія ТОП»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0004922203,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія ТОП» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.12.2014 №0004922203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 132,50 грн., з яких за основним платежем 100 755,00 грн., штрафними санкціями 50 377,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Сервіс-Техно Пром», є недоведеними належними та допустимими доказами та не відповідають приписам чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують в повному обсязі отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Сервіс-Техно Пром». Відповідачем під час розгляду справи доказів на підтвердження правомірності висновків, викладених в акті перевірки, не надано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що в товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось перевезення товару, відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, маси вантажу, а відтак вказані товарно-транспортні накладні не можна вважати належно оформленими у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, що ставить під сумнів факт перевезення товару. До того ж, в товарно-транспортних накладних в графі «Пункт навантаження» зазначено ТОВ «Сервіс-Техно Пром» «м.Дніпродзержинськ, вул. Петровського 35», але згідно бази даних ТОВ «Сервіс-Техно Пром» знаходиться за адресую м. Київ, вул. Командарма Каменєва буд. 4 кв. 157, внаслідок чого неможливо встановити походження товару по ланцюгу придбання товару. Відповідач також вказує, що розрахунки за поставлений товар між суб'єктами господарювання не проводились та до перевірки не надано сертифікати якості на товар, а відтак надані до перевірки документи не є достовірними доказами факту поставки товарів у серпні 2014 року, оскільки сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентом.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначає, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Компанія Топ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» за період серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №3416/04-65-22=03/30961781 від 01.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у серпні 2014 року в розмірі 100755,39 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що за результатами аналізу первинних документів, наданих до перевірки, а саме: товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалися перевезення товару від постачальника ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО ПРОМ», встановлено, що в товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажних операцій, маси вантажу. Отже, виписані товарно-транспортні накладні на постачання товару не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення.

Проведеним аналізом первинних документів (товарно-транспортних накладних), встановлено, що в графі «Пункт навантаження» зазначено ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО ПРОМ» «м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського,25», але згідно баз даних ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО ПРОМ» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Командарма Каменєва, б.4, кв. 157», внаслідок чого неможливо встановити походження товару по ланцюгу придбання товару.

Розрахунки між суб'єктами не проводилися. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.08.2014 заборгованість за розрахунками відсутня; станом на 31.08.2014 кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО ПРОМ» склала 604532,30 грн. Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 «Товари» за період з 01.08.2014 по 28.11.2014 придбаний товар знаходиться на залишках у сумі 503776,92 грн.

Також ПП «Компанія Топ» до перевірки не надано сертифікатів якості на товар.

Крім того, податковим органом використані дані АІС «Податковий блок» - «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України», згідно яких основний вид діяльності ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО ПРОМ» - 46.11 (діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами). Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2014р. середньооблікова кількість штатних працівників - 0 осіб.

Виходячи з наведених обставин, відповідач в акті перевірки зазначив, що операції з придбання товару ПП «Компанія Топ» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу постачання. ПП «Компанія Топ» здійснило документальне оформлення господарських, які фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004922203 від 11.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 51132,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 100755,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50377,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, між позивачем (Покупець) та ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» (Постачальник) укладеного договір поставки від 01.08.2014 №108/15, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує матеріали: ламінована ДСП, ДСП та ін., загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього договору. Відповідно до п.2.2. договору передача товару відбувається у пункті поставки за адресою складу постачальника. Оплата товарів Покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов'язується оплатити товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати реалізації товару Покупцем, але не пізніше ніж 12 місяців з дати поставки товару Покупцю (п.4.1, 4.3 договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними: №СТ-0804/07 від 04.08.2014 на загальну суму 112541,55 грн., №СТ-0801/06 від 01.08.2014 на загальну суму 94028,55 грн., №СТ-0815/01 від 15.08.2014 на загальну суму 53822,20 грн., №СТ-0812/01 від 12.08.2014 на загальну суму 118714,63 грн., №СТ-0820/02 від 20.08.2014 на загальну суму 116679,98 грн., №СТ-0822/07 від 22.08.2014 р. на загальну суму 108745,42 грн.; податковою накладною №2901 від 29.08.2014 на загальну суму 604532,33 грн., в т. ч. ПДВ 100755,38 грн.; товарно-транспортними накладними №04/08-1 від 04.08.2014, №01/08-1 від 01.08.2014, №15/8-1 від 15.08.2014, №12/08-1 від 12.08.2014, №20/08-1 від 20.08.2014, №22/08-1 від 22.08.2014.

Оплата товару на момент перевірки не була здійснена позивачем зважаючи на відстрочку платежу у 12 місяців, яка передбачена договором.

Транспортування товару здійснювалось автотранспортом позивача, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу САЕ №641536, САК 861453, РСА 411040, наявними в матеріалах справи.

Доставка товару здійснювалась на орендовані позивачем виробничі приміщення загальною площею 2891,10 кв. м., що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Винокурова, буд.1. Вказане підтверджується договором оренди №4 від 01.05.2013, укладеним з ТОВ «ТОП СЕРВІС ДНІПРО».

На підтвердження якості отриманого товару позивачем надано сертифікати відповідності UA1.044.0000787-14 та UA1.140.0129078-13.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, якими позивач підтверджує виконання договору поставки з ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ», вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкова накладна, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Використання позивачем придбаного у ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» товару у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось, наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.

Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений з ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» договір поставки мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, відсутність в товарно-транспортних накладних відомостей стосовно вантажно-розвантажувальних операцій та маси вантажу, встановлення пункту навантаження «м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 25», наявність основного виду діяльності контрагента позивача - 46.11 (діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами) та відносно відомостей, зазначених у звітах про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2014 року, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Законодавством про бухгалтерський та податковий облік не передбачено, що сертифікат, паспорт якості (відповідності) є обов'язковими первинними документами, що підтверджують здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару. Перелічені документи не відносяться до тих, які є підставою для формування податкового кредиту, а тому їх ненадання позивачем для проведення перевірки не є підставою для висновку податкового органу про нереальність здійснених господарських операцій.

З цих же підстав апеляційний суд вважає помилковим посилання відповідача на відсутність в наданих позивачем товарно-транспортних накладних інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, маси вантажу, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, і відсутність такої інформації не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.

На момент укладення та виконання означеного вище договору, контрагент позивача ТОВ «СЕРВІС-ТЕХНО-ПРОМ» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначений вище договір, укладений позивачем, не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № 804/20779/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко