Рішення № 47881407, 30.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3756/15 Головуючий 1 інстанції: Сугачова О.О.

Справа № 643/9643/13 Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Пшенічної Л.В.

Швецова Л.А.

При секретарі: - Чабан А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30.11.2007р. в розмірі 22824,70грн.

Обґрунтовуючи доводи позову, позивач посилається на те, що 30.11.2007р. між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір та останньому банком наданий кредит у розмірі 6831,47грн. ОСОБА_5 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом згідно строків та на умовах, передбачених кредитним договором. Однак, позичальником належним чином не виконуються зобов'язання по поверненню кредиту та нарахованих відсотків, тому станом на 29.05.2013р. загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором складає 22824,70грн., що позивач просить стягнути на свою користь разом із судовими витратами.

Представник позивача надав до суду заяву, якою просить розглянути справу за його відсутністю, вимоги позову підтримує у повному обсязі.

Відповідач з вимогами позову не погодився, надавши письмові заперечення. З судове засідання останній або його представник не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи належним чином.

Рішенням суду позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» (рахунок №29092829003111, МФО 305299,код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20.11.2007р. в розмірі 22824 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять чотири)грн., 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» (рахунок № 64993919400001, МФО 305299,код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять)грн.,40 коп.

В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Позивачем в обґрунтуванні позовних вимог сума заборгованості станом на 30.11.2007 року 22 284,70 грн. складається з наступного: 2834,31 грн. заборгованість по кредиту, 2,45 грн. - заборгованість по відсоткам, 18 424,86 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1063,08 грн. - штраф (процентна складова), але я з цим категорично не погоджуюсь і вважаю, що вимоги позивача незаконні та необгрунтовані.

Апелянт зазначає, судом першої інстанції залишилося поза увагою те, що позивач пропустив передбачений ст. 256 ЦК України строк позовної давності.

Загальна тривалість позовної давності обмежена 3 роками, а позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) - 1 роком. Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідача 17 лютого 2014 року, подав заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором просив застосувати загальний термін позовної давності тривалістю у три роки для до вимог щодо стягнення суми кредиту, процентів, винагород, комісій, у задоволенні позову відмовити. Проте суд не звернув уваги на заперечення представника позивача від 17 лютого 2014 року та 22 жовтня 2014 року вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, таким чином грубо порушивши статтю 267 Цивільного кодексу.

В судове засідання сторони не з'явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки представником позивача 21.07.2015 року (а.с.141). Колегія вважає можливим розглянути справі у відсутність представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи колегія вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України

Згідно ст. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ст. 214 ЦПУ України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія вважає,що зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір було укладено строком на 30 місяців, починаючи з 30.11.2007 року по 29.05.2010 р., таким чином, враховуючи дату закінчення строку дії кредитного договору, то строк позовної давності закінчився 29.05.2013 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит 30.11.2007 року у розмірі 6831,47 грн. строком на 30 місяців. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував і станом на 29.05.2013 року у нього виникла заборгованість у розмірі 22824,70 грн.

З позовом до суду ПАТ «Приватбанк» звернувся 21.06.13 року (а.с.1), тобто після закінчення позовної давності. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло - 31.12.2009р., тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, з цього часу розпочався відлік позовної давності, який закінчився - 31.12.2012 року.

Кредитний договір було укладено строком на 30 місяців, починаючи з 30.11.2007 року по 29.05.2010 року включно, таким чином, якщо виходити з дати закінчення строку дії кредитного договору, то строк позовної давності закінчився 29.05.2013 року.

Позовна заява позивачем подана - 21.06.13, тобто пізніше моменту закінчення позовної давності.

В заяві про заперечення проти позову від 17 лютого 2014 року (а.с.48-52) ОСОБА_5 зазначив, що просить застосувати позовну давність до позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» та відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

Суд першої інстанції на ці заперечення уваги не звернув, про можливість застосування позовної давності питання не вирішив і ухвалив у зв'язку з цим помилкове рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не підлягала задоволенню у зв'язку із закінченням позовної давності згідно.

Оскільки суд першої інстанції зазначені вимоги закону не застосував, то судова колегія задовольняє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовує і у задоволенні позову відмовляє у зв'язку із тим, що сплинув строк позовної давності.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді