Рішення № 47893776, 29.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 911/2179/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

про стягнення 24003551,04 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Півчук Т.В. (довіреність б/н від 8 жовтня 2014 року);

від відповідача: Зінченко І.М. - керівник (витяг ЄДРПОУ №20599254 від 22 травня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Квазар» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» (далі - відповідач) про стягнення 24003551,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №75/1 від 30 квітня 2007 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи та надані ним послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 15355726,60 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 7685235,19 грн. та 3% річних в розмірі 962589,25 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22 травня 2015 року та призначено справу до розгляду на 17 червня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 17 червня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 29 липня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував частково.

Крім того, 28 липня 2015 року до господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» до Публічного акціонерного товариства «Квазар» про стягнення 77731925,50 грн. та витребування майна.

Ухвалою суду від 29 липня 2015 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» до Публічного акціонерного товариства «Квазар» про стягнення 77731925,50 грн. та витребування майна.

29 липня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Закритим акціонерним товариством «Піллар» (за договором - замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Квазар» (за договором - підрядник) 30 квітня 2007 року укладено договір за №75/1.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з переробки зливків моно- і мультикремнія (далі - зливки) в пластини згідно специфікацій замовника, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти та оплатити підряднику зазначені роботи відповідно до умов даного договору.

Згідно пункту 1.3 договору, щомісячно складається графік поставок пластин, який конкретизує замовлення на прорізку за типорозмірами і по датах поставок готової продукції на протязі місяця. Замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти пластини в тому обсязі, в якому вони були вироблені згідно з графіком, і оплатити виконані роботи згідно з пунктом 3.1 та додатку №3 до даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що зливки за цим договором поставляються замовником підряднику на умовах EXW-Київ/Україна.

Відповідно до пункту 3.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 25 липня 2011 року за №50) оплата кожної відвантаженої партії пластин за даним Договором здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, яка підтверджується виписаною накладною.

Додатковою угодою від 25 липня 2011 року за №50 до договору сторони погодили, що в період з 1 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно), за умови завантаженості виробничих потужностей підрядника на рівні не менше 900 тисяч пластин на місяць, вартість послуг з переробки моно- і мультикремнієвих зливків в пластини стороною квадрата (псевдоквадрата) 156х156 мм визначається виходячи з вартості послуг з виготовлення однієї придатної пластини, яка становить еквівалент 0,742 доларів США (без ПДВ), крім того ПДВ 20% - еквівалент USD 0,1484 і формується в гривнях України, виходячи з середньозваженого курсу (опублікованого на офіційному сайті Національного банку України) гривні України до долара США на міжбанківському ринку, встановленого на дату відвантаження придатних пластин, що підтверджується датою виписаної накладної.

Пунктом 3.3 додаткової угоди №62 від 2 січня 2013 року до договору від 30 квітня 2007 року за №75/1 сторони погодили визначити ціну послуг позивача, при використанні карбіда 550/660 (чорний/зелений) та проволоки ціна послуг підрядника з переробки моно та мультикремнієвих злитків у пластини зі сторонами повного квадрату, псевдоквадрату 156x156 мм становить еквівалент 0,37 USD за одну придатну пластину (крім того НДС - еквівалент 0,074 USD, яка формується в гривнах України виходячи з офіційного курсу гривни України до долара США, встановленого НБ України на дату відвантаження придатних пластин, яка підтверджується датою виписаної накладної.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №50/1 від 19 вересня 2011 року вартість текстурування 1-ї пластини розміром 156X156 мм складає 0,15 доларів США. Загальна вартість послуг підрядчика визначається сторонами виходячи із фактичної кількості текстурованих пластин, повернених замовнику у відповідності з актом виконаних робіт.

Пунктом 7 зазначеної угоди визначено, що розрахунок здійснюється в гривнях за курсом НБ України до долару США на день підписання сторонами акта прийому - передачі робіт.

Курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України за період з 5 листопада 2012 року по 31 грудня 2013 року становив 1 долар США = 7,99 грн.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у справі, що в період з 14 січня 2013 року по 23 липня 2013 року позивач виконав роботи на суму 22724784,58 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та витратними накладними (том 1, а.с. 27-117).

Відповідач не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 15355726,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1 та 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний лист ТОВ «Піллар», за підписом голови правління ТОВ «Піллар» Зінченка І.М., адресований ПАТ «Квазар» (том 1, а.с. 136-138), у якому відповідач визнає наявну перед позивачем заборгованість у розмірі 15369555,29 грн. (станом на 30 квітня 2014 року).

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості у сумі 15355726,60 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає задоволенню у розмірі 15355726,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Нараховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 7685235,19 грн. та 3% річних у розмірі 962589,25 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1б, офіс 4, код 16299604) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) - 15355726 (п'ятнадцять мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 60 коп. заборгованості, 7685235 (сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 962589 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. 3% річних та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 3 серпня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць