Ухвала суду № 47876434, 30.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/1075/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1170/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Марчак Ю. І.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: позивача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог реєстраційна служба Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача відділ Держземагенства м. Яремче, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І., Поляницької сільської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Яремчанського міського суду від 31 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

в листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з первісним позовом, посилаючись на те, що 07.04.2006 року купила у ОСОБА_5 земельну ділянку в ур. Вишня с. Поляниця Яремчанської міської ради, площею 0,6578 га, вартістю 400 271 грн, 17.05.2006 року отримала державний акт на право власності на неї. 11.12.2006 року частину придбаної земельної ділянки, площею 0,1000 га, вона продала ОСОБА_7 Однак у 2013 році на підставі недостовірної заяви ОСОБА_5 реєстраційна служба виготовила останній свідоцтво про право власності на належну їй земельну ділянку. Тому просила визнати недійсним свідоцтво на право власності від 26.06.2013 року, видане реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції на земельну ділянку, розміром 0,6578 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_5 та припинити право власності останньої на спірну земельну ділянку; стягнути з відповідачки на її користь судові витрати.

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що у 2006 році її сестра ОСОБА_8 забрала документи на земельну ділянку площею 0,6578 га, в с. Поляниця, ур. Вишні, тому вона виготовила нове свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку. Про оскаржуваний договір купівлі-продажу дізналася з позовної заяви ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу вона не підписувала, її волевиявлення на його укладення не було, просила визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2006 року № 1247 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_2 на підставі цього договору.

Рішенням Яремчанського міського суду від 31 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво на право власності від 26.06.2013 року, видане реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, розміром 0,6578 га, на ім'я ОСОБА_5 та припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_1. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд, встановивши продаж ОСОБА_2 частини раніше придбаної земельної ділянки, площею 0,6578 га, дочці відповідачки ОСОБА_7, яка 16.08.2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, а ОСОБА_2 не отримувала правовстановлюючі документи на земельну ділянку меншою площею 0,5578 га, не врахував, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_7 і не залучив її до участі у справі, як третю особу. Судом не враховано також, що на спірній земельній ділянці був збудований житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_7 з малолітніми дітьми, тому спірний договір купівлі-продажу не міг бути вчинений без дозволу органу опіки та піклування. Суд не витребував погосподарську книгу Поляницької сільської ради та не дослідив зазначені обставини. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили. Інші особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце її розгляду, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2006 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку в ур. Вишня, с. Поляниця Яремчанської міської ради, площею 0,6578 га, вартістю 400 271 грн, на яку ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований 17.05.2006 року за № 01062980011. В подальшому, 11.12.2006 року ОСОБА_2 частину даної земельної ділянки, площею 0,1000 га, продала ОСОБА_7, яка 16.08.2007 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд обґрунтовано виходив із того, що власник має право вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання угоди недійсною. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним. Твердження ОСОБА_5, що вона 07.04.2006 року не продавала земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, не відповідає дійсності, оскільки судом встановлено, що з часу укладення вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 є належним власником спірної земельної ділянки за цим кадастровим номером. ОСОБА_5 не надано доказів щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки.

При цьому судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 152, 155 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 07.04.2006 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради в ур. Вишня, площею 0,6578 га, що належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 02.06.2005 року Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради

Із копії державного акту на земельну ділянку серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 07.04.2006 року на земельну ділянку площею 0,6578 га. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Також в державному акті є відмітка про те, що згідно договору купівлі продажу, посвідченого 11.12.2006 року ОСОБА_2 відчужила частину земельної ділянки площею 0,10 га.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру правочинів, ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний № 010529800651, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради на уч. Вишні.

Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.06.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_5 оформила на себе право власності на земельну ділянку площею 0,6578 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради на уч. Вишні, кадастровий номер НОМЕР_1.

За змістом ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, позивачка належними та допустимими доказами довела своє право на спірну земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2006 року № 1247, а також визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі договору купівлі-продажу, не заслуговують на увагу, оскільки згідно висновку судової криміналістичної експертизи почерку і підписів № 4096 від 26.12.2014 року вбачається, що записи від імені ОСОБА_5 та її підпис виконані самою ОСОБА_5

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_7 та не залучення її до участі у розгляді справи як третьої особи, то з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 купила частину спірної земельної ділянки площею 0,1000 га у ОСОБА_2 та 16.08.2007 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, кадастровий № НОМЕР_4. ОСОБА_5 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у 2012 році, тому права ОСОБА_7, як власника земельної ділянки порушені не були.

Крім того, ухвалою Яремчанського міського суду від 27 січня 2014 року відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України повідомлено ОСОБА_7 про наявність у провадженні суду даної справи. Заявою від 07.02.2014 року ОСОБА_7 просила справу розглянути за її відсутності.

З наведених мотивів, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.