Рішення № 47894436, 03.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2015 р. Справа № 918/661/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Екомедтех"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 610 грн. 66 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Екомедтех" (відповідач) про стягнення в сумі 610,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

23.10.2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 1055/980-ЮО/О (договір), за умовами якого позивач надав відповідачу короткостроковий кредит у вигляді відновлювального овердрафту на умовах договору, а відповідач зобов'язався повернути позивачу заборгованість за овердрафтом, сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, які передбачені договором.

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за процентами в розмірі 287,57 грн., а також позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення овердрафту в розмірі 287,57 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 35,52 грн., які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 16.06.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 30.06.2015 року.

Ухвалою суду від 30.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

Ухвалою суду від 06.07.2015 року розгляд справи відкладено на 13.07.2015 року.

Ухвалою суду від 13.07.2015 року розгляд справи відкладено на 03.08.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 року між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 1055/980-ЮО/О (договір), за умовами якого позивач надав відповідачу короткостроковий кредит у вигляді відновлювального овердрафту для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів за цим договором, понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту при відсутності обов'язкових для оплати позичальником платіжних документів про примусове списання/стягнення відповідно до чинного законодавства України та вимог нормативно-правових актів НБУ про порядок проведення розрахунків. Овердрафт надається на здійснення поточної діяльності позичальника, тобто для здійснення платежів з рахунку позичальника незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору ліміт овердрафту - максимально припустима сума, що спрямовується на покриття недостатньої суми коштів на поточному рахунку позичальника. На момент підписання цього договору ліміт складає 90 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 28% річних (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору ліміт овердрафту встановлюється строком з 23.10.2013 року по 22.10.2014 року. Залишок заборгованості по овердрафту по поточному рахунку на початок операційного дня наступного за кінцевим строком для ліміту овердрафту вважається простроченим.

За п. 1.7. договору заборгованість за кредитом за цим договором вважається залишок за дебетом поточного рахунку позичальника протягом операційного дня чи вихідного дня та/або сума простроченої заборгованості за кредитом, що обліковується на відповідних рахунках банку.

Пунктами 3.4., 3.5. договору передбачено, що моментом (днем) надання кредиту на умовах овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, що перевищує кредитовий залишок на такому рахунку. Моментом (днем) повернення кредиту, наданого банком на умовах овердрафту, вважається день зарахування на поточний рахунок позичальника грошових коштів до досягнення на ньому кредитового залишку або повного погашення кредитної заборгованості, перенесеної з поточного рахунку на окремий позичковий рахунок згідно з цим договором.

У п.п. 3.6., 3.7. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом на умовах овердрафту нараховуються на щоденні дебетові залишки по поточному рахунку позичальника або на дебетові залишки по окремому позичковому рахунку для обліку кредитної заборгованості, перенесеної з поточного рахунку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно на фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт (якщо валюта кредиту гривня). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно в останній робочий день поточного місяця шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок нарахованих доходів.

До обов'язків позичальника за умовами вказаного договору, зокрема віднесено: своєчасну сплату відсотків за користування кредитом, комісійних платежів, а також передбачених цим договором штрафних санкцій, повне погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строків, визначених в п. 1.5. цього договору, тощо (п.п. 4.2.2., 4.2.4. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Усупереч наведеному, відповідач свій обов'язок щодо повного та своєчасного виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків не виконав.

Як встановлено судом із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.02.2015 року у справі № 918/2049/14 позов ПАТ "Міський комерційний банк" до ТОВ-фірми "Екомедтех" про стягнення 49 509,70 грн. задоволено. Вказаним судовим рішенням встановлено, що станом на момент закінчення строку дії договору у відповідача утворилася заборгованість, а саме: 41 651, 34 грн. - основна сума боргу, 670, 99 грн. - поточна заборгованість по відсотках, 5 144,19 грн. - прострочена заборгованість по відсотках. Крім того, позивач нарахував відповідачу 2 043,18 грн. пені, з яких: 1 845,21 грн. пені в період з 23.10.2014 року по 21.12.2014 року за прострочену заборгованість по кредиту та 197,97 грн. пені в період з 23.10.2014 року по 21.12.2014 року за прострочені відсотки.

За ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, позивач здійснив нарахування процентів в розмірі 287,57 грн. (за період з 21.12.2014 року по 29.12.2014 року), а також пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 287,57 грн. (за період з 21.12.2014 року по 29.12.2014 року) та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 35,52 грн. (за період з 21.12.2014 року по 29.12.2014 року).

Право на нарахування пені передбачене п. 5.3. договору, за яким за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку правильності визначення банком періоду (початкового моменту) нарахування процентів та пені, встановив, що позивач здійснив їх нарахування у цій справі, починаючи з 21.12.2014 року, тоді як у справі № 918/2049/14 вказана дата була кінцевим строком їх нарахування, тобто на вказану дату проценти та пеня позивачем нараховані двічі.

Отже, проценти та пеню слід розраховувати за період з 22.12.2014 року по 29.12.2014 року.

Здійснивши перерахунок процентів, пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, суд встановив, що розмір перших становить 255,61 грн. (при заявленому - 287,57 грн.), розмір другої - 255,61 грн. (при заявленому - 287,57 грн.), а третьої - 31,57 грн. (при заявленому - 35,52 грн.) (розрахунок додається), отже заявлені до стягнення суми підлягають частковому задоволенню.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Екомедтех" (вул. Соломії Крушельницької, 77А, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 21093603) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (вул. Солом'янська, 33, м. Київ, 03141, код ЄДРПОУ 34353904) 255,61 грн. заборгованості за процентами, 255,61 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредиту, 31,57 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 31,96 грн. заборгованості за процентами, 31,96 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 3,95 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Екомедтех" (вул. Соломії Крушельницької, 77А, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 21093603) в доход Державного бюджету судови й збір в розмірі 1 624,02 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 03.08.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.