Вирок № 47878480, 04.08.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 622/842/15-к

1-кп/622/150/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015 року смт.Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.,

з участю: прокурора Соболя А.Г.,

потерпілої та її законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, що відбулося у Золочівському районному суді Харківської області кримінальне провадження №12014220310000552 від 24.09.2014 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гресі, Золочівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

- що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 року приблизно о 11:00 годині ОСОБА_4, керуючи легковим автомобілем НОМЕР_1, зі швидкістю близько ЗО км/год рухався по автодорозі по вул. 1 Травня в смт. Золочів Харківської області, від центру вказаного населеного пункту в напрямку с. Гресі.

Па відстані 30 м до пішохідного переходу, який знаходиться на проїжджій частини по вул. 1 Травня, навпроти території ЗОШ № 3, та оснащений дорожніми знаками (з обох боків) 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», водій ОСОБА_4 побачив, як у вказаному місці переходять проїжджу частину зліва направо дві дівчинки - ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які діяли в межах вимог п.п. 4.7, 4.16 (а) Правил дорожнього руху України, згідно якого:

4.7. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

4.16. Пішохід має право:

а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

при цьому ОСОБА_1 рухалась пліч-о-пліч з ОСОБА_6 праворуч, після чого ОСОБА_4, діючи з порушенням вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, зменшив швидкість та продовжив рухатись, але не зупинив транспортний засіб, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1.

Внаслідок дій ОСОБА_4, що спричинили ДТП, пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як ті, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та пояснив суду про обставини скоєння кримінального правопорушення, як це зазначено в обвинувальному акті. А саме, що дійсно за вказаних у вироку обставинах здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 Зауважив, що мабуть це сталося через його неуважність, був сильний вітер та дощ, його увагу відволікла парасоля, іншого пояснення він не знаходить. Після ДТП від одразу зупинився, побачив дитину, яка сиділа на узбіччі, одразу ж викликав швидку та міліцію. Родині дівчинки він одразу ж передав грошові кошти у сумі 12000 гривень. Вимоги цивільного позову визнав частково, зауваживши, що просто не має таких коштів, через що не може відшкодувати всю суму одразу. У вчиненому щиросердно розкаюється та в котрий раз просить вибачень у родини постраждалої.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4. у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є невеликої тяжкості злочином, обставини, що пом'якшують покарання, а також дані про особу обвинуваченого.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується формально.

Судом, відповідно до положень ст. ст. 67, 66 КК України, встановлено в якості обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

За таких обставин, беручи до уваги позицію потерпілої та її представників, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті, за якою він засуджується у вигляді обмеження волі. Одночасно, беручи до уваги його ставлення до вчиненого та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без фактичного відбуття покарання, в зв'язку з чим вважає можливим звільнити його від відбуття з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Одночасно, враховуючи ті ж обставини, суд вважає можливим не застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо вимог цивільного позову суд виходить з наступного. Позивачем оцінено спричинену шкоду у загальній сумі 40000 гривень, проте зауважено, що частково відповідачем моральну шкоду вже відшкодовано у сумі 7706 гривень. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивачем, в тому числі, зауважено, що потерпіла вимушена була проходити довготривале лікування, вже перенесла дві операції та восени потребує ще одну. В даний час на рівні з однолітками вона не може витримувати рівне фізичне навантаження, що безумовно призводить до пригнічення її психологічного стану. Проходячи такий довгий курс лікування, вона не могла приділити належної уваги навчанню, що відобразилося на її рівні її знань. Тобто подія ДТП змінила усі боки життя дитини. ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав факт завдання моральної шкоди. Відтак, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди потерпілій та, враховуючи принцип розумності та справедливості, визначає достатнім та адекватним розмір перенесеної моральної шкоди у сумі 40000 гривень. Однак, враховуючи часткове добровільне відшкодування ОСОБА_4 та розглядаючи справу у межах позовних вимог, визначає, що стягненню підлягає лише 32 000 гривень.

Процесуальні витрати мають бути стягнуті з обвинуваченого. Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до положень ст. 100 КПК України. Так, зокрема суду не надано доказів, що власник авто НОМЕР_1 ОСОБА_8 знав про використання належного йому транспортного засобу, в зв'язку з чим авто підлягає поверненню власнику. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п.2,3 ч. 1 ст. 76 КК України:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, 32000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертного дослідження у сумі 736 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, судові витрати на правову допомогу у сумі 4000 гривень.

Речовий доказ по справі автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні в ОСОБА_4 - повернути власнику ОСОБА_9.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Шабас О. С.