Ухвала суду № 47894437, 30.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2015 р. Справа № 918/663/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 5 775 грн. 76 коп.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 775 грн. 76 коп. заборгованості, з яких: 3 466,65 грн. заборгованості по відсоткам та 2 309,11 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідач не виконував умови укладеного між сторонами кредитного договору, банк був змушений звернутись до суду.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2015 року у справі № 918/17/15 позов ПАТ "Міський комерційний банк" до ФОП ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, та стягнено 506 559,60 грн. Постановою РАГС від 26 лютого 2015 року вказане рішення залишено без змін.

Незважаючи на наявність судового рішення боржник і надалі продовжує порушувати взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача за період з 01 січня 2015 року по 15 січня 2015 року сума боргу збільшилась на 5 775,76 грн., з яких 3 466,65 грн. заборгованість за відсотками та 2 309,11 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду був повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, ухвала суду що містить інформацію про місце дату та час розгляду справи повернулась до господарського суду з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у пунктах 3.9.1., 3.9.2. постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так, ухвали суди суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені на адресу вказаній позивачем в позовній заяві та яка відповідає адресі зазначеній у спеціальному витязі з ЄДРПОУ.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Рівненської області № 918/17/15 від 11 лютого 2015 року слідує, що 10 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 947/890-ЮО, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 350 000 грн. 00 коп. (ліміт кредитної лінії), починаючи з "10" квітня 2013 року на умовах, передбачених цим Договором, з встановленням графіку зменшення заборгованості: - з "10" квітня 2013 року по "09" листопада 2013 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 350 000 грн. 00 коп.; - з "10" листопада 2013 року по "09" грудня 2013 року - ліміт максимальної заборгованості кредитної лінії становить 315 000 грн. 00 коп.; - з "10" грудня 2013 року по "09" січня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 280 000 грн. 00 коп.; - з "10" січня 2014 року по "09" лютого 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 245 000 грн. 00 коп.; - з "10" лютого 2014 року по "09" березня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 210 000 грн. 00 коп.; - з "10" березня 2014 року по "09" квітня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 175 000 грн. 00 коп.; - з "10" квітня 2014 року по "09" травня 2014 року - ліміт максимальної заборгованості кредитної лінії становить 140 000 грн. 00 коп.; - з "10" травня 2014 року по "09" червня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 105 000 грн. 00 коп.; - з "10" червня 2014 року по "09" липня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 70 000 грн. 00 коп.; - з "10" липня 2014 року по "09" серпня 2014 року - максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії становить 35 000 грн. 00 коп. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору строк дії кредитної лінії: з "10" квітня 2013 року до "09" серпня 2014 року.

Пунктом 1.3 Договору сторони обумовили, що дата повернення кредиту - "09" серпня 2014 року (включно).

Відповідно до пункту 3.4 Договору моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

За умовами пункту 8.8 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного Договору.

На виконання умов Договору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 були надані кредитні кошти шляхом, вказаному у п.1.1 договору, у межах суми кредитної лінії (350 000,00 грн.), що підтверджується меморіальним ордером № 7566 від 10.04.2013 року на суму 350 000 грн. 00 коп., розпорядженням від 10.04.2013 року, а також виписками по особовим рахункам (залишкам по рахункам за періоди з 10.14.2013 року по 03.02.2015 року).

За умовами пункту 1.5 Договору процентна ставка: за користування кредитними коштами: 26 % (двадцять шість) процентів річних.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням і погашати заборгованість із сплати прострочених процентів за користування кредитом, комісій, простроченої заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, строкової заборгованості по кредиту, штрафних санкцій, інших платежів перед банком відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття господарським судом Рівненської області рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" 347 617 грн. 43 коп. заборгованості по кредиту; 7 676 грн. 15 коп. поточної заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 85 922 грн. 52 коп. простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та 65 343 грн. 50 коп. пені.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначає, що незважаючи на наявність судового рішення боржник і надалі продовжує порушувати взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача за період з 01 січня 2015 року по 15 січня 2015 року сума боргу збільшилась на 5 775,76 грн., з яких 3 466,65 грн. заборгованість за відсотками та 2 309,11 грн. пені.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 1.5 Договору, процентна ставка: за користування кредитними коштами: 26% (двадцять шість) процентів річних.

Так, за період з 01 січня 2015 року по 14 січня 2015 року позивач нарахував відповідачу 3 466,65 грн. відсотків за користування кредитом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Керуючись зазначеним пунктом Договору, позивач нарахував відповідачу пеню на прострочену заборгованість в сумі 1 333,33 грн. та пеню на прострочені відсотки в сумі 975 ,78 грн.

Подані позивачем розрахунки нарахування неустойки перевірені судом та визнані арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Як роз'яснено в пункті 4.1.5. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24 листопада 2014 року № 1 , чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 5 775 грн. 76 коп. заборгованості, з яких: 3 466,65 грн. заборгованості по відсоткам та 2 309,11 грн. пені є законними обґрунтованими відповідачем не спростованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

Судові витрати у зв'язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35342, Рівненська обл., АДРЕСА_1, буд 8 ІНП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) 3 466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 65 коп. заборгованості по відсоткам та 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 11 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35342, Рівненська обл., АДРЕСА_1, буд 8 ІНП НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.