Ухвала суду № 47912022, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/420/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 05.12.2014 р.)

відповідача: - Торяник Т. М. (дов. від 19.03.2015 р.)

третьої особи-1 - не з'явився

третьої особи-2 - Кравченко В. В. (дов. від 18.05.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року

у справі № 804/420/15

за позовом ОСОБА_4

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Генеральний штаб Збройних сил України, Міністерство оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви ОСОБА_4, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та вжити заходів, передбачених цим Законом;

- зобов'язати начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_4 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та вжити заходів, передбачених цим Законом, щодо приватизації квартири, яку вона займає на підставі ордера № 568 від 27.05.1987.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, оскільки смт.Гвардійське не відноситься до закритих військових містечок, та підпадає під приватизацію житлового фонду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді заяви позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача від 11.12.2014 №3111 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та прийняти рішення відповідно до норм даного Закону. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» не містить положень як щодо «прийняття рішення по суті заяви» фізичних осіб, так і щодо обов'язку в примусовому порядку розглядати які-небудь заяви та приймати рішення. Передача квартир у приватну власність не належить до компетенції відповідача, як не належить до його компетенції і визначення статусу військових містечок. Відповідач зауважує, що розгляд заяв громадян має здійснюватись у відповідності до норм, встановлених законодавством України, але таких норм Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» не містить. До того ж, відповідач вказує, що заява позивача розглянута та надана відповідь у встановлений законодавством строк, внаслідок чого відповідачем не порушено вимоги чинного законодавства.

Представник відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні просять задовольнити апеляційну скаргу та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_4 проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, вселення в яку відбулось на підставі ордеру №568 від 27.11.1987, виданого Гвардійською КЕЧ району.

11.12.2014 позивач звернулася до відповідача із заявою вх..№ 3111 щодо передачі у приватну власність 2-кімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, в якій позивач прописана та мешкає з 29.07.2008.

16.12.2014 відповідач листом №3842 надав відповідь, в якому зазначив, що питання щодо оформлення передачі квартири в приватну власність не входить до компетенції відповідача, з огляду на те, що військове містечко включено до числа закритих та не підпадає під приватизацію житлового фонду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Правовідносини щодо приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання регламентуються Законом України №2482-XXII від 19.06.1992 «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону №2482-XXII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За приписами частини першої статті 2 Закону №2482-XXII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ч.2 ст.2 Закону №2482-XXII).

Частиною 5 статті 5 Закону №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч.3 ст.8 Закону №2482-XXII).

Частиною 10 статті 8 Закону №2482-XXII чітко передбачено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що орган приватизації зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти одне з наступних рішень: або рішення про передачу у власність або про рішення про відмову у передачі квартири у власність.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення відповідачем про передачу або про відмову у передачі позивачу квартири у власність, відповідно до чинного законодавства прийнято не було.

Твердження відповідача, що оскільки, квартира, в якій проживає позивач, знаходиться на території закритого військового містечка, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом №2482-XXII, та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Отже, зважаючи на той факт, що рішення про передачу або про відмову у передачі квартири у власність, на підставі заяви позивача про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, органом приватизації прийнято не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність дій відповідача вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача в порядку, передбаченому Законом №2482-XXII та неприйняття рішення, а також зобов'язавши відповідача розглянути заяву позивача, в порядку, передбаченому Законом №2482-XXII, та прийняти рішення по суті заяви.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 804/420/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко