Ухвала суду № 47866822, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/64211/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2-а-5855/11/2170 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чаплинський маслосирзавод» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Чаплинський маслосирзавод» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 №0000263510.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області 11.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією Херсонської області була проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Чаплинський маслосирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 в сумі 214901,00грн.

За результатами перевірки Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією Херсонської області було складено акт від 24.06.2011 №13/230/00447617 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 №0000263510, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 268626,25грн., з яких 214901,00грн. - за основним платежем, 53725,25грн. за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового орану про наявність у позивача обов'язку до 01.07.2010 нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 1181тис.грн., проте до вказаної дати нарахування і виплата дивідендів не проводилась

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Таким чином, обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами акціонерів позивача за результатами господарської діяльності у 2009 році прийнято рішення про розподіл прибутку, а саме дивіденди, у сумі 2865000 гривень, спрямовано на розвиток виробництва, тобто виплати дивідендів на користь власників корпоративних прав не проводилося.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що посилання відповідача на частину другу статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік») як на норму, що зобов'язувала позивача нарахувати і виплатити до 01.07.2010 дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років, є необґрунтованими оскільки рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 №22-рп/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відсутності такого рішення позивачем не порушено вимог підпунктів 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вказує на безпідставність визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету..

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі №2-а-5855/11/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв