Постанова № 47907835, 30.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року № 826/12495/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранслізинг"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з

обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Укртранслізинг" (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (надалі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2015 р. № 0000654301 та від 11.06.2015 р. № 0000664301.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні рішення є протиправними, оскільки прийняті на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки податкової звітності, щодо заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначає, що дані рішення винесені на підставі висновків, які викладені в акті перевірки № 571/28-10-43-10/30674235 від 25.05.2015р.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Міжрегіонального головного управління ДВС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1/12 нарахованої до сплати суми податку по декларації за 2013 рік.

За результатами перевірки складено акт № 571/28-10-43-10/30674235 від 25.05.2015р. (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до суми зменшення нарахованої суми податку (значення р.13.5.1 Додатка ЗП податкової декларації з податку на прибуток від 27.02.2014 р. № 9090832031) суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 1 187 270,00 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством несвоєчасно та не у повному обсязі сплачено суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки.

Не погодившись з висновками акту перевірки Позивачем подано до Податкового органу заперечення на позовну заяву, за результатом розгляду заперечень, Податковий орган Листом від 02.06.2015 року №13591/10/24-10-43-01-18 повідомив Позивача, що розгляд заперечень відбудеться 03.06.2015 р. в приміщенні Податкового органу.

Податковим органом на підставі висновків Акту перевірки та за висновками на заперечення винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 року: № 0000654301, яким до ПАТ «Укртранслізинг» застосовано штрафні санкції у розмірі 1 070 022,70 грн. за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки, затримка сплати до 30 календарних днів; № 0000664301, яким до ПАТ «Укртранслізинг» застосовано штрафні санкції у розмірі 549 019,38грн. за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату суми авансових внесків визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки, затримка сплати понад 30 календарних днів.

Позивач вважає винесені податковим органом повідомлення-рішення протиправними, та такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, звернувся до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту акту перевірки та поданих письмових заперечень відповідача, недоїмка із сплати авансових внесків виникла починаючи з березня 2014 року в розмірі 275 445,00 грн., оскільки самостійно визначений платником податків розмір авансового внеску за цей звітний період становив 1 114 152,00 грн., а переплата станом на 30.03.14р. на переконання податкового органу становила 838 707,00 грн., а не 2 025 977,00грн., як це задекларовано позивачем.

Така розбіжність у встановленні розміру переплати для погашення наявних зобов'язань з авансових внесків, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, виникла, оскільки дані декларації з податку на прибуток підприємств за 2013р. податковим органом не було повноцінно відображено в особовій картці платника податку, в силу встановлення податковим органом допущення позивачем порушень при заповненні вказаної декларації формули заповнення рядка 13.5.1 додатку ЗП.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Строки сплати податкового зобов'язання визначені приписами статті 57 ПК України.

Так, пунктом 57.1 названої статті закріплено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» від 30 грудня 2013 року №872, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за №103/24880 (далі по тексту - Наказ №872), авансовий внесок з податку на прибуток підприємства, що підлягатиме сплаті щомісячно, самостійно зазначається платником податків у рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Також, на розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягатиме сплаті щомісячно, має вплив значення рядків 13.1 (сума податку на прибуток, отриманий з іноземний джерел, що сплачений суб'єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду), 13.2 (сума податку, нарахованого платником податку на прибуток (при консолідованій сплаті) за місцезнаходженням його відокремлених підрозділів) та 13.6 (податок на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті виробників сільськогосподарської продукції) додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з підпунктом 153.3.3 названого пункту платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Таким чином зменшення нарахованих зобов'язань з податку на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів відбувається виключно за підсумками звітного періоду.

Тим часом, наказом №872 визначено, що сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у рядках 13.3 - 13.5 додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, при цьому, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді - у рядку 13.3 вказаного додатку, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку - у рядку 13.4 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді - у рядку 13.5.1 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (яка переноситься до рядка 13.4 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за наступний звітний (податковий) період) - у рядку 13.5.2 вказаного додатку.

Наведені положення чинних нормативно-правових актів надають платнику податку право на прибуток підприємств зараховувати суму перевищення авансових внесків, сплачених протягом звітного чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), над сумою податкових зобов'язань за звітний податковий період, в тому числі ту, що задекларована у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 річної податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств під час сплати щомісячних авансових внесків протягом поточного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Укртранслізинг» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9090832031, в якій платником самостійно задекларовано суму узгодженого податкового зобов'язання по рядку 34 «Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні - грудні 2014 року та січні - лютому 2015 року - 1 114 152,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної податкової декларації та додатку ЗП, рядок 13 декларації становить - 15 395 802,00 грн. та складається: (зменшення нарахованої суми податку (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.5.1 + рядок 13.6 + рядок 13.7), так в рядку 13.5.1 (суми, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді) - 1187270 грн.; в рядку 13.7 (суми нарахованих авансових внесків з податку на прибуток, визначених відповідно до п. 57.1 ст. 57 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ) - 14208532 грн. (вказана сума фактично сплачених авансових внесків протягом січня - грудня 2013р.).

Сума авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів сплачена підприємством у 2013 році становить 1187270 грн. Сума нарахованого податку за 2013 рік становить 13369825 грн. (сума рядків 10,11,12 декларації).

Таким чином, сума 1 187 270 грн. у порядку черговості перша зменшує податок на прибуток звітного 2013 року та, враховуючи обмеження встановлені пп. 153.3.4 ПКУ, не перевищує податок на прибуток звітного року 13369825 грн.

З огляду на вище викладені норми права, відповідна сума мала бути врахована на зменшення суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств у березні 2014р. із віднесенням залишку переплати до наступного податкового періоду, а тому, суд приходить до переконання щодо хибності висновків податкового органу викладених у акті перевірки, щодо приводу виникнення у позивача в березні 2014 року недоїмки із сплати авансових внесків.

Враховуючи, що відповідно до висновків акту перевірки, подальша недоїмка із сплати авансових внесків виникла в силу черговості погашення податкових зобов'язань в рахунок наявного боргу (недоїмки), а судом встановлено відсутність такої, то й висновки щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених зобов'язань, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2015 р. № 0000654301 та від 11.06.2015 р. № 0000664301 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015р. № 0000654301 та № 0000664301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранслізинг" (код ЄДРПОУ 30674235) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук